Довічне ув'язнення у справі про тортури в Сирії

Вирок, який у Кобленці в четвер, 13 грудня, виніс верховний суд федеральної землі Рейнланд-Пфальц, увійде в історію світової юриспруденції як результат першого у світі процесу в справі щодо застосування тортур у Сирії. 

Позиції звинувачення та захисту

Засуджений - колишній полковник спецслужб Сирії 58-річний Анвар Р. Його визнали винним у злочинах проти людяності - у 27 вбивствах, а також у нанесенні тяжких тілесних ушкоджень, зґвалтуванні з тяжкими наслідками, позбавленні людей волі, утримуванні заручників та застосуванні сексуального насильства щодо ув'язнених. Усі злочини були вчинені ним у період з квітня 2011-го до серпня 2012 року. Суд погодився з вимогою федеральної прокуратури Німеччини про довічне ув'язнення для підсудного. Адвокати ж закликали його виправдати і стверджували, що він побоювався за своє життя і життя членів родини, перебував під величезним тиском і не був вільний у своїх рішеннях.

Сам експолковник свою вину не визнав. Хоча й не заперечував тортур і смерті противників Асада в секретній в'язниці Аль-Хатіб у передмісті Дамаска, яка належала "департаменту 251", що відповідає за безпеку сирійської столиці. Анвар Р. керував у ньому відділом розслідувань, але, за його словами, ніколи особисто не застосовував тортур і не віддавав наказів про їх застосування.

Однак це мало що змінює. Як пояснив DW у кулуарах процесу Фріц Штрайф (Fritz Streiff), який спеціалізується на захисті прав людини, "чим вище людина піднімається в ієрархії, тим більш опосередкованою є її участь у злочинах". Тому у заяві німецької прокуратури було зазначено, що "внесок Анвара Р. у злочини, в яких його звинувачують, обумовлений його становищем у ієрархії "департаменту 251".

Полковник, перебіжчик, підсудний

Анвар Р. був офіцером спецслужб, перебіжчиком та активним членом сирійської опозиції. До початку масових протестів у Сирії він не відчував жодних моральних проблем, пов'язаних із місцем та роллю в системі влади Асада. Після закінчення юридичного факультету університету працював у поліції, 1995 року перейшов у службу загальної розвідки, де швидко зробив кар'єру. Не пізніше січня 2011 року Анвар Р. служив у званні полковника, мав власний кабінет у в'язниці Аль-Хатіб, користувався службовим автомобілем та керував приблизно трьома десятками підлеглих.

За свідченнями свідків (під час процесу було опитано понад 60 осіб, серед них - ті, до кого застосовувались тортури), з початку громадянської війни в Сирії у 2011 році в'язниця Аль-Хатіб перетворилася на "місце неймовірного жаху". За їхніми словами, в Аль-Хатібі, яка відрізнялася нелюдськими умовами утримання ув'язнених, постійно було чути крики закатованих людей, які не знали, чи зможуть колись вийти з цього пекла живими. Навіть просто утримання під вартою в таких умовах рівносильно тортурам, заявила суддя Анна Кербер (Anne Kerber), яка розглядала справу.

Читайте також: Хімзброя у Сирії: чи зможе Німеччина звинуватити Асада у воєнних злочинах?

Анвар Р. стверджує, що після початку протестів внутрішньо зрікся режиму. Причиною стало нібито те, що спецслужби замість того, щоб займатися збором інформації, перетворилися на інструмент залякування. Підсудний запевняв, що навіть намагався допомагати ув'язненим, наскільки це було в його, як він наголошував, дуже обмежених силах. Начальство перестало йому довіряти. У грудні 2012 року Анвар Р. дезертирував та разом з родиною утік до Йорданії. Там він приєднався до сирійської опозиції і навіть брав участь у другій мирній конференції щодо Сирії у Женеві у 2014 році. У 2015 році він та його родина отримали притулок у Німеччині.

