Климпуш-Цинцадзе про те, що гальмує рух України в ЄС

У червні 2022 року Україна отримала статус кандидата в члени Європейського Союзу, а разом з цим і сім конкретних рекомендацій, як країні підготуватися, аби Євросоюз зміг розпочати з нею переговори про повноцінне членство. Серед "домашніх завдань" - реформа Конституційного суду, продовження судової реформи, антикорупційна реформи, деолігархізація, ухвалення медійного законодавства, впровадження рекомендацій Венеціанської комісії, які стосуються національних меншин. У п’ятницю, 3 лютого, в Києві відбудеться саміт Україна-ЄС, на якому йтиметься й про виконання Києвом цих рекомендацій. Про те, як Україна просувається на шляху до членства в ЄС, DW поговорила з головою комітету Верховної Ради з питань євроінтеграції Іванною Климпуш-Цинцадзе.

DW: Пані Климпуш-Цинцадзе, 3 лютого в Києві відбудеться черговий саміт Україна-ЄС. Це перший саміт відколи Україна отримала статус кандидата в члени Євросоюзу. Які у вас очікування щодо цієї зустрічі?

Климпуш-Цинцадзе: Насамперед ми почуємо на цьому саміти про підтримку ЄС у протистоянні у війні проти Росії, а також наших євроінтеграційних прагнень. Сподіваюся, що на саміті буде оголошено про додаткове відкриття окремих програм Євросоюзу для України. Думаю, що основний посил базуватиметься на тих рішеннях, які ще в грудні були прийняті Європейською Радою на її внутрішніх засіданнях. Тобто ми почуємо повторення їхньої готовності допомагати.

Одночасно не очікую, що ми отримаємо попередню оцінку виконання нами семи умов кандидатства. Поки мова йде про те, щоб проміжну попередню оцінку Єврокомісія зробила і надала Європейській Раді навесні цього року. Одночасно переконана, у спілкуванні керівництва ЄС і України буде щира і відверта розмова друзів. Йтиметься про те, аби Україна розраховувала на позитивний висновок у пакеті розширення, що буде у жовтні 2023 року. Офіційний Київ має зосередитися не на швидкості, а на якості виконання усіх рекомендацій ЄС для того, щоб ми могли відкрити перемовини про членство в ЄС уже найближчим часом.

Читайте також: Саміт Україна-ЄС: на що сподівається Київ?

Ви щойно відвідали країни ЄС. Які настрої панують серед європейських політиків щодо відкриття переговорів про членство України в ЄС?

Для всіх наших партнерів пріоритетом є зосередження на допомозі, яка нам найбільше потрібна для того, аби вистояти і перемогли у війні з Росією. Це стосується як надання нам зброї, так і фінансової підтримки, гуманітарної допомоги, підтримки нашої енергетичної спроможності, продовження санкційної політики, покарання Росії і формату цього покарання за злочини в Україні на міжнародному рівні. У мене були зустрічі з різними службами Єврокомісії, які залучені до оцінки руху України в ЄС і виконання цих семи рекомендацій та українських зобов’язань щодо Угоди про асоціацію. Там є об’єктивна оцінка того, що нам вдається, а що ні. Чую про велику хвилю занепокоєнь щодо всіх корупційних скандалів, які спалахнули в Україні. Зараз наші колеги дивляться на те, на скільки українські антикорупційні інституції та суди адекватно реагуватимуть на ці корупційні виклики. 

Щодо рекомендацій, які Україна має виконати перед тим, як почнуться переговори про вступ країни до ЄС. Як би ви оцінили їх виконання? Адже на цьому етапі більшу частину роботи мала робити Верховна Рада, ухвалюючи необхідні євроінтеграційні закони. Чи впорався з цим парламент?

Мені прикро чути, коли очільники парламенту гордо звітують про те, що всі завдання, які стосувалися компетенцій парламенту ми вже виконали. Це не відповідає дійсності і не може позитивно нам допомогти. На жаль, у кожному завданні ми щось недовиконали, аби щось зробили неправильно. Ми вже бачимо дискусію, яка стосується ухваленого закону про Конституційний суд, коли парламент не врахував усіх рекомендацій Венеційської комісії, хоча наші колеги з монобільшості ходили й переконували всіх, що цей підхід узгоджений з Єврокомісією. На жаль, мені того дня очільник парламенту не дав слова, аби я могла озвучити позицію від нашого комітету, а ми наполягали, що документ потребує доопрацювання і врахування зауважень Венеційської комісії. Тепер запускається процес відбору суддів і Венеційська комісія виступає із заявою, що вона не буде до внесення змін в закон надавати своїх представників від міжнародної спільноти у відбіркову комісію. Такі речі послаблюють нашу позицію як країни і загальмовують наш успішний рух до ЄС. 

