Класовий ворог: як забороняли The Beatles у НДР
30 жовтня 2023 р.Коли біт-музика дійшла до колишньої НДР, Вольфґанґ Мартін (Wolfgang Martin), який народився 1952 року, був підлітком. Він був зачарований цим новим стилем, який принесли у світ музики перш за все чотири молоді люди з Ліверпуля.
На початку 1960-х років "залізна завіса" розділила Європу на Схід і Захід. Існували дві німецькі держави - вільна Федеративна Республіка Німеччина та соціалістична диктатура - НДР. У 1961 році була збудована стіна, що розділила дві німецькі держави не тільки політично, а й фізично.
Крім того, існували й серйозні культурні відмінності, особливо у молодіжному середовищі. На Заході завдяки таким зіркам, як Літтл Річард та Елвіс Преслі, вже давно спалахнула рок-н-рольна лихоманка, яку старше покоління сприйняло зі страхом та обуренням, проте зупинити її вже було неможливо. А потім з'явилася ще "жорсткіша" музика - біт. І її не змогла зупинити навіть "залізна завіса".
Читайте також: Beatles випустять останню пісню завдяки штучному інтелекту
Платівки The Beatles у НДР
Музиканти The Beatles, які заразили своєю музикою весь Захід, електризували не лише молодь, а й багатьох музикантів НДР, які намагалися копіювати їхню музику. Вольфганг Мартін знає про перші кроки The Beatles і про численні біт-групи, що виникли незабаром і в самій НДР, буквально все. Він був схиблений на музиці, слухав західне радіо та колекціонував платівки біт- та гітарних гуртів Сходу та Заходу. Влада НДР спочатку терпимо ставилася до цих гуртів. Молодь, яка була відокремлена стіною від Заходу, могла отримувати музику, яку хотіла.
Ось що писав журнал Das Magazin з НДР у 1964 році: The Beatles - це група фолк-співаків у віці від двадцяти до двадцяти чотирьох років, які грають на електрогітарах і барабанах і з веселою завзятістю акомпанують своїй "бітовій" музиці, ритмічно обертаючись угору і вниз, перетворюючись на механічний підсилювач". "Буйна, неприборкана, юнацька радість від того, що вони роблять, виходить на публіку, захоплює і заражає як молодих, так і літніх людей", - захоплювався музикою гурту лондонський кореспондент журналу з НДР. Незабаром і звукозаписна компанія НДР Amiga випустила кілька платівок популярного гурту The Beatles.
Читайте також: Син Леннона вперше публічно заспівав ''Imagine'' на підтримку України
Як біт-музика стала класовим ворогом
Проте лояльне ставлення до The Beatles тривало недовго - музика гурту, фанати та зачіски вийшли з-під контролю. Заворушення на концерті Rolling Stones у Берліні у вересні 1965 року дали керівництву НДР привід оголосити біт-музику класовим ворогом. Владі було доручено "вжити суворих заходів проти таких ексцесів під час та після танцювальних заходів (...), а також проти цієї "готтентотської музики" в цілому".
Своє ставлення до "ворожої музики" керівник НДР Вальтер Ульбріхт (Walter Ulbricht) сформулював так: "Невже нам тепер доведеться копіювати всякий бруд із Заходу? Треба покласти край одноманітності - Yeah Yeah Yeah тощо".
Вольфґанґ Мартін використовував цю цитату, що увійшла в історію, як назву своєї книги "Кінець Yeah Yeah Yeah?" ("Schluss mit Yeah Yeah Yeah?"). У ній він змальовує не лише свій шлях у музиці, а й те, як бітломанія вплинула на НДР і наскільки важко вдарило по гуртах і фанатах рішення керівництва НДР восени 1965 заборонити біт-музику.
Тільки в Лейпцигу від заборони постраждали 44 біт- і гітарних гуртів, яких влада практично оголосила кримінальними. Однак, незважаючи на це, вони ніколи не втрачали свого внутрішнього "Yeah Yeah Yeah". Вольфґанґ Мартін у своїй книзі також розповідає історії цих музикантів. Своє ставлення до цього змогли висловити і численні зірки колишньої НДР, у тому числі Вероніка Фішер (Veronika Fischer), Франк Шебель (Frank Schöbel) та Дітер Бірр (Dieter Birr) із легендарного рок-гурту Puhdys.
Читайте також: "Сержанта Пеппера" Beatles визнано найпопулярнішим альбомом у Великобританії
Пристрасть до музики
Вони розповідають про свою пристрасть до музики, яка була заборонена доти, доки керівництво НДР, очолюване Еріхом Гонеккером (Erich Honecker), не послабило заборону на початку 1970-х років, а пізніше навіть дозволило гастролі таких західних митців, як Брюс Спрінгстін або Удо Лінденберґ (Udo Lindenberg). Багато гуртів, що виникли в 1970-х і 1980-х роках у східній Німеччині, у тому числі "Silly", "Karat", "City" і "Puhdys" і здобули популярність на Заході, бачать своє коріння саме в музиці The Beatles незважаючи на те, що вони з'явилися тоді, коли гурт The Beatles уже розпався.
71-річний Вольфґанґ Мартін глибоко занурюється в музичне середовище та повсякденне життя НДР і ілюструє свою розповідь чудовими знімками обкладинок платівок, фотографіями гуртів та вирізками з газет тих років, які сьогодні видаються мало не кумедними, хоча в роки існування НДР вони мали зовсім інше значення.
Книга "Кінець Yeah Yeah Yeah?", що вийшла 2023 року, - це фрагмент історії Німеччини і, звичайно, історії поп-музики, написаний музичним фанатом, який зібрав усі фотографії та інтерв'ю з великою увагою до деталей. Захоплення музикою вилилося для Вольфганга Мартіна в успішну кар'єру - він вів музичні програми та був керівником музичних редакцій на різних радіостанціях. А тепер пише книжки про музику.