Ізраїль і Україна: "Різні фронти однієї війни"

Президент України Володимир Зеленський в інтерв'ю французькому телеканалу France 2 заявив, що Росія так чи інакше підтримує операції, які проводить ХАМАС в Ізраїлі. Секретар РНБО України Олексій Данілов у колонці для "Української правди" назвав терористичну атаку на Ізраїль "продовженням війни, оголошеної авторитаризмом системі, створеній Заходом" і зазначив, що сформувалася "глобальна вісь зла", вочевидь, натякаючи на Росію та Іран.

Експерти не бачать ознак прямого втручання РФ у конфлікт на Близькому Сході, але визнають, що Москві він вигідний через відволікання уваги від України та ймовірність зменшення підтримки Києва Заходом. Яким чином Росія впливає на події в Ізраїлі та Палестинській автономії? Чого прагне досягти коаліція авторитарних режимів? І чи змінить війна стриману позицію Ізраїлю щодо України? Про це DW поговорила з директором Центру близькосхідних досліджень Ігорем Семиволосом.

Deutsche Welle: З останніх подій: Ізраїль атакують не лише з території Сектора Гази, але і з Сирії та Лівану. ЦАХАЛ завдає ударів у відповідь. На вашу думку, якою є вірогідність того, що війна вийде за межі Ізраїлю і палестинських територій?

Поки що вірогідність, без сумніву, є. Вона в значній мірі залежить від того, яке остаточне рішення прийме Тегеран. Якщо ми говоримо про північний фронт - Сирію або Ліван, то це радше спорадичні вклинення, нерегулярні обстріли, які не носять масового характеру. Цілком можливо, що це самостійні рішення представників того чи іншого угруповання. Але, наскільки я знаю, поки що рішення не прийнято.

Більше того, останнім часом Тегеран починає дистанціюватися від ситуації. Натомість Об'єднані Арабські Емірати звернулися до Сирії та Лівану з попередженням, щоб вони не втручалися в конфлікт. Отже, це означає, як мінімум, що немає єдиного фронту і розуміння серед арабських країн про те, яким чином діяти. Є частина країн, яка непокоїться можливим розгортанням великої близькосхідної війни. Цей тиск може відіграти свою роль для того, щоб не допустити прямого втручання в конфлікт Сирії та Лівану, тобто "Хезболли".

Президент України Володимир Зеленський заявляв, що Росія "сприяє проведенню певних терористичних операцій", зокрема операцій ХАМАСу в Ізраїлі. Наскільки Росія може бути залучена до цих подій?

Повернення Росії на Близький Схід, зокрема в Сирію, було не просто одноразовою операцією. Це довгостроковий план збільшення свого впливу і реалізації стратегії повернення на Близький Схід Росії як спадкоємиці Радянського Союзу.

Важливо, що на відміну від попередніх спроб Радянського Союзу закріпитися на Близькому Сході, цього разу Росія діє безпосередньо, тобто там вона має свої війська, безпосередньо бере участь у війні. Наявність військ, військових альянсів з тим самим Корпусом вартових Ісламської революції і через них з урядом Ірану, різноманітні угруповання бойовиків, афілійованих з Іраном, дає росіянам можливість не лише впливати на Іран і Сирію, а й комунікувати з цими різноманітними групами і, очевидно, вже на польовому рівні комунікувати з ХАМАСом й іншими угрупованнями. Усі вони - "Ісламський джихад", ХАМАС та інші напівпроксі - проходять навчання в Сирії. Зрозуміло, що до цього долучені росіяни як інструктори, як люди, які мають унікальний досвід.

Разом з тим, росіяни намагаються в цій ситуації продовжувати грати як посередники. Вони намагаються утриматися від прямого втручання у конфлікт і продовжувати грати з інтересами Ізраїлю, США, Ірану, Сирії. Кожній з цих країн Росія пропонує певний набір механізмів, який дозволить росіянам відчувати себе безпечно на Близькому Сході і домінувати в регіоні.