Читайте також: Які умови статусу кандидата для України запропонувала Єврокомісія

Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль кілька днів тому анонсував, що зміни до закону про відбір суддів Конституційного суду з врахуванням зауважень Венеційської комісії можуть бути дуже швидко ухвалені, зокрема ще до саміту. Вам щось про це відомо?

Ми наступаємо на одні і ті ж граблі. Ми, як держава, думаємо, що можна схитрити, недоробити і все одно це буде враховане як виконане завдання. Якщо ми серйозно про європейську інтеграцію, то ми маємо давати собі звіт, що всі завдання мають бути виконані на 110 відсотків.

І все ж таки, чи будуть ухвалені зміни до закону ще до саміту? Чи надходили до вашого комітету якісь документи з цього приводу?

На даний момент - ні. Наскільки мені відомо, до саміту не передбачається пленарного засідання Верховної Ради.

Ще одна рекомендація була щодо реформи медійного законодавства. Як Верховна Рада справилася з цією вимогою?

Я досі вважаю, що цей ухвалений закон про медіа потребує перегляду. Нам потрібно буде ухвалювати ще один закон, який би унормовував використання реклами в медіа відповідно до аудіовізуальної директиви Євросоюзу, оскільки цей закон взагалі не торкається цієї теми. Він також заклав більше повноважень для Нацради з питань телебачення та радіомовлення, які більші, аніж у регуляторів ЄС, не передбачивши механізмів незалежності цього регулятора. Я знаю також про інші претензії щодо невідповідність цього закону директиві ЄС про медіа, які, я переконана, на жаль, будуть позначені в оцінці Європейської комісії. Сподіваюсь, це буде озвучено в попередній оцінці, аби на осінь ми стали "відмінниками".

Як ви оцінюєте прогрес України по антикорупційному треку? Український президент запевняє, що за кілька днів Незалежне антикорупційне бюро України (НАБУ) отримає врешті-решт свого очільника... 

Верховна Рада ухвалила антикорупційну стратегію, а на основі цієї стратегії мала бути ухвалена урядова програма боротьби з корупцією, яка готувалася НАЗК. На жаль, ця програми не була ухвалена, а відправлена на доопрацювання. Вважаю, що до саміта уряд її ухвалить, щоб продемонструвати поступ у ньому. Щодо відбору керівника НАБУ, то добре, що відбувається саміт і хочеться показати досягнення. Сподіваюсь, що прискіплива увага до цього впливатиме на те, що рішення буде ухвалене. Наскільки наша антикорупційна політика ефективна? Якість розслідувань буде свідчити про те, наскільки робота робиться якісно і антикорупційні інституції вже стали на ноги й можуть діяти незалежно.

Чи реально, щоб вже цього року Україна відкрила переговори про членство в ЄС?

2022-й рік нам показав: велика кількість того, що здавалося неможливим і нереальним рік тому, стало вже історією. Але для того, щоб нам вдалося, насамперед ми маємо дуже якісно виконати ці сім рекомендацій, які супроводжували надання статусу кандидата. Але й це не є гарантією того, що навіть при позитивній оцінці йтиметься про відкриття перемовин. На жаль, ми маємо тих гравців у ЄС, які будуть пробувати принаймні надати додатковий перелік умов вже не для супроводження кандидатського статусу, а щоб Україна могла розпочати перемовини про членство. Мені хотілося б, аби, виконавши нашу домашню роботу, нам вдалося політично далі отримати рішення про відкриття перемовин без додаткових умов.

Якщо подивитися на історію інших країн, то від моменту надання статусу кандидата до отримання повноправного членства в ЄС у середньому проходить від 7 до 9 років. Скільки цей процес триватиме в Україні?

Ми точно не станемо повноправними членами ЄС за два роки, як це оголосив нещодавно прем'єр-міністр Денис Шмигаль. Його заява, на жаль, свідчить або про нерозуміння обсягу завдань й робити, або про профнепридатність. А скільки часу в нас це займе? Це залежить від посилення нами всіх інституцій і спроможності реалізовувати цю роботу і в парламенті, і в уряди, і на рівні незалежних регуляторів та руху за всіма треками реформи. Це залежатиме також і від того, якою буде готовність до подальшого розширення ЄС в самих європейських країнах - незалежно від того, чи відбудеться на той момент внутрішня реформа Євросоюзу чи ні.