Олег Синєгубов: Харків був найкомфортнішим містом України

Харківська область одна з з перших прийняла на себе удар російської агресії. З самого початку війни російська армія захопила населені пункти на північному сході регіону, а сам Харків опинився під ударами ракет та авіанальотами. Будівля Харківської обладміністрації була знищена ракетним ударом 1 березня. Голова військово-цивільної адміністрації (ВЦА) Харківської області Олег Синєгубов в інтерв'ю DW розповів про те, як живе і обороняється місто та область.

Deutsche Welle: Пане Синєгубов, розкажіть у першу чергу, що вчора відбувалось в Ізюмі, ми чули, що вдалося вивезти цивільних. За яких умов і що зараз з містом?

Олег Синєгубов: Ізюм зараз знаходиться майже в оточенні, у них лише один напрямок для виїзду - до Лозової. Міністерство інтеграції домовлялось про "зелений коридор", щоб відправити в місто гуманітарний вантаж і вивезти людей. Тому що місто зараз знаходиться без води, без електрики, без тепла, без інтернету, без телефонного зв'язку. Його обстрілюють.

Попередньо була домовленість, що в середу з 9:00 до 20:00 у нас буде можливість зробити всі ці речі. Це не вдалося зробити, тому що домовленості були порушені. З самого ранку не припинявся вогонь безпосередньо по місту: з "градів", з артилерії, ракетний вогонь. Але ми сформували гуманітарний конвой, більше 50 автобусів, які не змогли потрапити в місто. Нам вдалося провести туди шість автобусів які евакуювали майже 250 цивільних. Це все що вдалося зробити в середу. Конвой залишається поблизу Ізюма, і в нас буде друга спроба в четвер.

Скільки людей там ще лишилось і чи працюють там хоч якісь комунікації? Хоча б швидка допомога?

Вони просто знищують місто, щоб його більше не існувало. Інакше я пояснити їх поведінку не можу. За нашої інформації потребують евакуації близько п'яти тисяч людей.

Читайте також: Військові аналітики про цілі та прорахунки армії РФ в Україні

Про гуманітарні коридори домовляється міністерство з питань інтеграції тимчасово окупованих територій. А чи підтримуєте ви прямий контакт з міжнародними гуманітарними організаціями і чи спілкуєтесь за якогось посередництва з російською армією?

Безпосередньо з російською армією ми не спілкуємось - у нас таких повноважень немає. Всі домовленості справді йдуть через міністерство інтеграції і офіс президента. Якщо нам поступає інформація, що домовленості є, то ми висуваємось і намагаємось вже на місті скористатись тією чи іншою можливістю, щоб вивезти людей, або щоб доставити гуманітарний конвой. У середу під егідою Червоного Хреста також рухались наші автобуси, однак це не влипнуло на російську сторону.

Російські інформагенства поширюють інформацію, що через атаки української армії і примус з боку української влади громадяни буцім-то не можуть покинути зокрема Харківщину в бік Росії. Чи є така можливість і чи не обстрілюються ці шляхи так само російською армією?

Російська армія, мабуть, сподівалася, що їх тут будуть зустрічати з квітами, хлібом та сіллю. Але зіткнулася з шаленим опором української армії та звичайних громадян, які м'яко кажучи їх тут не чекають і чинять опір на кожному сантиметрі своєї землі. Мабуть росіянам хотілося б, щоб українські громадяни евакуювалися запропонованими коридорами до кордонів РФ. Такого не буде, це однозначно, люди ніколи не підуть туди. Харків - українське місто, і враховуючи те, що вони зробили з цим містом, з центром міста, те, що вони обстрілюють постійно житлові квартали - Олексіївку, Нову Баварію, Холодну Гору, Північну Салтівку. Це все житлові масиви, де немає жодної військової інфраструктури чи заводів. І люди вимушені звичайно виїздити, і ми їх евакуюємо в напрямку Львова, в напрямку Волині, Тернопільщини, інших міст і областей. Лише залізничним транспортом з Харкова скористались близько 600 тисяч наших мешканців, і не можливо підрахувати скільки виїхало автомобільним транспортом. Зараз черги на київському шляху вже менші, але досі є. І казати, що вони (росіяни - Ред.) щось запропонували, а ми чимось не скористались - це вже знаєте, навіть у норми якоїсь моралі не вписується.

