Середземноморська альтернатива "Газпрому"?

Прем'єр-міністр Греції Кіріакос Міцотакіс і його високі гості - ізраїльський прем'єр Біньямін Нетаньяху та президент Кіпру Нікос Анастасіадіс - зібралися в Афінах в урочистій атмосфері. Зрештою, у них великі плани. Починаючи з 2025 року ізраїльський газ з морського родовища "Левіафан" має через Кіпр і далі дном Середземного моря надходити до Греції. Відповідну угоду у четвер, 2 січня, підписали лідери трьох країн. Довжина підводного трубопроводу має сягнути 1900 кілометрів. Якщо цей проєкт вдасться реалізувати, він стане найдовшим газотранспортним об’єктом світу. Головним споживачем ізраїльського газу, як передбачається, стане Італія. Для цього трубу з Греції треба буде подовжити через Іонічне море.

Відповідь Туреччині і Лівії?

Грецькі ЗМІ вже наперебій видають проєкту гучні аванси, говорячи про "історичну угоду" і пророкуючи Греції роль ключового енергетичного хабу південної Європи. Згідно з амбітними планами, крім Італії, у перспективі газ з трубопроводу Eastmed зможе отримувати і Болгарія, а також інші країни регіону. Тим часом активізувалися і переговори з південними сусідами. Найближчих вихідних у Каїрі відбудуться перемовини міністрів закордонних справ Єгипту, Греції і Кіпру про майбутні можливості співпраці. 7 січня Кіпр відвідає держсекретар США Майк Помпео.

Вочевидь, у регіоні спричинився неабиякий газовий ажіотаж. Однак що стоїть за великими ідеями на практиці? На грецькому державному телебаченні газопровід Eastmed розхвалюють як "щит від провокацій Туреччини". Вочевидь, проєкт можна розглядати як відповідь на зближення Анкари з визнаним міжнародною спільнотою урядом Лівії, який, своєю чергою, сподівається на підтримку Туреччини у громадянській війні в країні. Між Грецією, Кіпром і Туреччиною вже не один рік триває жорстке протистояння за газові родовища східного Середземномор'я.

Спірний шельф біля Криту

Наприкінці 2019 року Лівія і Туреччина підписали угоду, якою на власний розсуд визначили межі спільної морської економічної зони і фактично розділили між собою схід Егейського моря. Згідно з цими планами, зокрема, під турецький контроль потрапляє значна частина шельфу на схід від грецького Криту. Делікатна деталь: саме крізь цей шельф, згідно з проєктом, має пролягти газопровід Eastmed.

Невже між Грецією і Туреччиною назріває відкритий конфлікт? В інтерв’ю державному телеканалу ERT грецький міністр енергетики Костіс Хацідакіс висловився обережно. "(Турецький президент - Ред.) Ердоган має свої уявлення, а у нас - свої уявлення. При цьому ми посилаємося на міжнародне право, і ми переконані, що всі країни, які мають свій вагомий голос у цьому регіоні, на нашому боці", - зазначив Хацідакіс.

Невизначеність щодо Італії і питання рентабельності

Дещо зіпсував ініціаторам Eastmed піднесений настрій той факт, що на підписанні угоди в Афінах не було італійських урядовців. Грецькі ЗМІ припускають, що всередині італійського уряду існують розбіжності щодо цього проєкту. Підписанти угоди, утім, запевняють, що Італія зацікавлена у проєкті і поставить свій підпис під угодою згодом. Принаймні, італійський міністр енергетики Стефано Патуанеллі днями у листі своєму грецькому колезі Хацідакісу прямо заявив, що Рим підтримує газопровід Eastmed і агітує на його підтримку партнерів по ЄС.

Аналітик "Грецького енергетичного формуму" Алекс Лагакос у розмові з DW назвав проєкт передусім геополітичним і висловив сумнів у його економічній рентабельності. Будівництво Eastmed коштуватиме щонайменше десять мільярдів євро. Підтримка з боку Греції, Кіпру та Ізраїлю ще не означає, що ці гроші знайдуться. На фінансову підтримку Євросоюзу сподіватися годі, каже експерт і вказує на те, що політичні пріоритети в Європі змінюються на користь підтримки відновлюваних джерел енергії. "Eastmed доведеться будувати виключно приватним коштом, а це буде непросто", - констатує Лагакос.

Скраплений газ перспективніший?

Експерт вказує на те, що з огляду на надлишок газу на міжнародних ринках готовності приватних інвесторів ризикувати очікувати не варто. "Дедалі більше клієнтів роблять ставку на імпорт скрапленого газу. Для чого споживачу брати на себе довгострокові зобов'язання щодо купівлі газу з труби, якщо він може гнучко купувати потрібні обсяги скрапленого газу?" - запитує Алекс Лагакос.

Попри прогнози щодо можливого надлишку газу на європейському ринку, нових газотранспортних проєктів не бракує. 8 січня президенти Росії і Туреччини планують урочисто відкрити прокладений дном Чорного моря газогін "Турецький потік". Через турецьку територію російський газ у майбутньому має постачатися до Європи. Завершена перша нитка газогону має транспортувати близько 15 мільйонів кубометрів газу на рік, що відповідає потребам турецького ринку. Утім, чи буде коли-небудь побудована друга нитка, як це планувалося раніше, аби постачати газ до країн ЄС через Болгарію - під питанням. Нещодавно запроваджені американські санкції, спрямовані проти добудови газопроводу "Північний потік-2" з Росії до Німеччини, стосуються так само і другої нитки "Турецького потоку".

Замало газу, щоби витіснити російський

Таким чином, економічна доцільність Eastmed залежить від багатьох факторів, у тому числі від перспектив проєктів для імпорту російського газу. Ще одним невідомим є розвиток попиту на паливо на європейському ринку. Повністю витіснити російський газ з ринків країн Південної Європи, утім, ізраїльський газ, напевно, не зможе. Проєктна потужність Eastmed - лише десять мільйонів кубічних метрів на рік, що у півтора рази менше навіть на першу нитку "Турецького потоку". Річ у тім, що враховуючи більшу глибину і специфіку дна Середземного моря, для будівництва цього газопроводу доведеться використовувати товщі трубі, зауважують експерти. А це означатиме менший діаметр і пропускну спроможність.