Die Goldenen Zitronen: Панки проти панка

Є такий відомий анекдот про панків. Починається він з того, що редакція неформального молодіжного журналу отримує лист від читача: "Я такий панк, усім панкам панк, що навіть цей лист пишу вам на використаному туалетному папері". Йому відповідають: "Ти не панк, а лох! Справжні панки взагалі туалетний папір не використовують"!

Тотальний протест

Якби ж на лист читача в цьому старому анекдоті відповідав гамбурзький музикант Тед Гайер, то він би просто написав: "Справжні панки не визнають навіть панк".

«З початку 80-х ми протестували проти серйозності панківского хардкору, його політичних текстів. Вважали маячнею спрямовувати свої пісні проти поліцейських. Це був панк, спрямований проти панка. Тоді команди на кшталт Die Toten Hosen працювали приблизно в такому ж стилі. В ті часи ніхто і подумати не міг, що концерти таких гуртів, як Die Toten Hosen чи Die Ärzte перетворяться колись на пролетарські пивні фестивалі. Ми приколювалися на «солянках», виходячи на сцену в смішних шатах, у той час як усі інші вбиралися в "круті" шкірянки», - пригадує Гайер.

Антистиль на сцені

Такий от "панк проти панка" декларувала група Гайера Die Goldenen Zitronen ("Золоті лимони"). Її Тед організував разом з вокалістом Шоршем Камеруном. На сцені хлопці мали екстремальний вигляд навіть для екстремалів: Замість шкіри - нічні халати і облямовані бахромою ковбойські куртки. На головах замість "ірокезів" - дивні зачіски, що нагадують «хімію» домогосподарок, зроблену в провінційному будинку побуту. На ногах - дамські туфлі або футбольні бутси. Увесь цей божевільний коктейль можна було б назвати просто "антистилем".

Доповнює увесь образ ще й назва групи "Золоті лимони". Вона, до речі, має автомобільне походження. «Найгірший засіб пересування року Німецький клуб автомобілістів (ADAC) «нагороджує» званням Silberne Zitrone (Срібний лимон). Ми ж підсилили це поняття стосовно себе. З перспективи сьогодення ця назва здається мені радше невдалою, але що тепер вдіяти?» - каже Гайер.

Барикадне минуле

Die Goldenen Zitronen виникли 1984 року в портових кварталах Гамбурга, де мешкали багато автономів-само. У такій обстановці грати панк-рок було природно. Але до того моменту панк вже вийшов з моди, тому "лимони" обрали шлях знущання з панк-року, винайшовши власний аполітичний стиль "фан-панк".

Водночас вони залишалися частиною тусовки, пов'язаної з політикою, пригадує Гайер: «Тоді в Гамбурзі в районі Гафенштрассе ми будували барикади і вели справжні бої, бо часто зазнавали провокацій з боку держави. Наш квартал складався з 12 будинків. Там були пивні, народні кухні, а також концертні приміщення. Ми жили автономно і вільно від капіталістичних механізмів. Знаходилися в постійному протистоянні з неонацистами, бритоголовими і футбольними уболівальниками. Як тільки поліція намагалися ліквідовувати наше поселення, ми будували барикади і тиждень жили на облоговому стані. Фотографії тих років нагадують знімки, зроблені за часів громадянської війни в Іспанії. Рівень конфронтації був надзвичайно високий. Ідеологічно ми були частиною цієї тусовки, хоча в естетичному плані не цікавилися "хардкорпанком", в стилі гурту The Exploited».

Залишатися проти всього

Пік популярності Die Goldenen Zitronen припав на 1988 рік. В той момент розпалася популярна німецька група Die Ärzte і шоу-бізнесу були потрібні нові ідоли. Мега-популярний підлітковий німецький журнал "Браво" запропонував "лимонам" зробити таку собі "хоум-сторі" про кожного з них. Але музиканти відмовилися, як і знехтували контрактами з великими музичними концернами.

Свій стиль "фан-панк" хлопці сприймали як жарт, а тут їх почали сприймати серйозно. Такий стан справ їм навіть не видався смішним. «Для мене панк, як казав менеджер Sex Pistols Мелколм Макларен, залишатися непередбачуваним або ж бути проти усього», - нагадує Тед Гайер.

Він і його команда слідують цьому принципу й донині. Якщо у 80-х музиканти виходили на барикади, але при цьому абсолютно не цікавилися політикою, то сьогодні політикою вони цікавляться, але на барикади не виходять.

«Дуже часто я стикався з тим, що в перебігу політичної боротьби з’являється багато хуліганського й дикого, що зовсім не потрібне людині. Приміром, радянська революція. Ленін і Троцький були комуністами-бунтівниками, але під час революції перетворилися на диктаторів. В результаті, радянську державу було побудовано непотребом і опортуністами», - розмірковує Гайер.

Махно і Ленін

І хоча останній альбом Die Goldenen Zitronen називається Lenin, справжнім революціонером минулого століття Гайер вважає анархіста Нестора Махно. Мабуть з цієї причини і обкладинка диску вийшла своєрідна - картина Lonely Old Slogan (Одиноке старе гасло) відомого гамбурзького художника Даніеля Ріхтера: з перспективи каналізаційного люка в нього стікає фігура панка.

«Ймовірно це відображає певну меланхолію стосовно лівих ідей. Цей панк на обкладинці трохи старий, потертий і засмучений. Таке ж співчуття в мене було до Леніна, коли я відвідував його Мавзолей у Москві», - каже Гайер.

Автор: Олександр Павлов

Редактор: Леся Юрченко