Преса про саміт НАТО: повторення помилок Бухареста-2008

Німецька газета Die Welt, коментуючи саміт НАТО у Вільнюсі, закликає в оцінках результатів відкинути екзальтовані емоції. "Якщо НАТО та провідна його країна - Сполучені Штати - вирішили уникнути прямої війни з Росією, було б відвертою дурістю продовжувати закликати до швидкого членства України в західному альянсі.

Східні європейці сурмлять про цю вимогу особливо сильно. Їх можна зрозуміти. На емоційному рівні. Але політика, особливо під час війни, ніколи не повинна проводитися у стані екзальтації. Членство Києва в НАТО під час війни підвищило б вірогідність повномасштабної війни до настільки високої, що це змусило б пітніти кожну більш-менш притомну в політичному сенсі людину.

Дивним у цьому є те, що східноєвропейці хочуть надати гарантії, яких самі вони не в стані забезпечити. Головним висновком з російської загарбницької війни є та соромота, що Європа без американців у цьому конфлікті є лише порошинкою на вітру світової історії. Або, якщо говорити ще пряміше, то цю війну було б програно", - пише Die Welt.

Читайте також: Саміт НАТО: день розчарувань у Вільнюсі

Інша німецька газета Frankfurter Allgemeine Zeitung вважає, що додаткові поставки зброї Україні на цьому етапі є більш нагальними та важливішими за будь-які політичні обіцянки на перспективу. "Той факт, що тридцять одна, а незабаром тридцять дві країни Північної Америки та Європи роблять приготування на випадок надзвичайної ситуації, має справити враження навіть такого авантюриста, як Путін. Навіть під час "холодної війни" стримування, яке забезпечувало НАТО, було найкращою гарантією безпеки його членів. Тому також Україна хоче якомога швидше приєднатися до альянсу.

Те, що деякі союзники вагаються, перш за все Америка, яка є головною силою альянсу, Зеленського очікувано розчаровує. Але з огляду на всю неясність перспектив - це виправдано. Але й з конкретних обіцянок, виконання яких є туманним, Україна мала б мало зиску. Більш важливими наразі є нові поставки зброї та інші гарантії безпеки, які країні нададуть у Вільнюсі", - наголошує FAZ.

У цій оцінці німецьких оглядачів підтримує найстаріший журнал Великобританії The Spectator. "НАТО, однак, працює на основі консенсусу. Це означає, що будь-яка держава-член може загальмувати або порушити якесь питання, що змусить альянс шукати нових підходів для вирішення проблеми. Жорстка реальність полягає в тому, що 31 учасник НАТО досі не має спільного погляду на питання членства України. Чи погоджується Зеленський з наявністю цієї суперечки - неважливо, адже вона існує, подобається це йому чи ні.

США з власних причин продовжують опиратися пропозиції чітких часових рамок. Оскільки Вашингтон є серцем, легенями та м'язами НАТО в цілому, він (справедливо) розглядає питання членства України, зараз чи в майбутньому, як справу серйозну. Незважаючи на те, що США хочуть перемоги України, вони також не хочуть воювати з найбільшою ядерною державою світу або ставити себе у становище, за якого ця битва стає більш, а не менш імовірною", - розмірковує The Spectator.

Читайте також: Кулеба: НАТО продемонструвало брак політичної волі щодо членства України

Польська газета Rzeczpospolita пише, що дилема, перед якою постали учасники саміту НАТО у Вільнюсі, видається чіткою. А саме: "Не якщо, а коли саме Україна вступить до НАТО. І ще: яка Україна. Чи буде це Україна в кордонах до 2014 року? Стабільна та на шляху до відбудови держави, зміцнення демократії та верховенства права? Або інша Україна, що змушена була йти на тухлий територіальний компроміс і сповнена бажанням помститися імперській Росії? Остання була б пороховою діжкою, яка може спалахнути з новим витком конфлікту на Сході. Така Україна була б проблемним членом НАТО.

Таким чином глави держав і урядів західного військового альянсу мають додатковий стимул не обмежувати допомогу, а збільшити підтримку Києва. Це дало би подвійну перевагу: перемога над Москвою могла б розбити імперські амбіції Росії або ж надовго їх пригнітити і в ході цього також стабілізувати Україну, зміцнивши гарантії мирного розвитку країни. Саме такою вона могла б стати повноправним членом НАТО", - вважає Rzeczpospolita з Варшави.

На цьому тлі різко контрастує коментар португальської газети Público, оглядачі якої вважають, що після російського вторгнення в Україну у Вільнюсі не мали би повторюватися помилки саміту НАТО в Бухаресті у 2008 році. Газета пояснює: "Тому що це вторгнення змінило рамки європейської безпеки. По-перше, це стало кінцем принципу неподільності європейської безпеки: раніше Росія повинна мала бути всередині, тепер вона має залишатися ззовні. По-друге, змінилася функція України: якщо раніше це була буферна держава між Росією та Європою, то тепер вона є кордоном Європи з Росією. Для України вступ до НАТО є гарантією безпеки та оборони, але ще й набагато більше цього: це кінець підкоренню російському впливу й символ переорієнтації на Захід.

Зрозуміло, що Україна в розпал війни не може бути прийнятою в НАТО, адже тоді це загрожувало би війною між НАТО та Росією. Тому Путін намагатиметься заморозити конфлікт без укладання мирної угоди. Тож треба чітко визначити, що кінець війни - це припинення вогню. А Путіну треба показати, що НАТО захистить Україну, і що Україна сама вирішить те, з ким їй бути. Судячи з усього, із Заходом", - читаємо на сторінках Público.

Читайте також: У Німеччині кажуть, що розуміють розчарування Зеленського самітом НАТО

У тому ж дусі продовжує і швейцарська Tages-Anzeiger. "На боці України - країни Балтії, Польща і віднедавна також Франція. На чолі табору, який гальмує (членство України - Ред.) та воліє говорити про гарантії безпеки, стоять США та Німеччина. Однак Україна має поганий досвід із гарантіями безпеки. Уряд у Києві у 1990-их роках віддав ядерну зброю радянських часів в обмін на запевняння Росії, США та Великобританії захистити суверенітет та територіальну цілісність країни.(...)

Звичайно, Україна могла б приєднатися (до НАТО - Ред.) лише після закінчення війни, і зобов'язання допомоги могли б поширюватися лише на території, підконтрольні урядові в Києві. І це навіть не стало би прецедентом. Західній Німеччині дозволили вступити в НАТО в 1955 році незабаром після закінчення війни і задовго до возз'єднання. Україна захищає Європу від Росії і набагато більше заслуговує на місце під "парасолькою безпеки", - резюмує Tages-Anzeiger з Цюриха.