У серпні 2017 року Анвара Р. допитали у поліції Штутгарта як свідка у справі сирійця, підозрюваного у військових злочинах. Колишній полковник, очевидно, почувався в безпеці, тому докладно розповів про власну роль у репресивному апараті режиму Асада. Ця інформація потрапила до Центрального управління боротьби з військовими злочинами відповідно до міжнародного кримінального права (ZBKV). Його співробітники сповідують принцип: "Німеччина не має бути притулком для військових злочинців". У лютому 2019 року експолковника заарештували.

Пізніше офіцер поліції Штутгарта, який допитував Анвара Р., розповів як свідок у суді в Кобленці, що, коли він запитав експолковника більш конкретно про тортури, той відповів: "За такої кількості допитів на день не завжди можна бути ввічливим. З членами озброєних угруповань іноді доводиться бути жорсткішим".

Виходячи з принципу міжнародного права

Німецька влада почала розслідувати злочини, що стосуються порушення прав людини в Сирії, незабаром після початку там масових протестів у 2011 році. Під час так званого структурного розслідування Федеральна прокуратура Німеччини зібрала інформацію про ситуацію в країні в цілому, без прив'язки до конкретних обвинувачених. Йшлося, зокрема, про безслідне зникнення щонайменше 102 тисяч людей, які потрапили в руки сирійських спецслужб, а також задокументовані смерті під тортурами понад 14 тисяч людей.

Федеральній прокуратурі Німеччини та Федеральному відомству у кримінальних справах вдалося зібрати понад 900 тисяч справжніх сирійських документів та опитати понад 2000 свідків. Ця робота заклала основу для процесу у справі про те, що відбувалося у в'язниці Аль-Хатіб.

І це дуже важливо, вважає берлінський адвокат з прав людини Вольфґанґ Калек (Wolfgang Kaleck), засновник Європейського центру з конституційних прав та прав людини (European Center for Constitutional and Human Rights, ECCHR). Він представляв інтереси сирійських жертв тортур як співпозивач у судовому процесі у Кобленці. Для Калека вирішальним у цій справі стало те, "що такий суд можливий у Німеччині", заявив він.

Бо, власне, такого роду справи має розглядати Міжнародний кримінальний суд (МКС) у Гаазі. Але Сирія не є державою-учасницею МКС. А можливе рішення Ради безпеки ООН доручити МКС переслідування за злочини проти людяності в Сирії було ветовано Росією та Китаєм.

Процес у Кобленці уможливився завдяки закону, який набув чинності у ФРН у червні 2002 року та передбачає кримінальну відповідальність за порушення міжнародного права (Völkerstrafgesetzbuch, VStGB). Він дозволяє німецьким судовим органам переслідувати за злочини проти людяності, навіть якщо ті були скоєні не в Німеччини і якщо ні злочинці, ні жертви не є громадянами ФРН.

Правозахисники привітали вирок 

Сирійська журналістка Луна Ватфа, яка під час подій у Сирії сама деякий час провела у в'язниці, а у Кобленці відвідала всі засідання суду, розповіла DW, що під кінець судового процесу Анвар Р. виглядав помітно постарілим і втомленим. Але, за її оцінкою, експолковник не сильно змінився під час розгляду.

"Він зберігає той самий вираз обличчя, що й на початку процесу", - зазначила Ватфа. Зовні Анвар Р. справді не виявляє жодних емоцій. У заключному слові він сказав, що погодиться з вироком, який буде винесений, і вірить у німецьке правосуддя.

Після оголошення судом у Кобленці вироку, правозахисники заявили, що він дасть можливість притягти до відповідальності й інших осіб, причетних до тортур, незалежно від того, де злочини вчинялись. "Цей вирок - історичний сигнал у світовій боротьбі проти безкарності", - наголосив генеральний секретар німецького відділення правозахисної організації Amnesty International Маркус Беко (Markus N. Beeko)