3 травня в Мінському облсуді завершився показовий процес у справі засновників і авторів уже легендарного Telegram-каналу Nexta - Романа Протасевича, Степана Путили і Яна Рудика. Якщо Путила і Рудика судили заочно, то Протасевич був присутній у залі суду. І хоча очевидно, що вирок їм ухвалювався не суддями, а керівництвом країни, найімовірніше, особисто Олександром Лукашенком, Протасевич під час процесу, тим не менш, зробив усе, щоб спробувати домогтися максимально м'якого покарання.
Історія Романа Протасевича
26 квітня він виступив з останнім словом, яке відповідало логіці показового процесу. Протасевич очікувано накинувся з нападками на керівників білоруського демократичного руху, які перебувають у Вільнюсі та Варшаві, "жертвою" яких він себе вважає; визнав свою "політичну поразку" та провину, а також неодноразово просив прощення та сподівався на милість і поблажливість.
Фактично блогер знову постав у приємному для білоруської влади образі переможеної молодої людини, котра розкаялася й оступилася, образі, що його Протасевич не без успіху для себе використовує з літа 2021 року. У суді він також додав, що знайшов сенс життя (у сім'ї), готовий спокутувати свою провину і просить залишити його на волі. Аргументи не надто подіяли: прокуратура вимагала засудити підсудного до 10 років позбавлення волі, вирок пом'якшили до 8 років.
Читайте також: Вирок Роману Протасевичу: ким блогер став за два роки в Білорусі
Історія Романа Протасевича - історія однієї зі знакових фігур білоруських протестів 2020 року, що стала на Заході на короткий час символом боротьби за свободу і демократію. Це історія боротьби за виживання під катком диктатури, а також безпринципності та зради - політичної, а головне - особистої. І це зліпок історії Білорусі, яка пережила в серпні 2020 року сплеск надії на порятунок від диктатури й стала під керівництвом Лукашенка на шлях радикальних репресій у сталінському стилі та розриву відносин із Заходом. Разом із Білоруссю цей шлях проходить і Протасевич, який перетворився останніми роками з героя на антигероя.
Як Протасевич став "героєм"
23 травня 2021 року білоруські спецслужби здійснили, мабуть, найгучнішу операцію у своїй історії: рейс FR4978 авіакомпанії Ryanair Афіни - Вільнюс змушений був здійснити екстрену посадку в Мінську. Водночас було затримано пасажирів рейсу Романа Протасевича (на той момент головного редактора Telegram-каналу "Беларусь головного мозга") і його супутницю життя, громадянку Росії Софію Сапегу, яка, як пізніше з'ясувалося, брала участь у проєкті "Черная книга Беларуси", що публікував особисті дані співробітників силових органів Білорусі.
Обставини арешту Протасевича, романтична історія молодої пари активних борців з архаїчним диктаторським режимом, а також той факт, що Лукашенко фактично особисто взяв на себе відповідальність за те, що сталося з рейсом FR4978, зробили білоруського блогера вже в травні 2021 року героєм - європейським героєм. Плакати із зображенням Протасевича з'явилися в аеропортах і на вокзалах у Європі.
Його фотографіями рясніли перші шпальти західних видань, а політики та правозахисники вимагали негайного звільнення в'язня. Опубліковане білоруським КДБ 24 травня коротке відео, на якому Протасевич тремтячим голосом розповів про свої "свідчення зізнання", лише зміцнило позитивний образ журналіста, який перебуває в катівнях і якого, за чутками, нібито особисто катує Лукашенко.
"Герой" перетворюється на "антигероя"
Міжнародна преса і білоруські демсили зробили з Протасевича "героя", яким він насправді не був, та й бути не хотів. Опинившись у руках білоруського КДБ, він просто хотів вижити. Будь-яким шляхом. Уже в червні 2021 року "героїчний образ" помітно потьмянів.
