Знову ті самі граблі: німецький уряд вкотре демонструє неспроможність з належною делікатністю враховувати інтереси країн Східної Європи. Передовсім це стосується правлячої партії СДПН, представленої канцлером. Польща мала отримати належну заміну від партнера по НАТО - Німеччини своїм понад 200 танкам радянського виробництва, які вона поставила Україні. Однак очевидно, що переговори за зачиненими дверима з цього приводу зазнали провалу. Минулими вихідними заступник глави польського МЗС Шимон Шинковські вель Сенк публічно заявив про це в інтерв'ю часопису Spiegel. Раніше міністерству оборони Німеччини вже довелося визнати у коментарі Frankfurter Allgemeinen Zeitung, що домовленостей щодо "кругового обміну" танками в інтересах України досі не вдалося досягнути і з іншими країнами, такими як Чехія та Словаччина. При цьому представники СДПН - міністерка оборони Німеччини Крістіне Ламбрехт (Christine Lambrecht) і канцлер Олаф Шольц (Olaf Scholz) широко анонсували цей обмін ще три місяці тому. Мине час, поки з огляду на конфіденційність, стануть відомими деталі про причини цього провалу.
Чутливий історичний момент
Однак, виходячи з того, в який спосіб громадськість дізналася про цей провал у Варшаві, дозволяє припустити, що відбувається: абсолютно очевидно, що ми маємо справу з глибоко засілою в головах неспроможністю, передовсім у лавах соціал-демократів, подивитися на речі очима східноєвропейських партнерів по ЄС і НАТО і діяти делікатно, враховуючи бачення цих країн. І це при тому, що абсолютно очевидно, що багаторічна політика соціал-демократів стосовно Росії, зокрема у питаннях енергетичної політики, зазнала повного краху. На цю політичну лінію свого часу пристали і консерватори на чолі з ексканцлеркою Анґелою Меркель (Angela Merkel). Німеччина продовжує втрачати репутацію у Східній і Центральній Європі. І це у такий чутливий момент у новітній історії відносин зі східними сусідами.
Згідно зі статтею 51 Хартії ООН демократично обраний уряд у Києві має повне право на захист від нападу Росії. Більше того: балтійські країни, передовсім Литва, а також такі країни, як Польща, Чехія і Словаччина з урахуванням власного історичного досвіду йдуть ще далі у своїй інтерпретації права на самозахист: на їхню думку, з цього права випливає і злочинність ненадання допомоги мирному народові, який зазнав нападу. Саме тому Польща надіслала Україні понад 200 танків радянського виробництва без будь-яких зволікань. Натомість з Німеччини чути більше вагань, ніж прагнення якнайшвидше діяти. З військових кіл регулярно чути тезу про те, що українці не вміють поводитися із західною зброєю. Мовляв, саме тому "круговий обмін" є найкращим розв'язанням проблеми.
Тим часом українська армія вже активно використовує західні зразки зброї, такі як американська реактивна система залпового вогню HIMARS. Українці заявляють про суттєві успіхи завдяки цій зброї, вказуючи на ураження понад півсотні об'єктів противника на окупованих Росією територіях. На тлі цього показова обережність представників Соціал-демократичної партії Німеччини у питанні постачання зброї виглядає просто абсурдною. У Східній Європі в цей момент захищається свобода Європи. З військової точки зору, епіцентром цієї боротьби стала Україна. Отже, це в інтересах всіх, передовсім Німеччини, щоби агрессор - Росія не виграла цю війну.
Читайте також: Примара "Леопардів": Україні дадуть німецькі танки?
Знову втрата довіри
З історичної точки зору завжди постає питання, коли вивчаються обставини такої війни, хто розв'язав це насильство? У вересні 1939 року за наказом Гітлера на Польщу напали німці. А за рік до цього Німеччина після Мюнхенської угоди "через голову Чехословаччини" анексувала Судетську область, а кількома місяцями пізніше окупувала й інші частини країни.
Саме тому світова спільнота після Другої світової війни погодила запровадження 51 статті Хартії ООН. Для країн Центральної і Східної Європи, які свого часу були стерті в прах внаслідок тектонічного протистояння сталінської СРСР і гітлерівської Німеччини, це положення міжнародного права є свого роду гарантією захисту свободи і демократії. Будь-яка нерішучість Німеччини, будь-які протиріччя під час перемовин, на кшталт тих, які виникли нині між Німеччиною і Польщею, розглядаються не інакше ніж крізь цю призму. Тепер Польща звернеться до інших партнерів по НАТО, аби роздобути заміну поставленим Україні танкам. Так і відбувається подальша втрата довіри до Берліна. Ця політика шкодить позиції Німеччини у Європі.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.