1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Чому росіяни не повстають?

10 жовтня 2022 р.

У той час як на вулицях міст Ірану не вщухають масові демонстрації, в Росії тихо й спокійно. Таку апатію росіян жорстокістю силовиків не пояснити, адже в обох країнах вона однакова, вважає Міодраг Шоріч.

https://p.dw.com/p/4HzqS
У Росії лише одиниці протестують проти війни в Україні та мобілізації
Фото: Alexander Zemlianichenko/dpa/picture alliance

Чому сотні тисяч росіян дозволяють відправляти себе як гарматне м'ясо на злочинну агресивну війну? Чому дозволяють звичайному палієві війни вершити їхню долю? Чому не повстануть? Більшість людей за кордоном не можуть знайти відповіді на ці запитання. Росіяни, схоже, дозволяють чинити з собою будь-що. Крім того, лунають стереотипи про нібито таку особливість національного психотипу росіян, мовляв, вони терплячі, завжди підкоряються цареві в Кремлі, лякаються свободи, як писав колись Федір Достоєвський.

Читайте також: Коментар: Путінська мобілізація може стати кінцем його режиму

Справді, нині в Росії небезпечно повставати й протестувати. Усім, хто у РФ виступає за мир, загрожують тюремне ув'язнення і тортури. Однак демонстранти в Ірані зважають на аналогічні наслідки. Проте протягом останніх трьох тижнів в Ірані люди масово виходять на вулиці по всій країні, протестуючи проти жорстокого режиму. Вже десятки людей заплатили за це своїм життям. Але ті, кому вдається втекти від іранської поліції, не зупиняються й знову виходять на демонстрації. Це при тому, що силовики в Тегерані та інших іранських містах не менш жорстокі, ніж ОМОН у Москві.

Лукашенко впаде без підтримки Путіна

Світ із захватом спостерігає за мужніми протестами іранців. Так само, як мільйони людей у ​​всьому світі віддали шану мужності білорусів два роки тому, коли вони повстали проти сфальсифікованих Лукашенком виборів або демонстраціям українців, які вже неодноразово виборювали для себе демократію. В Україні народ переміг, у Білорусі - поки що ні. Але білоруси притягнуть Лукашенка до суду, якщо Путін перестане його підтримувати.

Міодраг Шоріч
Міодраг Шоріч

Твердження, що демократія - не для росіян, - нісенітниця чистої води. Багато хто з тих, хто обстоює такі стереотипні погляди щодо росіян, посилається на дані опитувань. За цими даними, приблизно кожен третій росіянин вважає, що "західна демократія не підходить для Росії". Якщо воно так і є, то такі погляди сповідують люди старшого покоління. Вони ніколи не перебували тривалий час на Заході. Але, з іншого боку, є молоде покоління, яке, так само як і їхні однолітки у Парижі чи Лондоні, відкрите - ці молоді люди прагнуть свободи - справжньої, а не контрольованої, - демократії, процвітання, можливостей подорожувати.

Читайте також: Коментар: Протести проти мобілізації роз'їдають Росію як іржа

Не менш безглуздою є й думка, що демократія нібито псує мораль. Так, принаймні, стверджує керівництво Російської православної церкви. Насправді правильне зворотне. Тільки незалежні від держави суди забезпечують правосуддя для всіх - незалежно від того, які в кого особисті стосунки з політиками. Натомість у сьогоднішній Росії саме Кремль вирішує, яким має бути вирок у судових процесах проти демонстрантів. Тож російські судді - поплічники влади. Водночас у стабільних демократичних країнах корупція та непотизм не мають шансів.

Травма 1990-х років

Злидні й хаос 1990-тих років називають ще однією причиною, через яку багато літніх росіян скептично ставляться до демократії. Однак те, що тоді довелося зазнати росіянам, не мало нічого спільного із демократією. Навпаки, після 1991 року старі радянські еліти - колишні партійні функціонери та агенти спецслужб - нестримно збагачувалися на зубожінні населення, контролюючи політику за допомогою величезних грошей.

Тут варто згадати, що українці та грузини також страждали від цього у 1990-х. У Києві олігархи так само мали великий вплив. Але українцям вдалося вибороти право по-справжньому обирати уряд і керівництво держави й змінювати їх демократичним шляхом. Їхній рівень життя, хоч і повільно, але зростав. Україна перетворилася на можливу модель розвитку для Росії, тож і стала такою небезпечною для Путіна. Одразу стало зрозуміло, що демократія та свобода можливі й серед східних слов'ян.

Українці продовжуватимуть боротися за свою країну. Вони не хочуть жити в авторитарній державі. Величезні жертви, принесені цим народом, лише об'єднують його. Оборонна війна проти Росії згуртовуватиме українців ще протягом багатьох поколінь. Якщо громадяни Росії також прагнуть гідного життя в умовах свободи та процвітання, їм теж доведеться виборювати це. Так само, як й іншим народам.

Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.

Ексофіцер армії РФ про втечу від мобілізації