Кулеба у Берліні просив не тільки про зброю для України

"Якби у тій телефонній розмові (з Сергієм Лавровим. - Ред.) я повідомив, що ми вирішили постачати зброю одній зі сторін конфлікту, то, думаю, розмова була б значно коротшою, ніж у реальності". Так міністр закордонних справ ФРН Гайко Маас (Heiko Maas) відповів у середу, 9 червня, на запитання про те, чому офіційний Берлін не хоче постачати Україні зброю - навіть оборонну.

Читайте також: Берлін боїться надати зброю Києву - коментар

Цю фразу Маас промовив на пресконференції за підсумками переговорів з його українським колегою Дмитром Кулебою. А згадану телефонну розмову провели 7 червня Маас і міністр закордонних справ Франції Жан-Ів Ле Дріан з главою російського МЗС, вмовляючи Лаврова погодитися на нову зустріч в "нормандському форматі".

Чому Кулеба не брав участь у телефонній розмові з Лавровим

Учасники переговорів в цьому форматі - Німеччина і Франція в якості посередників, а також Росія з Україною як сторони конфлікту на Донбасі. Але Дмитро Кулеба в телефонній конференції участь не брав. Утім, він не образився.

На пресконференції Кулеба розповів журналістам, що Берлін і Париж поінформували його про план зателефонувати Лаврову, і що цю ідею він цілком підтримав. Метою розмови було спонукати Лаврова погодитися взяти участь у чотиристоронній зустрічі, сказав глава МЗС України, так що жодної проблеми в цьому не було, це не була розмова, про яку він, мовляв, дізнався постфактум.

Джерела, близькі до МЗС України, щоправда, стверджують, що контакти, в тому числі телефонні, між міністрами закордонних справ України і Росії, м'яко кажучи, утруднені.

Чи буде нова зустріч в "нормандському форматі"?

Власне, саме тому Москва і Київ розмовляють одне з одним за посередництва Берліна і Парижа на переговорах в "нормандському форматі". Гайко Маас вважає, що настав час для чергового раунду.

"Ми хочемо нарешті досягти суттєвого прогресу і з гуманітарних тем, і у питаннях безпеки, таких як розмінування, розведення збройних сил і обмін полоненими, але і з політичних аспектів, зокрема в тому, що стосується реалізації "формули Штайнмаєра", - заявив Маас. Для стабілізації режиму припинення вогню, за його словами, потрібна в першу чергу готовність Москви чинити свій вплив на сепаратистів на Сході України.

Читайте також: Зеленський прагне "нормандського" саміту, але готовий зустрічатися і окремо

Ідею відновлення роботи в "нормандському форматі" на рівні міністрів підтримує і Дмитро Кулеба. Позиція України дуже проста, сказав він, не можна допустити стагнації цього процесу, не можна, щоб Росія блокувала "нормандський формат". З Лавровим він готовий обговорювати питання політики і безпеки, зауважив Кулеба, але тільки в цьому форматі - за посередництва німців і французів.

"Північний потік-2": Берлін і Київ - на своїх позиціях

Якщо в оцінці ролі Росії на Сході України позиції двох міністрів близькі або навіть збігаються, то підходи до газопровідного проєкту "Північний потік-2" залишаються протилежними. І Дмитро Кулеба не приховував свого розчарування.

"Я дуже шкодую, що Україна і Німеччина стоять на різних позиціях стосовно цього проєкту, - сказав він. - Але від Гайко Мааса я отримав чіткі запевнення в тому, що Німеччина усвідомлює всі пов'язані з ним ризики для України і працює над тим , щоб ці ризики мінімізувати".

Читайте також: США й Німеччина працюють над пом'якшенням наслідків запуску "Північного потоку-2"

Йдеться в першу чергу про збереження газового транзиту з Росії в ЄС територією України, але не лише. Київ вимагає не тільки економічних, а й гарантій безпеки. Україна, заявив Кулеба, ніколи не сумнівалася в готовності Німеччини допомогти, але, додав він, у нас є дуже серйозні і обґрунтовані сумніви в наявності у Росії волі дотримуватися будь-яких домовленостей. Так що тема "Північного потоку-2" залишається на порядку денному німецько-українських відносин.

Німецької зброї в Україні (поки) не буде

Як і питання про поставки німецьких озброєнь для української армії. Позиція Берліна залишається незмінною: Німеччина принципово не постачає зброю в кризові регіони світу, в країни, що перебувають у стані війни або яким така війна загрожує.

Дмитро Кулеба, судячи з усього, уважно вивчив чинні у цій сфері в Німеччині нормативні акти. Наскільки я знаю, сказав він, немає юридичної причини, закону, який би перешкоджав постачанню або продажу німецьких озброєнь Україні.

Читайте також: Труднощі перекладу: якої зброї від Німеччини хоче Зеленський

А Україна, своєю чергою, має повне право купувати зброю за кордоном, адже жодного ембарго з цього приводу не існує, додав Кулеба. Відмову Берліна продавати озброєння Україні він назвав "політичним рішенням", що, власне, Гайко Маас і підтвердив своїм зауваженням про телефонну розмову з Лавровим.

Німецький експерт: Поставки озброєнь - внесок у зміцнення миру

Позицію офіційного Берліна з питання про постачання озброєнь Україні поділяють в Німеччині не всі. Нещодавно на користь таких поставок висловився співголова партії Зелених Роберт Габек (Robert Habeck). Ставить під сумнів відмову німецького уряду задовольнити прохання українців і директор Інституту політики безпеки при університеті в Кілі Йоахім Краузе (Joachim Krause), який за сумісництвом ще й видає журнал стратегічних студій Sirius.

Він виступає щонайменше за серйозну дискусію, яка враховуватиме всі плюси і мінуси постачання українській армії сучасних систем оборонних озброєнь. Теза канцлерки Анґели Меркель (Angela Merkel) про те, що в цьому регіоні зброї і так багато, Краузе не вважає переконливим аргументом, як і посилання на "нормандський формат", якому, мовляв, не слід заважати, провокуючи Москву поставками зброї Києву.

Читайте також: Німецький уряд відкидає ідею співголови Зелених про зброю для України

"Регулярна армія України є на сьогоднішній день головним фактором, що стримує Росію від подальшого вторгнення в цю країну, - пише Краузе в гостьовому коментарі для швейцарської газети Neue Zürcher Zeitung (NZZ). - Вона (українська армія. - Ред.) відновлена і значно покращена. Якби її не було, Росія, напевно, уже вторглася б в Україну. Але в українських Збройних сил є вади, усунення яких стала б внеском у зміцнення миру в цьому регіоні".

До числа таких недоліків Краузе відносить, наприклад, недостатньо ефективну українську ППО, зокрема, захист від дронів, проблеми військово-морського флоту, а також необхідність модернізації сухопутних і військово-повітряних сил. "Німецький внесок в усунення таких дефіцитів справив би істотний вплив на оцінку Росією ступенів ризику при плануванні вторгнення і, тим самим, сприяв би досягненню миру", - вважає Краузе.