Чому пробуксовує постачання німецьких боєприпасів Україні

Одна з цілей масованих російських авіанальотів на цивільні об'єкти в Україні на рубежі років - виснажити арсенали української ППО. Так вважає, зокрема, командувач Об'єднаними Силами ЗСУ генерал-лейтенант Сергій Наєв. В інтерв'ю інформаційному агентству AFP він сказав, що російська армія намагається виснажити систему ППО України. "Зараз боєприпасів мобільних вогневих груп ППО ще вистачить на відбиття наступного масованого нальоту, - цитувало 4 січня Наєва агентство AFP. - Але в середньо- і довгостроковій перспективі Україна потребує допомоги західних країн для поповнення запасів ракет (для ППО. - Ред.)".

Багато в чому українська ППО залежить від поставок з Німеччини, яка передала ЗСУ десятки зенітних самохідок Gepard, кілька установок Patriot і IRIS-t, а також постачає боєприпаси до них.

Речник канцлера: Даємо боєприпасів, скільки можемо

"Що стосується протиповітряної оборони, то ми поставили (Україні. - Ред.) все, що було можливим, - заявив на урядовій пресконференції в Берліні речник канцлера ФРН Штеффен Гебештрайт (Steffen Hebestreit). - Обмежувальний на цей час фактор - це виробництво, тобто обсяги випуску продукції".

На цю обставину звертає увагу і міністр оборони ФРН Борис Пісторіус (Boris Pistorius). Так, в інтерв'ю другому каналу німецького телебачення (ZDF) кілька днів тому він заявив, що проблема не у браку грошей або політичної волі, а в тому, що "підприємства ВПК в деяких сферах не можуть здійснювати поставки так швидко, як це потрібно" для поповнення запасів снарядів і ракет в арсеналах української ППО. ВПК нарощує виробничі потужності, але, зауважив міністр, "щоб побудувати завод, потрібен час, як і на створення запасів боєприпасів і вибухових речовин".

Утім, що стосується снарядів для зенітних самохідок Gepard, то концерн Rheinmetall зміг налагодити їх виробництво в нижньосаксонському Унтерлюсі за лічені місяці. Зі снарядами інших калібрів, а також ракетами для систем ППО все складніше. І Пісторіус з самого початку скептично ставився до цифри в один мільйон снарядів, які ЄС пообіцяв поставити Україні до березня поточного року. Це непосильне завдання для європейського ВПК, який розслабився після закінчення "холодної війни", визнавав урядовець.

Запізніле перезавантаження ВПК

Але поряд з об'єктивними, чисто технологічними процесами, що перешкоджають швидкому нарощуванню виробництва боєприпасів, є ще як мінімум три гальмівних фактори. Один з них - зволікання з ухваленням політичних рішень.

"Ми проґавили момент, коли треба було збільшувати виробництво", - визнавав в інтерв'ю Першому каналу телебачення ФРН (ARD) аналітик з Європейської Ради з міжнародних відносин (European Council on Foreign Relations) Рафаель Лос (Rafael Loss) майже рік тому. Причому, цей момент настав значно раніше 24 лютого 2022 року, коли Росія вчинила широкомасштабне вторгнення в Україну.

"У минулі роки військові заводи систематично скорочували виробничі потужності, оскільки, на відміну від часу "холодної війни", просто більше не було істотного ринку для зброї великого калібру, - вказував Лос. - Але з початком нападу Росії на Україну (у 2014 році. - Ред.) стало ясно, що ситуація змінилася". Проблему можна було передбачити, вважає аналітик, але момент для нарощування потужностей ВПК був утрачений.

А експерт Німецького товариства зовнішньої політики Крістіан Меллінґ (Christian Mölling) в інтерв'ю DW і зараз дорікає німецькому уряду, як і урядам інших країн Європи за те, "що вони досі не усвідомили до кінця знамення часу і не почали виробляти (озброєнь і боєприпасів. - Ред.) значно більше". Це потрібно, додав Меллінґ, "не тільки для України, а й для нас самих".

Ніко Ланґе (Nico Lange), експерт Мюнхенської конференції з безпеки й колишній співробітник міноборони ФРН, назвав "чи не ганебним той факт, що провідні індустріальні країни Європи не здатні так наростити свої виробничі потужності, щоб виробляти більше боєприпасів, ніж обкладена санкціями і загалом економічно відстала Росія".

