Спорт має об'єднувати, а не роз'єднувати. Цією благородною ідеєю Міжнародний олімпійський комітет обґрунтовує свою позицію на дозвіл спортсменам з Росії та Білорусі знову брати участь у міжнародних змаганнях під нейтральним прапором. Не секрет, що в центрі уваги - Олімпійські ігри 2024 року в Парижі, відбіркові змагання до яких розпочнуться вже найближчими місяцями.
Очікувано, що Україна реагує на цю дискусію жорстко. Президент Володимир Зеленський заявив, що про цю ідею можна буде говорити лише тоді, коли припиняться війна і терор з боку Росії. Колишній олімпійський чемпіон Володимир Кличко зажадав, щоб недопуск до змагань (російських та білоруських спортсменів. - Ред.) був збережений.
Читайте також: Польща і країни Балтії виступили проти участі росіян в Олімпіаді
Незважаючи на це, президент МОК Томас Бах (Thomas Bach) "відчуває" "світову величезну більшість" на користь своїх міркувань. І справді, з боку критично налаштованого Заходу також лунають голоси, які вітають цю відкритість. Андреас Міхельманн (Andreas Michelmann), президент Німецького гандбольного союзу, наприклад, вважає цей крок "зрозумілим". Речниця Національного олімпійського комітету США просигналізувала обережне схвалення в газеті Wall Street Journal ще на початку грудня.
Вітрини МОК
Перепрошую? Поки бомби падають на друзів і рідних вдома, українські спортсмени мають зустрічатися з конкурентами з Росії прямо під олімпійськими кільцями - у "мирному змаганні", як любить пропагувати МОК? Неприйнятний сценарій, до якого, зрештою, все зводиться, незважаючи на всі обмеження. Спортсмени з Білорусі та Росії повинні продовжити змагання під нейтральним прапором. Однак лише побіжний погляд на зимові Ігри в Пекіні свідчить, що це більше замилювання очей, ніж ефективна санкція. Незважаючи на заборону, російські національні кольори були чітко помітні на церемонії закриття.
Читайте також: Зеленський проти Баха: суперечки про допуск росіян до Олімпіади не вщухають
Одразу після Ігор кілька спортсменів з російської команди були викоистані для військової пропаганди президента Путіна. Спорт і держава там завжди були тісніше пов'язані, ніж деінде. І очевидним це стало щонайпізніше зі скандалом навколо московського державного допінгу. До речі, це ще один момент, який показує, наскільки серйозно Росія ставиться до олімпійських цінностей. Тож широке виключення з міжнародних змагань є жорстким, але правильним.
Спорт і політику найкраще розділити
Якщо поглянути на окрему людину, то картина стає більш диференційованою. Як і МОК, голова НГС Міхельманн стверджує, що не можна "покладати на спортсменів відповідальність за політику своєї країни". Теоретично це правильно, але на практиці виявляється нерозв'язною проблемою.
Коли йшлося про те, щоб дозволити російським спортсменам знову змагатися після допінгової справи, МОК міг би посилатися принаймні на достовірні факти, як-от тести, які можна перевірити, і лабораторні показники. Зараз такий вибір зробити неможливо.
Зрештою, серед спортсменів очевидно є ті, хто підтримує Путіна, незважаючи на те, що вони роками живуть за кордоном - наприклад, зірка НХЛ Олександр Овечкін. Так само є критики, які обережно висловлюються проти війни - як-от тенісист Олександр Рубльов. Чинне колективне покарання зачіпає кожного і, відповідно, є чутливим. Тим не менш, це правильно - адже незалежно від політичної позиції людини: Кремль використовуватиме будь-які спортивні успіхи з пропагандистською метою і таким чином зміцнюватиме свої позиції у війні.
Читайте також: Зеленський запрошує в Бахмут главу МОК, який хоче повернути росіян на Олімпіаду
Треба розуміти: спорт - це завжди сцена. Лише кілька днів тому на Відкритому чемпіонаті Австралії з тенісу зійшлися українець і "нейтральний" спортсмен з Росії. Глядачі на трибунах вболівали з російськими прапорами та портретом Путіна і привернули до себе увагу всього світу. Згодом організатор був змушений заборонити російський прапор - таким чином, якнайшвидше відібравши публічну сцену у прихильників Путіна.
Звинувачення в дискримінації
А президент МОК Бах з поважним виразом обличчя додає до полеміки і права людини. Спеціальні доповідачі Ради ООН з прав людини висловили занепокоєння, стверджує він. Недопуск до змагань "за паспортом або місцем народження" порушує принцип заборони дискримінації. Але: чи можна порівнювати таку дискримінацію російського спортсмена з наслідками російських атак на українське цивільне населення?
Тоді страждання розподіляються дуже нерівномірно. Заборона на в'їзд осіб через їхнє походження є несправедливою, без сумніву. Вона також має закінчитися якомога швидше. Однак зараз (ще) для цього зовсім не той час.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.