"Ми не розуміємо, куди надалі ворог влучить"

Розкажіть, будь ласка, про Харків. Усі ми бачили жахливі кадри атаки по будівлі вашої адміністрації, кадри переповнених перонів на вокзалі, зруйнований історичний центр. Як справляється з цим міська влада і оборона?

Харків - це наша гордість. Указом президента тепер це місто-герой. Ми його тримаємо, ворог не пройде. Ми навіть не фіксуємо вже якихось диверсійно-розвідувальних груп, виявляємо лише окремих диверсантів чи розвідників. Їх одразу затримує національна поліція.

Звичайно, що самому місту дісталося. Враховуючи постійні обстріли, ми маємо постійно відновлювати критичну інфраструктуру, щоб у мешканців було світло, тепла вода. І ми це робимо там, де можливо.

Наведу декілька прикладів: двічі були обстріляні об'єкти Харківобленерго - дві підстанції, які є ключовими для нашого міста. Якби ми вчасно не ліквідували пожежі, фактично дві третини міста лишилися б без електрики. Так само ворог два дні тому намагався бомбардувати ТЕЦ-5 - основне підприємство, яке забезпечує подачу тепла до будинків міста. Пожежу було ліквідовано, і з таким ми стикаємося щогодини.

На Північній Салтівці вже є будинки зруйновані вщент - це багатоповерхівки, які вже ніколи не будуть використовуватись, вони знищені повністю. Звичайно, з таких будинків ми евакуюємо по 200-250-430 людей, і все одно наші військові тримають оборону і нікого сюди не підпускають. І в останні два дні ми фіксуємо навіть зменшену активність ворога наступати саме наземними силами на місто Харків, тому що вони зрозуміли, що тут не пройдуть.

Ми не розуміємо, куди надалі ворог влучить, хоча наразі нальотів стає менше. За вівторок було збито три ворожі літаки і один безпілотний апарат. Було взято в полон ворожого командира бомбардувального полку, підполковника - це дуже важлива людина за посадою. Його буде доставлено до міжнародних судових інстанцій для дачі свідчень проти РФ про ті військові злочини, які вона вчиняє проти українського народу.

Читайте також: Голова Миколаївської області Кім: Ворог виснажений та позбавлений мотивації

Як все це витримують цивільні городяни?

У мене двояке почуття. З одного боку, місто Харків не так давно було визнано найкомфортнішим містом для проживання в Україні: в нас були комфортні парки, сучасна інфраструктура, красивий історичний центр. Тепер цього немає.

Зруйнована будівля обладміністрації, прилеглі до неї житлові та адміністративні будинки, головне управління поліції, Служби безпеки України, художній музей, школи, музеї, будівля Харківської міськради, палац праці, будинок "Слово", два храми в центрі міста, зоопарк, який відкрили лише цього року, інша інфраструктура. Це не може не викликати у нас певний сум.

Але ми це все відбудуємо. І в нас є єднання, така лють шалена і супротив до ворога, що йому тут не місце однозначно. Йому тут не раді, й ми ніколи йому цього не пробачимо. Коли гинуть тут у нас діти…

Я ніколи не забуду очі тих матерів, які тримали своїх дітей на руках на Південному вокзалі, які виїжджали, втрачаючи свою роботу, свою оселю, майно, заощадження і насправді вони не знають, куди вони їдуть і коли це закінчиться. Ось цього ми ніколи не пробачимо. Україна це ніколи Росії не пробачить. І я переконаний, що весь світ, вся Європа це ніколи Росії не пробачить.

Це об'єднує. Нам казали, що Захід і Схід України роз'єднані. Ні, ви бачите, як Захід зараз зустрічає наших людей зі Сходу. Це об'єднало нашу державу і тому російський агресор отримує такий суворий спротив від кожного пересічного громадянина на кожному сантиметрі нашої землі.

Для багатьох Харків - передусім місто університетів, студентів та науковців. Яка нині їхня доля, зокрема численних іноземних студентів, які навчались у вашому місті?

Виїхали майже всі іноземні студенти з міста. Ми контактували щодо цього з послами напряму, і окремими потягами ми їм робили евакуацію. Залишилось кілька людей, які самі вирішили так вчинити.

Українські студенти теж від'їжджають. Нині в гуртожитках лишилось щось близько 250 студентів - це так само їхній вибір. Враховуючи військову ситуацію, артобстріли і зупинку навчання вони приймають рішення евакуюватись.

