HRW: У Криму Росія використовує старі репресивні методи

Організація Human Rights Watch (HRW) залишається чи не єдиною міжнародною правозахисною групою, яка досі має можливість проводити моніторинг та фіксацію порушень прав людини безпосередньо на території Криму, анексованого Росією у 2014 році українського півострова. Нещодавно HRW оприлюднила доповідь, в якій вказує на утиски кримських татар з боку російської влади. Про основні висновки дослідження "Крим: переслідування кримських татар посилюються" DW розпитала у представниці HRW в Україні Тані Купер.

DW: Пані Купер, про що, на Ваш погляд, свідчать численні арешти за підозрою участі в організації "Хізб-ут-Тахрір", які тривають упродовж останніх двох років у Криму? Чи були хоч в одному із зафіксованих Вами випадків у слідства докази планування актів насильства?

Таня Купер: На основі тих матеріалів, які ми обробили, справді у нас не виникло відчуття, що у цих справах є якісь ґрунтовні докази вини або конкретні приклади планів вчинити насильницькі злочини обвинуваченими за участь у визнаній терористичною в РФ організації "Хізб-ут-Тахрір". Для мене очевидно, що антиекстремістське законодавство використовується з досить чіткою метою. Поясню. Наприклад, у матеріалах аналітичного центру "Сова" вказано, що 47 осіб по всій Росії проходили або зараз проходять у справах  "Хізб-ут-Тахрір". Важливо, що 26 з них саме кримчани. Це говорить про те, що притягнення до відповідальності у такий спосіб було обрано силовиками як метод боротьби з гучною критикою дій Росії, яку здійснювали кримськотатарські активісти з моменту окупації півострова. 

У доповіді зазначається, що у жовтні Ваші дослідники задокументували випадки притягнення до адміністративної відповідальності за одноосібні пікети в Криму. Проте російське законодавство не забороняє їхнє проведення. Як Ви розцінюєте ці факти?

Так, російське законодавство їх не забороняє, як і багато чого іншого. Проте людей на одноосібних пікетах все одно затримують по всій Росії. Знову ж таки, ці випадки в Криму показують, наскільки навіть одна людина з плакатом лякає владу. Тобто влада взагалі не хоче бачити жодної незгоди зі своїми діями. Вони чинять чи то процесуальні порушення у суді, чи то агресивні дії ФСБ під час незаконних обшуків, чи то залякування дітей, чи тиск на родичів підозрюваних.

Чому не проводяться ефективні розслідування за скаргами на ці факти порушень?

Думаю, що це пов'язано з тим, що у Росії зараз справжня криза із дотриманням прав людини. Російська влада фактично знищила громадянське суспільство країни. Будь-яка незгода придушується жорсткими репресивними методами. Стан речей вже такий, що навіть за простий репост у соцмережі людина може отримати кілька років в'язниці. Тому все, що відбувається у Криму - це застосування старих репресивних методів, давно відомих у Росії. Такі методи ми вже бачили у Чечні та інших регіонах РФ, їхня мета - залякування та демонстрація іншим: мовляв, "дивіться, у разі незгоди те саме станеться і з вами".

Чи стосуються переслідування в Криму лише релігійних груп?

Саме у цій доповіді HRW  ми зробили акцент на справі "Хізб-ут-Тахрір", але насправді переслідуються незгодні з різних груп населення в Криму. Наприклад, у попередніх звітах ми зазначали, що тиск здійснюється і на моральних лідерів кримськотатарського народу, і на членів Меджлісу, і на ЗМІ, і на проукраїнських активістів, і на незалежних журналістів і медіаактивістів. Очевидно, що всі ці переслідування відбуваються з політичною метою. І ми з прикрістю констатуємо, що кількість людей, які мають мужність відкрито висловлювати свою громадянську позицію в Криму, стрімко зменшується.

Чи можна стверджувати, що російська влада в Криму зловживає кримінальним законодавством?

Саме так! Російські правоохоронці використовують кримінальні закони як репресивний інструмент з метою знищення будь-якої критики та опозиції до влади. Антиекстремістське законодавство та статті за сепаратизм, якими передбачено дуже серйозні строки покарання, застосовують, щоб змусити замовкнути незгодних на десятки років або довічно. Такі серйозні обвинувачення висуваються людям, доказів провини яких фактично нема. Це показує наскільки влада боїться кримських татар, наскільки вона не хоче чути критику на свою адресу. Це також свідчить, що російська влада через обвинувачення у приналежності до терористичних організацій хоче сконструювати образ кримських татар як небезпечних ворогів та екстремістів, які готові використовувати насильство. Якщо одного разу причеплять ярлик "сепаратиста-екстреміста", то встановлювати істину далі вже ніхто не буде.