Горбачов і німці. Історія у фотографіях

Михайлу Горбачову - 90 років. Перший і єдиний президент СРСР народився 2 березня 1931 року. У цю круглу дату його особливо тепло згадують у Німеччині. З часів возз'єднання країни німці називають Горбачова просто "Gorbi". У цій галереї - коротка історія цих особливих відносин. Почнемо з пам'ятника "Батькам німецької єдності" перед видавництвом "Шпрінґер" у Берліні.

Одна з перших фотографій Михайла Горбачова і Гельмута Коля. У березні 1985 року канцлер ФРН приїхав до Москви на похорон Костянтина Черненка, місце якого на чолі комуністичної партії невдовзі посяде Горбачов. Можна сказати, що перед нами - момент початку історичної дружби двох політиків, що вплинула на долю всієї Європи.

Незабаром після обрання Горбачова генсеком правлячої партії Москву відвідав колишній канцлер ФРН - соціал-демократ Віллі Брандт. Під час свого канцлерства в 1969-1974 роках саме Брандт став архітектором нової східної політики, спрямованої на нормалізацію відносин з СРСР, НДР та іншими східноєвропейськими сусідами, за що 1971 року отримав Нобелівську премію миру. Горбачов стане лауреатом 1990 року.

У травні 1987 року, коли в СРСР у розпалі була розпочата Горбачовим перебудова і проводилася політика гласності, лідери комуністичних країн зустрілися у Східному Берліні, щоб відзначити 750-річчя міста. Серед гостей були "товариші", як називали один одного комуністи - Густав Гусак (ЧССР), Тодор Живков (Болгарія), Янош Кадар (Угорщина), Ніколае Чаушеску (Румунія) і Войцех Ярузельський (Польща).

На цьому знімку немає радянського лідера, але заочно він все ж таки присутній. Виступаючи перед Бранденбурзькими воротами у червні 1987 року, президент США Рональд Рейган виголосив історичну фразу. Згодом, 2012 року, її увічнили на бронзовій дошці...

"Містер Горбачов, відкрийте ці ворота. Містер Горбачов, знесіть цю стіну!" - " Mr . Gorbachev, open this gate. Mr.Gorbachev, tear down this wall!"

Настав ключовий у повоєнній німецькій історії 1989 рік - рік, коли впаде Берлінський мур. У червні - за кілька місяців до цієї події - радянський лідер здійснив державний візит до ФРН. Подружжя Горбачових німці зустріли не просто тепло. Захват і ейфорія - так, мабуть, можна змалювати атмосферу під час цієї поїздки, що розпочалася прибуттям до аеропорту Кельн/Бонн.

Дружні відносини склалися не лише між лідерами двох країн, але і між їхніми дружинами - Раїсою і Ганнелоре. Знімок зроблений 12 червня 1989 року у Бонні.

Фотографіями цієї поїздки до Німеччини - протокольних заходів і неформальних моментів - можна заповнити цілий альбом. Тут німці вітають Михайла і Раїсу Горбачових на Ринковій площі у Бонні - тодішній столиці ФРН. Також справа в кадрі - міністр закордонних справ СРСР Едуард Шеварднадзе.

Восени цього ж року Горбачов відвідав Східний Берлін, де на тлі панельних багатоповерхівок відзначали 40-річчя створення НДР. Знімок був зроблений 7 жовтня під час військового параду, присвяченого круглій даті. І парад, і день народження НДР стануть останніми в історії цієї країни. Трохи більше ніж за місяць впаде Берлінський мур, а разом з ним - і вся залізна завіса.

Еріх Гонекер привітав гостя міцним поцілунком. Тоді ж на зустрічі з функціонерами Горбачов роз'яснив німецьким товаришам свою політику перебудови, закликав до реформ і вимовив слова, що увійшли в історію: "Там, де запізнилися, ми програли. Програє той, хто приходить занадто пізно". Німецький переклад - "Wer zu spät kommt, den bestraft das Leben" - став у Німеччині крилатим висловом.

Жителі НДР вимагали реформ, виходячи на понеділкові демонстрації, як тут 23 жовтня у Лейпцигу. Вони скандували не лише "Wir sind das Volk" ("Ми - народ"), пізніше - "Wir sind ein Volk" ("Ми - один народ"), але і "Gorbi", "Perestroika", "Glasnost". Коли Мур впаде, Москва не втрутиться, дасть німцям самим вирішити свою долю. При тому що на території НДР перебували понад 300 тисяч радянських вояків.

"Горбачов" звільняє голубів миру з кліток - у лютому 1990 року на карнавалі у Майнці. Місяці між падінням муру 9 листопада 1989 року і возз'єднанням Німеччини 3 жовтня 1990 року стали часом складних переговорів за участі держав-переможниць у Другій світовій війні і представників обох німецьких держав.

Коль, Горбачов, Геншер, Шеварднадзе... Фінальні переговори про возз'єднання країни відбулися у липні 1990 року у резиденції радянського уряду на Північному Кавказі. Перед нами - один зі знімків, зроблених в Архизі. Пізніше ці масивні дерев'яні меблі - пеньки, стільці та стіл - були подаровані Німеччини і стали історичними експонатами.

12 вересня 1990 року у Москві було підписано Договір про остаточне врегулювання щодо Німеччини, він же - Договір 2 + 4. Угоду уклали НДР і ФРН плюс держави-переможниці у Другій світовій війні - Франція, СРСР, Великобританія і США.

"Дякуємо, Горбі!". Напис на Берлінському мурі, зроблений кимось одразу після возз'єднання країни. Більшу частину муру, що оточував Західний Берлін, невдовзі розберуть. Залишать лише невеликі фрагменти - наприклад, галерею під відкритим небом East Side Gallery.

Горбачов став першим іноземним лідером, який відвідав Німеччину після возз'єднання. Під час візиту в листопаді 1990 року в Бонні у палаці Шаумбург був підписаний Договір про добросусідство, партнерство та співробітництво між ФРН і СРСР - перша міжнародна угода об'єднаної Німеччини. Німці, зокрема, зобов'язалися піклуватися про всі радянські пам'ятники і солдатські могили на своїй території.

1991 року СРСР розпався. Роком пізніше розпочав роботу Горбачов-Фонд, створений колишнім радянським президентом для вивчення історії Перебудови та інших досліджень. До Німеччини Горбачов у цей новий період свого життя приїздив регулярно. У 1996 році подружжя Горбачових брало участь у легендарному німецькому телешоу - програмі "Посперечаємося, що..." (" Wetten , daß...").

Горбачов не лише часто відвідував Німеччину у справах, але і деякий час навіть тут жив. До 2017 року сім'я володіла віллою на озері Тегернзее під Мюнхеном. На цій більш ранній фотографії зображений трагічний момент. Горбачов у Мюнстері в машині російського посольства після того, як у клініці цього німецького міста 20 вересня 1999 року від лейкемії померла його дружина Раїса.