У нас уже були бомбардування деяких навчальних закладів, зокрема дуже сильно постраждав наш головний університет імені Каразіна. А їх у місті понад 30, більшість уже евакуйовано, наскільки це можливо в таких умовах.

Що з ядерною установкою фізико-технічного інституту, чи вона в безпеці?

Цей інститут знаходиться в житломасиві П'ятихатки, на півночі міста, під постійними обстрілами. По їхній території вже кілька разів влучали ворожі "гради". Ситуація на цьому підприємстві стабільна, однак ми не можемо гарантувати, що завтра там нічого не станеться - інститут на лінії вогню.

"Ми готові приймати і допомагати чим зможемо"

Розкажіть про ситуацію в інших районах області. Де ще, крім Ізюма та підступів до Харкова, йдуть активні бойові дії і якої допомоги потребують міста.

Якщо рухатись географічно на схід, почнемо з Олексіївки і міста Дергачі.  Буквально пізно ввечері (середи. - Ред.) нам повідомили, що підрозділи Нацгвардії звільнили місто Дергачі й ворог відступив до кордонів РФ. Якщо рухатись далі на північний схід, то там місто Липці все ще знаходиться під окупацією ворога, населений пункт Циркуни також знаходиться під їхнім контролем. І ось там нам звичайно потрібен "зелений коридор", щоб звідти вивести людей і доставити гуманітарні вантажі, але наразі це не можливо.

Так само, якщо брати ще правіше, на схід по області, так званий кулиничівський напрямок, то там у нас постійно тривають бої, там ворог намагається проникнути до міста Харкова, і в районі Північної Салтівки (приміське селище Харкова - Ред.) в нас за минулу добу (8 березня. - Ред.) було зафіксовано 52 обстріли. Це у порівнянні із попередніми днями - незначна кількість. Але кожен з цих пострілів влучає або в житловий будинок, або руйнує інфраструктуру поруч і звичайно в нас є загиблі і поранені серед цивільних.

Кілька днів тому наші військові звільнили місто Чугуїв і в тому напрямку фактично вже немає російських військ, однак місто все одно залишається під ризиком. Враховуючи військову стратегію, наша армія буде пізніше приймати рішення, як само вони будуть відсувати ворога по цьому напрямку, і по напрямку Вовчанська і по напрямку Куп'янська до кордонів РФ.

Звичайно, є населені пункти, звідки до нас не можуть дістатися і які потребують гуманітарної допомоги. Щойно ми отримаємо сигнал від наших військових, що ми можемо туди дістатися безпечно, ми одразу це робимо.

Перелічіть будь ласка потреби, які є нині в Харкові і в області.

Та звичайні потреби: продукти, питна вода, дитяче харчування, засоби догляду, гігієни, підгузки, памперси, серветки елементарні. Побутова хімія, одяг, спальні мішки, тому що люди декілька діб ночують у підвалах та бомбосховищах. Усе це нам доставляють з інших областей України, із сусідніх європейських держав.

Тільки у середу (9 березня - Ред.) до нас прийшло 16 залізничних вагонів і дев'ять фур, які ми розвантажили із оцим всім гуманітарним крамом. Далі у нас створені логістичні центри, їх три на сьогодні. Їх ми завантажуємо і користуємось послугами "Нової пошти", Укрпошти, щоб розвозити все це по місцях і роздавати людям безкоштовно. В середу таких пунктів роздачі було 16, у четвер уже буде набагато більше, і ми збільшуємо їх щодня. Крім того, до цих логістичних центрів, приїздять представники громад, в кого є така можливість і самі забирають і розвозять вантажі, включно з медикаментами.

Жахливі бої відбуваються і в сусідніх з вами регіонах. Скажіть, чи зможе місто прийняти біженців з Донеччини чи Луганщини? Чи ведуть до Харкова якійсь шляхи звідти?

Ми готові приймати і допомагати чим зможемо. Але на сьогоднішній день це нелогічно і небезпечно. У нас фактично відкриті два напрямки: дніпропетровський і до Києва, траса М03. Інші напрямки є небезпечними, звідти не можна приїхати. Ми і надалі займаємось евакуацією, щодня лише залізницею від'їжджає близько 30 тис. людей. Тому поки що так.

Ми плануємо і надалі працювати над формуванням тероборони - в нас велика кількість добровольців, і ми віримо в наших військових, які будуть відганяти ворога від кордонів міста Харкова і далі до території РФ.