Вагон електрички, що вранці через увесь Берлін везе мене на роботу. Ще кілька тижнів тому в потязі майже нікого не було. Але зараз все інакше. Щоправда, майже всі пасажири у захисних масках, однак про дотримання мінімальної дистанції вже не йдеться. Потяг завантажений відсотків на 60.
Від електрички до будівлі студії DW у Берліні йду пішки. Навколо багато велосипедів, юрмляться перехожі, захищені масками обличчя.
На роботі зустрічаєш значно суворішу реальність. Походивши кількома редакціями, бачиш обставлені зусібіч захисними екранами з оргскла робочі столи, скрізь дезінфекційні засоби, захисні маски. І так само повсюдне суворе дотримання дистанції. Більшість колег, як і досі, працюють вдома.
Матчі Бундесліги вже декілька тижнів поспіль проходять за порожніх трибун, більшість школярів не можуть щодня відвідувати заняття, але демонстрації знову дозволені. Через це лунає чимало критики - абсолютно справедливо - у бік тих, хто виходить на вулиці проти запроваджених через поширення коронавірусу обмежень.
Меркель знову безвилазно працює в канцелярії
Однак критикують не всіх демонстрантів. Навпаки, ті, хто протестує проти проявів расизму в США і в Німеччині - а тільки минулими вихідними на площу Александерплац у Берліні вийшли 15 тисяч осіб, - отримують схвалення й оплески. Тож звернення речника уряду ФРН 8 червня лунає майже безпорадно: демонстрації проти расизму, звісно, вітаються, але - цитую: "Потрібно навіть на таких заходах уможливити носіння масок та дотримання мінімальної дистанції в 1,5 метра".
Але ж, очевидно, що не можна. Дивно, як канцлерка Анґела Меркель (Angela Merkel), яка ще на початку пандемії здавалася такою завзятою, передала естафету щодо запровадження заходів протидії пандемії в руки урядів федеральних земель. Однак, з огляду на низьку статистику кількості випадків коронавірусної інфекції, досить жорсткий курс Меркель у цьому питанні навряд чи знайшов би підтримку з боку прем'єр-міністрів федеральних земель. Навпаки, існував ризик того, що вони переважною більшістю могли просто відкрито не підтримати її політику. Адже саме там, у федеральних землях, зосереджується влада дії.
Анґела Меркель чудово розуміла, що її політична вага зможе лише відстрочити, але не перешкодити політичним суперечкам навколо цих питань. Відтоді вона повернулася туди, де перебувала до своїх незабутніх звернень до громадян кількатижневої давності - занурилася в роботу у своїй канцелярії.
Тож ми обережно навпомацки прокладаємо собі шлях через тунель коронавірусної кризи, в кінці якого тепер проглядається промінь світла. Але йому ми поки що не дуже довіряємо: відвідувачів у пивницях і ресторанах не так багато, як очікувалося і на що сподівалися представники готельно-ресторанного бізнесу. Як не крути, а посеред екранів з оргскла пивом як слід не посмакуєш. А ще раптово у ЗМІ з'являються інші теми, приміром, заворушення в США.
Більше занепокоєння щодо наслідків пандемії
Нині людей більше непокоїть не сама пандемія коронавірусу, а завдана нею та вжитими заходами у відповідь шкода: в економіці, родинах, школах, дитячих садах. Страшні й моторошні сцени в клініках та лікарнях, від яких раніше застерігали експерти, реальністю не стали, хоча в Німеччині жертвами коронавірусної хвороби стали майже дев'ять тисяч осіб.
Уряд анонсував велетенський пакет економічних стимулів, деякі з яких передбачають у тому числі грошовий дощ для громадян. Водночас напрочуд багато опитаних респондентів заявляють, що вони більше не бояться заразитися. Тож вірусологам доводиться з подвійним завзяттям спробувати застерегти людей щодо небезпек можливої другої хвилі пандемії.
Хто насправді знає, скільком тепер людям все ще дозволено зустрічатися? До десяти осіб з максимум двох домогосподарств - така норма діятиме до 29 червня. Але нині не можна не помітити, що тут кожен інтерпретує ці приписи по-своєму.
Туга за нормальним життям
Остаточна перевірка того, наскільки справді добре ми впоралися з пандемією, ще попереду. Адже поки що на яв вийшла далеко не вся завдана шкода - в економіці, в сім'ях, у відчутті безпеки людей. Єдине, що панує досі, - тільки впевненість в тому, що ми, вочевидь, впоралися з цим краще, ніж багато інших країн. А можливо, просто пощастило. Наслідком цього стає те, що тепер Німеччина, либонь, занадто швидко повертається до звичного ритму життя. І, перш за все, через те, що багато людей вже не дотримуються загального курсу.
У суспільстві панує туга за нормальним життям до кризи. Це видно за результатами опитування щодо підтримки населенням курсу правлячої коаліції. Зрештою, багатьом людям доведеться почекати трохи довше на те, поки популярний в народі вираз "матуся (Меркель. - Ред.) вже якось впорається", що став крилатим протягом останніх 15 років, стане реальністю. Але "нормального стану", тобто того статус-кво, що був до коронавірусу, більше не буде.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.