Чому німецькі школярі не поспішають вчитися у вишах

Коли німецьких школярів запитали, що вони робитимуть після закінчення школи, кожен третій відповів, що збирається вступати до університету. Менше третини заявили, що хочуть отримати професійну освіту. На третьому місці опинився "добровільний соціальний рік" (Freiwilliges soziales Jahr) - шість відсотків учнів назвали його серед своїх пріоритетів. Портал Statista проводив опитування на цю тему серед школярів п'ять років тому.

З роками тема соціальної відповідальності прижилася, і тепер уже нікого не дивує, коли школярі після диплома про середню освіту спочатку прагнуть отримати досвід роботи в соціальних сферах не тільки в Німеччині, але й за її межами. Зіанна Блок (Sianna Block) закінчила гімназію з середнім балом атестата "1,3" (за німецькою системою "1,0" - найвищий бал). З такою оцінкою дівчина могла б вступати до кращих вищих навчальних закладів Німеччини, обираючи з найперспективніших професій. Але Зіанна на той час ще не визначилася зі своїм вибором.

Соціальний рік у культурній столиці Європи

Спочатку вона вирішила отримати соціальний досвід за кордоном і подала заявку на європейську програму Europäisches Solidaritätskorps. Після успішних співбесід Зіанна отримала запрошення до Ірландії. "Мені завжди хотілося потрапити в цю країну, - каже дівчина. - Я отримала місце роботи в Голуеї". Зіанна вже пів року живе в цьому провінційному ірландському містечку, яке у 2020 році отримало титул "культурної столиці Європи". "Мені іноді здається, що тут лише одна вулиця, - розповідає дівчина. - Але атмосфера тут чудова. Музика лунає з відкритих дверей кожного пабу".

Читайте також: Вища освіта: скільки коштує навчання в Німеччині

У найближчі пів року, які Зіанна проведе в Ірландії, вона, звичайно, відвідає не один культурний захід, однак, на першому місці в неї все-таки-робота. Разом з іншими добровольцями зі США, Іспанії, Італії та Німеччини Зіанна живе в одному гуртожитку й допомагає безхатченкам: вони готують, прибирають, відвідують громадські заходи. У середньому Зіанна працює 35 годин на тиждень. Зміни бувають як денні, так і нічні.

"Я думала, що набагато сильніше сумуватиму за домом, - зізнається вона. - Мені дуже подобається працювати з людьми, і я часто навіть не помічаю, що ми маємо справу з безхатченками. Це, мабуть, найсильніше враження за останні пів року. Адже раніше я думала, що в бездомних немає професії, немає, так би мовити, позитивного досвіду. Це зовсім не так. Багато хто з наших "клієнтів", як ми їх називаємо, - інтелектуальні люди, які отримали гарну освіту. І це лякає, що на вулиці, по суті, може опинитись кожен".

Роттердам допоміг визначитися

Зіанна не шкодує, що поїхала працювати в притулок для безхатченків і змінила благополучне середовище на проблемне. Буває, неприємні спогади захоплюють когось із підопічних, і він стає агресивним. Чутлива на вигляд дівчина і з такими ситуаціями навчилася справлятися. Вона точно знає, що може сміливо вписувати до свого резюме такі якості, як впевненість в собі, чуйність, незалежність, соціальні навички. Після повернення до Німеччини вона, швидше за все, піде вчитися на психолога.

Ліза-Софі Комез (Lisa-Sophie Comes) у лютому святкуватиме 20 років. У березні вона почне навчання у виші Кобленца. Її вибір припав на соціальну роботу не випадково. Отримавши німецький атестат зрілості в липні 2019 року, вона спочатку вирішила зробити паузу й не продовжувати навчання відразу. За програмою для молоді Ліза-Софі поїхала до Нідерландів. Вона ретельно вивчила умови участі й була добре поінформована, але замість пів року провела в Роттердамі лише три місяці.

Читайте також: Університети в Німеччині: що треба знати про підготовчі курси

"Це було не моє,- зізнається Ліза-Софі. - Я дуже хотіла отримати досвід роботи в соціальній сфері. Тому вибрала проєкт, де було необхідно працювати з людьми різних вікових груп з обмеженими можливостями здоров'я". Однак після трьох місяців Ліза-Софі перервала своє стажування й повернулася додому. Їй не сподобалася організація проєкту. Щотижня змінювався графік роботи, ніхто конкретно не пояснював дівчині її обов'язки. Та й саме місто здалося їй непривітним і занадто великим: "Але я абсолютно не шкодую про те, що спробувала свої сили. Завдяки цьому досвіду я тепер точно знаю, чому хочу вчитися. Після повернення до Німеччини я пройшла ще кілька стажувань у соціальній сфері. Я щаслива, що навіть не дуже вдалий досвід допоміг мені визначитися з вибором професійного шляху".

І Зіанна, і Ліза-Софі збираються здобувати освіту в Німеччині. Після невеликої паузи вони знову готові вчитися. Під час свого стажування вони навчилися роботі в команді, набули впевненості в собі, спробували свої сили в абсолютно новій незнайомій ситуації і придбали безцінні навички спілкування з людьми. Як зазначають обидві дівчини, серед їхніх друзів дуже багато схожих прикладів. Після школи німецькі абітурієнти часто відправляються за досвідом і тільки потім вважають за краще сісти на студентську лаву.