Катерина Бабкіна: Як повернути тілу форму після пологів

Та ніяк.

Як скинути чи перестати набирати вагу? Як позбутися блакитних смужок слабких вен на ногах? Як заполірувати розтяжки, прибрати шрам від кесаревого розтину, як повернути собі чи отримати нарешті плаский акуратних живіт? Як втягнути на місце обличя після набряків? Як повернути шкірі під очима свіжість та пружність, якщо ти майже не спиш?

Бодай якесь із цих запитань ставила собі кожна жінка, котра виносила та народила дитину.

Добрі новини - відповідь завжди є. Ця відповідь найчастіше ніяк.

Погані новини - ми продовжуємо ставити собі ці запитання, а така відповідь нас засмучує. Ми хочемо, чи думаємо, що хочемо, повернутися в якусь "форму", і ринок, дієтологи, фітнес-тренери, добрі друзі, сусіди та медіа охоче підтримують в нас це прагнення і пропонують способи і рецепти. Способам і рецептам, зауважмо, немає числа, а "форма" не має фінального ідеалу. Ми завжди хочемо повернутися в неї ще трошки більше. Чому?

Cтандарти краси, особливо жіночої, існували завжди і завжди змінювалися. Мона Ліза не худенька, на полотнах Тіциана і Мане ми бачимо складки на животі, спина Одаліски Шевченка не має рельєфу. Нещодавно в розмові приятелька згадала, як двадцять років тому її подруга носила три пари рейтузів, щоби її довгі, тонкі ноги та вузький підтягнутий таз виглядали "більш апетитно", а тепер її ноги і таз - еталон канону, якщо можна так висловитися, а от інші не знають, що їм робити з своїми задами, які виглядають, ніби на них три пари рейтузів.

Читайте також: Ірена Карпа: Лукізм, ейджизм та інші містичні звірі з надр свідомості українського споживача

Але з кінця 20-го століття і жіноче, й чоловіче тіло стало ще й візитівкою, символом успіху, наочною демонстрацією щастя власника чи власниці (в людей ще не було Facebook й Instagram, доводилося все показувати на собі). Більше не достатньо, щоби тіло добре виконувало свої функції та його форми відповідали актуальному зараз канону. Воно тепер має завжди виглядати здоровим і додбаним.

Це підводить нас до того, що уже не достатньо просто мати таке тіло, як треба - потрібно постійно щось із ним робити. Тільки це може довести його до потрібного стану здоровості і додбаності, вважається що саме собою воно таким не є. "Коли ми втрачаємо вагу, нарощуємо м'язи, робимо чистку обличчя чи збільшуємо розмір грудей, західна культура аплодує нам стоячи, таким чином роблячи легітимними наші подальші дії. Дивовижно, якою глибокою для декого виявляється ця кроляча нора", - пише Ніколь Шнекенберг в своїй книжці False Bodies, True Selves.

Ситуація, коли комусь просто пощастило бути достатньо красивим чи красивою в рамках теперішнього канону уже майже не можлива - в тренді виснажливі та постійні процеси. Особливо це стосується жінок, тіло яких "постраждало" - розтяглося, збільшилося, деформувалося внаслідок виношування і народження дитини. Я не випадково пишу "постраждало" в лапках - насправді ж бо тіло просто виконало свою функцію і заслуговує вдячності і турботи. Тільки не тієї, яка надасть йому видимість відпочинку і здоров'я, а реального відпочинку та здоров'я. В сучасному світі, як це не парадоксально, щоби виглядати розслабленою, відпочилою і здоровою (чи розслабленим, відпочилим і здоровим) - треба порядно упахатися.

Читайте також: Як заманити чоловіків у декретну відпустку: німецький досвід

Тішить, що ми багато про це говоримо. Значно менше тішить, що подолати це поки що не виглядає можливим - надто багато індустрій з цього існують, надто потужне лоббі необхідності бути кращою версією себе, надто багато міфів і стереотипів навколо цього накручено. Надто виразно асоціативно стильна стрижка, фарбоване волосся, підтягнуті ноги, відверте декольте, що демонструє гарні пружні груди, довгі нафарбовані яскраво нігті чи вільна посмішка з білими, великими, рівними зубами пов'язалися в нас завдяки медіа та маркетингу з відчуттям свободи жінки та легкості й радості життя тієї, що вийшла за межі дитячої та кухні.

Хоча звичайно на практиці - де свобода, а де три години в кріслі перукаря, щоби колір і блиск волосся не відрізнявся від справжнього, тільки сивини не було видно?

Де легкість - а де виснажливі заняття і дієти, щоби важити 52, якщо твоя комфортна вага - 60?

Де радість - якщо антицелюлітний масаж це пекельно боляче?

Відколи я народила, я ніяк не можу позбутися обговорень "а що ти робиш з..." та довірливих порад "як зробити, щоб...". З найкращими намірами весь світ хоче, щоби я виглядала, ніби не народжувала (будемо чесні - і ніби не жила останні 15 років). А хотілося би, щоби канон, тренди та ми самі якось більше хотіли від себе дати собі спокій і просто жити. І - це дуже важливо, - нікому, ніяк, нічим це не демонструвати. І точно - не демонструвати це власним тілом.

"Авторська колонка" висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle в цілому.