Росія стимулює конфлікт, це не обговорюється. Росіяни використовують цей конфлікт для намагання втримати під контролем комунікацію з Ізраїлем та Іраном. Очевидно, що вони хочуть використати конфлікт для відновлення комунікації зі Сполученими Штатами Америки, а також для дискредитації України. Не вистачає останнього - прямого втручання в конфлікт в Секторі Гази, наприклад. Поки цього ми не побачимо. Але всі інші компоненти російського залучення в конфлікт у вигляді базових, ідеологічних і інших установок існують. Це комплекс зусиль, який докладає Росія для того, щоб закріпитися на Близькому Сході серйозно й надовго. 

Читайте також: Коментар: ХАМАС зробив подарунок Путіну

Яка кінцева ціль Росії на Близькому Сході?

Зверніть увагу на те, що каже Путін в останніх коментаря по Близькому Сходу: політика США провалилася, спроба одноосібно вирішити конфлікт зазнала невдачі, тому що не враховані певні інтереси. Це означає, що перше стратегічне завдання, яке ставить Росія, - це стратегічна поразка США на Близькому Сході. Для американців і так все складно, а тут можна трошки підштовхнути, не докладаючи багато зусиль для того, щоб змусити (американську. - Ред.) адміністрацію дуже серйозно нервувати.

Другий момент (про який говорить Путін. - Ред.) - невраховані інтереси Ірану. Найважливіше, на думку Росії, у цій ситуації те, що мають бути враховані інтереси Ірану, інакше буде війна й проблеми.

Щодо самої Росії - вона не має ресурсів на утримання всіх баз, які були в часи Радянського Союзу. Але закріплення на військових базах у Середземномор'ї, зокрема в Сирії, на довгий період часу є важливим для Росії. Паралельно з цим РФ домагається руйнування зусиль, які докладає Захід для вирішення близькосхідного конфлікту. Ця стратегічна мета мало в чому змінилася з часів Радянського Союзу. Але раніше вона була камуфльованою, а нині набуває брутальності.

Читайте також: Без емпатії. Як реагували в РФ на атаку ХАМАСу на Ізраїль

Ізраїль навіть після повномасштабного вторгнення Росії в Україну продовжував співпрацю з Росією, не приєднався до антиросійських санкцій і не постачав Україні зброю. Чи можлива зміна такої позиції Ізраїлю після терористичного нападу ХАМАСу на Ізраїль?

Ми бачимо, що на рівні громадської думки ситуація змінюється. Також ми бачимо зміну позиції на рівні деяких провідних експертів, аналітиків, журналістів, у тому числі наближених до Біньяміна Нетаньяху (прем'єр-міністра Ізраїлю. - Ред.). Чи змінить позицію Нетаньяху - питання. Зараз Нетаньяху використовує всі можливості для того, щоб максимально посилити свої позиції. У майбутньому на нього чекають доволі складні часи.

Торік обговорювалася можливість допомоги Ізраїлю Україні. Американська адміністрація наполегливо рекомендувала Ізраїлю допомогти Україні, але тоді цього зроблено не було. Чи зміниться ситуація зараз? На мою думку, мінімально, якихось серйозних рухів не буде.

Але громадська думка буде змінюватися і вже після закінчення цих подій, очевидно, будуть якісь зроблені висновки і буде ухвалене рішення щодо ізраїльського уряду й прем'єр-міністра. Тут є шанс (на зміну позиції. - Ред.), але станом на зараз я поки що таких ознак бачу.

Я бачу обговорення, реакції, уявлення й розуміння того, що коаліція авторитарних режимів, яка вибудувалася у світі, діє на різних фронтах однієї війни. Але в будь-якому випадку ізраїльтяни виходитимуть зі своїх інтересів. Що переважить: необхідність продовження контактів з Росією, яка не піде з регіону, і балансування чи зміна позиції Ізраїлю і відвертий перехід на бік України? Росія - ключова перешкода для таких дій, яка продовжує впливати на цей конфлікт.