Військові заводи вимагають гарантій збуту

Джерела у військово-промислових колах ФРН, своєю чергою, дорікають німецькому уряду в тому, що той зволікає з укладенням великих довгострокових контрактів з підприємствами ВПК, необхідних їм для того, щоб у майбутньому інвестиції в нові виробничі потужності не виявилися збитковими. Це другий фактор, що гальмує нарощування виробництва.

За даними швейцарського видання Neue Zürcher Zeitung (NZZ), концерн Rheinmetall хотів отримати від уряду держзамовлення на мільйон артилерійських снарядів з гарантованою покупкою кількасот тисяч. Однак, як пише NZZ, міноборони ФРН таку гарантію давати відмовилося й очікує від Rheinmetall виробництва снарядів авансом.

Але ситуація, очевидно, змінюється. Так, представник міноборони ФРН полковник Арне Коллатц (Arne Collatz), відповідаючи 5 січня на запитання кореспондента DW, заявив на урядовій пресконференції в Берліні, що його відомство вже "почало укладати рамкові договори з підприємствами ВПК - особливо про постачання боєприпасів - і надає іншим країнам НАТО і ЄС можливість також користуватися ними". Це, за словами Коллатца, чіткий сигнал про те, що в середньо- і довгостроковій перспективі у них не буде проблем зі збутом, причому, додав він, за хорошими ринковими цінами навіть за дуже великих обсягів виробництва.

Тройсдорф не захотів нарощувати у себе виробництво вибухівки

Нарешті, по-третє, навіть готові розширювати виробництво підприємства ВПК часом стикаються з опором місцевої влади. Показова в цьому плані історія з маленького містечка Тройсдорф, що в 25 кілометрах на південь від Кельна, облетіла не тільки німецькі ЗМІ.

Тут ось уже понад сто років виробляються вибухівка та інші необхідні для виготовлення боєприпасів компоненти. Фірма Dynitec, "дочка" військово-промислового концерну Diehl Defence, що виробляє, зокрема, системи ППО IRIS-T, задумала збільшити випуск вибухівки в Тройсдорфі, прикупивши до наявних додаткові площі. За даними Diehl Defence нарощування виробництва тут абсолютно необхідно, щоб збільшити випуск для України самих ракет - витратного матеріалу систем IRIS-T.

Міськрада Тройсдорфа, однак, з ініціативи бургомістра Александера Бібера (Alexander Biber) з ХДС голосами консерваторів і "зелених" не допустила нарощування виробництва вибухівки, мотивуючи це тим, що будівництво додаткових потужностей розширить територію безпеки, всередині якої буде неможливим житлове будівництво. Але ж на федеральному рівні саме опозиційні консерватори й "зелені", які входять в керівну коаліцію, найбільш активно виступають за нарощування військової допомоги Україні.

"Військово-технічна індустрія, в якій Dynitec є системно важливим підприємством, служить забезпеченню безпеки Німеччини, а значить і Тройсдорфа, - нарікав в інтерв'ю Handelsblatt Томас Боденмюллер (Thomas Bodenmüller) з правління Diehl Defence. - Той, хто ставить під сумнів виробничі потужності в Тройсдорфі, кінець кінцем підриває обороноздатність Німеччини".

Гроссенгайн і порохова фабрика Rheinmetall

А ось ще один приклад. Концерн Rheinmetall, який також відчуває дефіцит вибухових речовин, вже давно шукав підхожий майданчик для будівництва нової порохової фабрики. Попереднє рішення було ухвалено на користь ареалу поблизу колишнього військового аеродрому в Гроссенгайні на північ від Дрездена - столиці Саксонії.

Але і тут виникли проблеми: 16 з 22 місцевих депутатів написали відкритого листа земельному прем'єру з вимогою не допустити спорудження у них під боком порохової фабрики, а місцеві посткомуністи з Лівої партії розгорнули кампанію зі збору підписів.

Зрештою Rheinmetall вирішив не зв'язуватися, тим більше що і міноборони не захотіло давати ні субсидій, ні гарантій збуту. Для початку концерн наростив вже наявне виробництво в баварському місті Ашау на Інні з тим, щоб надалі пошукати відповідний майданчик за межами Німеччини.