Той самий час - "післясвят", на який ми майже місяць відкладали все, що можна, і навіть часом те, що ні, - нарешті настав. В Україні трошки свят ще залишилося, але загалом люди здебільшого повернулися до роботи, затори - на дороги, а одержимість тим, щоби стати кращою версією себе - в наші буденні настрої.
Традиційно перед Різдвом та Новим роком ми віддаємо борги, намагаємося завершити справи, підбити підсумки того, що з нами відбулося та поставити собі цілі й впорядкувати плани на прийдешнє. Потім ми розважаємося, відпочиваємо, багато їмо, відсипаємося, якщо пощастить, і... часто нічого не змінюється. Ми засмучуємося і в грудні намагаємося знову. Чому так?
По-перше, ви і без мене знаєте, що нічого особливого не стається в ніч з 31 грудня на 1 січня. Це просто ніч. Літочислення, як і час взагалі, це поняття абсолютно умовне, і жоден календар абсолютно акуратним не є. Тобто початок місяця в календарі, власне, не гарантує вам "нового місяця" на небі, якщо ви в таке вірите.
Тобто 1 січня ви були б тією ж людиною, що і 31 грудня, якби, власне, не вимоталися символічним віддаванням боргів, завершенням справ та підбиттям підсумків.
Читайте також: Поради для щасливих стосунків - навіть під час карантину
Ні, раціональне зерно в тому, щоби перед більш-менш тривалим відпочинком звільними собі трошки ментального простору та закрити можливий максимум відкритих питань є, але коли це починають робити всі одночасно, кількість черг, заторів, помилок і конфліктів змушує заплатити за це зависоку ціну і страшно виснажує. Те ж із підсумками - класно час від часу всередині себе моніторити, куди ви рухаєтеся та з якою швидкістю, але можна домоніторитися до зовсім нерелевантних висновків, якщо навколо всі теж починають згадувати всі свої досягнення і провали. Бо не порівнювати неможливо, а чужі досягнення завжди здаються виразнішими і легше здобутими, а чужі провали - дріб'язковішими за власні.
Ставити собі цілі на рік в такому стані й за таких обставин без сенсу, бо свої справжні бажання і можливості реалістично оцінити серед цієї всієї гонитви неможливо.
Не набагато краще робити це і одразу після святкового відпочинку, не важливо, добре в вас минули свята чи не дуже - ви вибилися зі звичного темпу і, найімовірніше, переоцінюєте або навпаки недооцінюєте те, що ви хочете і можете.
Характерне бажання взятися нарешті за все і все довести до пуття - англійську, водіння, взаємини, резюме, диплом, ремонт, фізичну форму і всі хоббі, - яке часто під впливом навколишнього наративу виникає в нас на початку року, не призводить ні до чого, окрім розчарувань. Бо, по-перше, не все з цього нам дійсно потрібно, а по-друге - не в усьому можливо суттєво прогресувати навіть за рік, а ми часто ставимо ціль з прицілом, вибачте за повтор, за результат і без зауваги на сам процес.
Читайте також: Що робити, якщо вам відмовили у працевлаштуванні: поради німецького експерта
Краще ставити собі поточні цілі після січня - коли свята уже минули, робочий темп відновився, запас природніх сил ще не настільки вичерпаний, як в березні, але й весняний ситуативний зріст активності, як в квітні, коли світла багато, все цвіте і можна нарешті не носити куртку, ще не настав.
І без сенсу ставити собі цілі на рік чи до Нового року. Ефективніше кожну ціль розбити на зрозумілі та досяжні етапи, і просто почати їх втілювати, зважаючи на реальну швидкість, з якою вдається прогресувати. А перед тим - запитати себе, що суттєво зміниться в вашому житті, якщо ви досягнете цієї цілі на 100 відсотків, і чи будете ви це робити, якщо стовідсотково знаєте, що не впораєтеся. Якщо не зміниться, загалом, нічого - то розгляньте можливість навіть не починати. А от якщо хочеться спробувати, навіть якщо не впораєтеся - беріться обов'язково, без дедлайну і з задоволенням від процесу. Бо задоволення - це, зрештою, дуже важливо.
"Авторська колонка" висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle в цілому.