E-book читає…тебе
9 жовтня 2012 р.
Коли Андре К. їде на роботу метрополітеном, зазвичай він занурений у читання. Що саме він читає, фахову літературу чи детективний роман, ніхто з пасажирів не здогадується. Адже в руках у 28-річного хлопця - «електронна книжка», яка вміщує цілі полиці літератури. Тисячі книжок можуть зберігатися в пам'яті читального пристрою - «рідера». При цьому за вагою і розміром він - як тоненька брошура.
В дорогу з «книжковою шафою»
"Заходиш, натискаєш на клавішу і опиняєшся одразу ж на тій сторінці, на якій закінчив читати. Замість того, щоб листати й шукати“, - хвалиться Андре К.
Крім того, в «електронній книжці» він цінує те, що за допомогою читального приладу можна одразу перекласти незнайоме слово або й цілий абзац іноземною мовою.
Так само, як він, вважають й інші користувачі. Дослідження Гамбурзького університету демонструє: кожен четвертий німець купив собі «електронну книгу». Лише в останні шість місяців цього року в Німеччині були скачані за гроші майже 4,6 мільйона книжок. Стільки ж, скільки за весь попередній рік.
Прозорий читач?
Читальні пристрої, основними виробниками яких є компанії Amazon, Kobo та Sony, призначені виключно для читання електронних книг. Однак «електронні книжки» можна читати й на звичайному ноутбуці чи смартфоні.
Вкупі з багатьма перевагами, які мають «електронні книжки», вони також несуть певні ризики, каже Тіло Вайхерт з незалежного центру захисту даних. Особливо якщо скачуєш книги у великих постачальників. Адже завдяки вбудованій функції синхронізації вони мають деталізовану картину читальної поведінки своїх клієнтів.
Вайхерт пояснює, що має на увазі: "Для Amazon або іншого продавця електронної літератури дуже цікаво дізнатися, хто я є і чим я цікавлюсь, як я читаю, з якою швидкістю, де роблю примітки і які маю ще читальні звички. Все це може непрямим чином перетікати у досьє на користувача“.
Що вони знають
Наприклад, було встановлено, що середньостатистичний читач потребує лише сім годин, щоб прочитати (на приладі Kobo) останню частину трилогії-бестселера Сьюзен Коллінз «Голодні ігри». Це 57 сторінок за годину.
Або інший приклад. «У справжньому суспільстві рівних шансів людина опиняється «внизу» лише з причин, які криються в ній самій» - це речення маркували більшість читачів одіозної книги Тіло Саррацина «Німеччина самоліквідується». Усе це, за словами захисника даних Вайхерта, можна принаймні опосередковано зчитати з даних користувачів.
Еротика купується легше, ніж електронні книжки
Еротичні бестселери на кшталт «П'ятдесят відтінків сірого» є успішними саме в електронній версії. Цифрових видань книги було продано удвічі більше, ніж друкованих. Багато читачів, очевидно, почуваються більш анонімно, коли їхні сусіди не знають, що саме вони читають. А от для виробників вони цілком «прозорі». Просто багато людей це не усвідомлюють.
Як далеко зайшли виробники електронного чтива в відстежуванні читача, Тіло Вайхерт оцінювати не береться. "Нам лише відомо, що вони це роблять та який це має потенціал. Зрозуміло й те, що американські компанії займаються подібним, тому що їм не протистоять закони щодо захисту даних особи“.
Нові виклики для видавництв та авторів
То невже електронна книга спостерігає за своїми читачами? Принаймні в США фірми-постачальники літератури почали ділитися своїми набутими даними з видавництвами та авторами. Із тим, мовляв, щоб було ще легше вивести на ринок бестселер. Але чи хочемо ми, щоб книга нас «читала» лише тому, що вона є гарною книгою?
Не виключено, між іншим, що дехто, скачавши багато літератури про тероризм та цікавлячись арабськими письменниками, раптово зіткнеться з проблемами при «в'їзді» до США.