Велике інтерв'ю пропагандисту Марату Маркову в ефірі каналу "ОНТ", у якому Протасевич дав невтішні характеристики керівництву демократичного руху та поділився інформацією про своїх колег, а наприкінці заплакав, докладно розбирали в пресі. При цьому більшість авторів зійшлася на думці, що в'язень діє під тиском і примусом. Організована МЗС Білорусі 14 червня пресконференція, на якій з'явився Протасевич, запам'яталася демонстративним відходом західних журналістів і сміливими словами журналістки БелаПАН Тетяни Коровенкової, яка заявила, що вона співчуває блогеру, але не вірить його словам.
Читайте також: Політолог Шрайбман, якого назвав Протасевич, залишив Білорусь
Питання про те, чи виправдала себе, з погляду влади, операція із захоплення Протасевича і те, які методи впливу застосовували щодо заарештованого, досі залишаються відкритими. Так чи інакше, в наступні місяці і роки блогер показав, що готовий на багато що, щоб залишитися на волі й забезпечити собі більш-менш стерпне існування. Він активно співпрацював із владою. Часом, хоча й не так часто, його залучали до участі в пропагандистських проєктах, у яких Протасевич займався очорненням колишніх соратників і всього демруху.
Нагородою за "співпрацю" стало переведення Сапеги і Протасевича під домашній арешт, який у січні 2022 року і зовсім було скасовано. Той факт, що Сапегу в травні 2022-го засудили до шести років в'язниці, а Протасевич не тільки залишився на волі, а й демонстративно дистанціювався від неї та одночасно уклав шлюб з іншою людиною, завдав величезної шкоди його репутації.
Диктатура не знає поблажливості
Про еволюцію Протасевича багато писали і говорили в Білорусі, але її практично не помітили на Заході. Обвинувальний вирок викличе певний сплеск інтересу до персони блогера, а потім його ім'я, найімовірніше, остаточно зникне зі ЗМІ. Уже сьогодні можна, однак, сказати, що Роман Протасевич волею долі став історичною постаттю, а примусова посадка літака та її наслідки значною мірою визначили вектор розвитку Білорусі.
У майбутньому історики і журналісти писатимуть про Протасевича - про його участь у створенні Telegram-каналу Nexta і роль у протестах 2020 року; про сам інцидент із літаком і подальше переродження в'язня; про мстивого Лукашенка, який ризикнув піти на таку авантюру; про виток репресій і знищення громадянського суспільства, який послідував за справою Протасевича; про різке погіршення і без того поганих відносин із Заходом; про можливий "російський слід" і версію про кремлівську провокацію, яка ще більше ізолювала режим Лукашенка і прив'язала його до Росії.
Читайте також: "Зізнання" Протасевича. Експерти про докази катування блогера
На долю Протасевича випали суворі випробування, а сам він є жертвою режиму. І якщо в майбутньому до нього почнуть, найімовірніше, ставитися спокійніше і менш емоційно, то сьогодні герой, який став антигероєм, навряд чи може розраховувати на симпатії білоруського суспільства: для прихильників змін він залишиться "слабаком" і "зрадником", а для адептів режиму - "змагаром із Нехти", який відповідає за їхні страхи в серпні 2020 року.
Оцінки сучасників, а тим паче майбутніх істориків, навряд чи турбують зараз Романа Протасевича. Його турбує власна доля. В очікуванні вироку він, можливо, переживав те, що відчували його колеги по нещастю в сталінську епоху. Сподіваючись на милість і поблажливість, вони танцювали під дудку влади й оббріхували себе та інших. Але і це не рятувало їх від кривавого тирана Сталіна, який із задоволенням прирікав своїх ворогів на страждання і приниження. Саме через цей шлях страждань, принижень і саморуйнування пройшов Протасевич.
Його судили не 1937 року, а 2023-го. За сталінськими мірками, та навіть певною мірою і за мірками сучасної Білорусі, восьмирічний вирок можна назвати доволі м'яким. Логіка режиму, однак, не змінилася: переможений ворог не заслуговує на поблажливість.
Автор: Олександр Фрідман, історик, асоційований співробітник Берлінського університету імені Гумбольдта.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.