Хто і як шпигував за Німеччиною в останні роки
11 грудня 2023 р.
Наприкінці 2023 року перед судом у Берліні за підозрою у державній зраді має постати Карстен Л. (Carsten L.) і його спільник Артур Е. (Arthur E.) Карстен Л. керував підрозділом німецької розвідувальної служби BND, який відповідав за "безпеку персоналу". Колишнього офіцера Бундесверу звинувачують у тому, що він був подвійним агентом і за 450 тисяч євро передав відомості, що містили державну таємницю, бізнесменові Артуру Е., який своєю чергою передав їх російській спецслужбі ФСБ, отримавши за це щонайменше 400 тисяч євро.
Як повідомляли ЗМІ наприкінці 2022 року, ФСБ особливо цікавили дані про позиції систем ППО, які поставляються Україні західними країнами. Однак Карстен Л., найімовірніше, не мав доступу до цієї інформації. Його затримали 21 грудня 2022 року. Якщо суд визнає Карстена Л. винним у державній зраді, йому загрожує довічний термін ув'язнення.
При цьому Карстен Л. - далеко не перший німець, який працював на іноземну розвідку. DW - про найгучніші випадки викриття агентів закордонних спецслужб у Німеччині.
Читайте також: Антишпигунські заходи: уряд Німеччини погодив проєкт реформи розвідки
Що відомо про російського шпигуна в Бундесвері
Війна Росії проти України означає "зміну епох" також з точки зору внутрішньої безпеки, попереджала мінісерка внутрішніх справ ФРН Ненсі Фезер (Nancy Faeser) у червні, представляючи щорічну доповідь Федерального відомства з охорони конституції (BfV). Німеччина може опинитися в центрі уваги спецслужб РФ як країна, яка підтримує Україну в цьому конфлікті, спрогнозувала Фезер.
І ось міністерка знову заговорила про кампанії з дезінформації, кібератаки та шпигунство закордонних спецслужб. Приводом для цього стало затримання в Кобленці у серпні цього року офіцера Бундесверу Томаса Г. (Thomas H.), який, за даними Федеральної прокуратури ФРН, запропонував свої послуги інформатора російській владі. Зазначається, що військовослужбовець передав Кремлю дані про озброєння та матеріальне оснащення Бундесверу.
У той же час газета Der Tagesspiegel пише, що Г. давно привернув до себе увагу всередині Бундесверу через свої симпатії до правопопулістської партії "Альтернатива для Німеччини" (АдН) та схвалення політики цієї партії щодо Росії.
Читайте також: Міністр юстиції ФРН: Шпигун у Бундесвері - кричущий виняток
"Подружжя Аншлаґ" на службі КДБ
Втім, шпигунство на користь РФ велося в Німеччині і до російського вторгнення в Україну. Так, два агенти, які працювали під псевдонімами Андреас і Гайдрун Аншлаґ (Andreas und Heidrun Anschlag), кілька років розігрували подружню пару, яка веде в Німеччині нічим не примітне життя. Він - інженер, вона - домогосподарка, але насправді обидва виявилися шпигунами, які працювали на Москву з кінця 1980-х років і постачали інформацію про діяльність ЄС і НАТО спочатку радянським, а пізніше - російським спецслужбам.
Сьогодні агенти спецслужб широко використовують можливості цифрової техніки, проте на піку шпигунської кар'єри "подружньої пари Аншлаґ" все було інакше: свої завдання вони отримували у вигляді зашифрованих радіопослань, що транслювалися на коротких хвилях.
Їхню підпільну діяльність викрили лише у 2011 році - швидше за все, завдяки наводці американських спецслужб. У 2013 році агентів засудили до тривалого ув'язнення, а пізніше екстрадували до Росії.
"Розвідники миру"
У НДР (Німецька демократична республіка, або Східна Німеччина) існувала окрема назва для агентів, які співпрацювали зі спецслужбами соціалістичних держав - Kundschafter des Friedens, що можна перекласти як "посланець миру". Вважається, що близько 12 тисяч таких "посланців миру" працювали на "штазі" у Західній Німеччині під час "холодної війни". Наприклад, Ґабріеле Ґаст (Gabriele Gast), яку викрили лише після розпаду НДР, незадовго до возз'єднання Німеччини.
Ґаст народилася в Західній Німеччині і була завербована офіцером "штазі" у 1968 році, під час відрядження з метою написання дисертації на тему "Політична роль жінок у НДР". Відтоді вона збирала інформацію для спецслужб Східної Німеччини та під чужим ім'ям зробила кар'єру у західнонімецькій розвідслужбі BND. Ґаст вважається однією із головних шпигунів НДР на Заході.
Не менш цінним джерелом інформації для "штазі" був, мабуть, і Альфред Шпулер (Alfred Spuhler). Будучи високопосадовцем BND, він видав владі НДР сотні західних агентів, які працювали в цій країні. Шпулера затримали у листопаді 1989 року.
Подвійним агентом протягом багатьох років був і керівник відділу "Протидія шпигунській діяльності СРСР" у BND Гайнц Фельфі (Heinz Felfe). Колишній есесівець до 1961 року передавав секретну інформацію КДБ. Загалом Фельфе за своє життя встиг попрацювати на сім різних спецслужб, зокрема британську MI6.
Шпигун у відомстві канцлера
Мабуть, найбільш сенсаційним випадком шпигунства в Німеччині періоду холодної війни була справа Ґюнтера Ґійома (Günter Guillaume). Ґійом та його дружина Крістель (Christel) приїхали до Західної Німеччини у 1956 році під виглядом біженців зі східних регіонів. Їхнім завданням було збирати інформацію про Соціал-демократичну партію Німеччини (SPD). У результаті Ґійом зробив політичну кар'єру і став особистим референтом тодішнього канцлера Віллі Брандта (Willy Brandt).
Після викриття Ґійома 6 травня 1974 року Брандт пішов у відставку. Ґійома суд засудив до 13 років ув'язнення, його дружину Крістель - до восьми. У 1981 році, однак, вони обидва вийшли на волю під час обміну агентами між Західною Німеччиною та НДР.
Західнонімецькі агенти у НДР
Про західнонімецьких агентів у НДР відомо менше. Можливо, тому що особливо велика кількість шпигунів "штазі" була викрита після падіння Берлінської стіни. З іншого боку, багато шпигунів BND у Східній Німеччині, ймовірно, так і не було розкрито. Те саме можна сказати і про агентів дружніх країн, які також шпигували в Німеччині - і навіть прослуховували мобільний телефон колишньої канцлерки Анґели Меркель (Angela Merkel).
Читайте також: Німці нарікають на незадовільну боротьбу зі шпигунами в ФРН
Трагічний випадок двох західних агентів Еллі Барчатіс (Elli Barczatis) та Карла Лауренца (Karl Laurenz), які на початку холодної війни, на початку 1950-х років, займалися таємною передачею документів НДР на Захід.
Еллі Барчатіс працювала головною секретаркою прем'єр-міністра НДР Отто Ґротеволя (Otto Grotewohl) і передавала своєму коханому Лауренцу здебільшого банальні урядові документи. Швидше за все, Лауренц не міг видати владі Західної Німеччини жодних "вибухонебезпечних" державних секретів. Однак відносини Східної та Західної Німеччини були вкрай напруженими, а НДР усе ще перебувала під впливом сталінізму. Після викриття Барчатіс і Лауренца було засуджено до страти і в 1955 році страчено.