Чим стаття Путіна про Україну зачепила історика з Австрії

Текст Володимира Путіна про росіян та українців - не просто чергова стаття президента Росії на історичну тему, вважає Андреас Каппелер (Andreas Kappeler), швейцарський та австрійський історик, колишній професор Віденського університету, один з провідних німецькомовних фахівців з історії України, автор книги "Нерівні брати" про відносини росіян й українців від Середньовіччя до наших днів. В інтерв'ю DW Каппелер пояснив, що президент РФ замовчав і чому його стаття - загроза Україні й не тільки їй.

DW: Володимир Путін дедалі частіше пише тексти на історичні теми. Як ви як професіонал оцінюєте роботу президента РФ як історика-любителя?

Андреас Каппелер: Він, звичайно, написав цю статтю не сам, йому допомогли віддані режиму історики. Мене зачіпає те, що президент знову й знову прямо, авторитетно висловлюється щодо спірних питань історії Росії та Східної Європи. І мається на увазі, що в подальшому ці висловлювання тиражуються і уважно вивчаються.

Це мені фатально нагадує радянські часи й Сталіна з його "Коротким курсом історії ВКП(б)", корий став обов'язковим для вивчення не тільки в СРСР, а й в країнах Східної Європи. Я категорично проти порівняння Путіна зі Сталіним, але тут є певна схожість. Для мене як для історика нечувано, коли глава держави нав'язує громадянам обов'язковий погляд на історію.

Це перша стаття, в якій Путін докладно пише про Україну. Якщо порівнювати з його попередніми текстами, що змінилося?

Уперше зібрано до купи те, що він говорив і раніше. Але він став більш радикальним. У статті Путін кілька разів безпосередньо погрожує Україні втручанням Росії, що він виправдовує в тому числі з точки зору історії. До імперського націоналізму, який завжди був йому притаманний, тепер додалися суттєві етнічні елементи.

Це особливо небезпечно, тому що з цим пов'язана претензія Росії на захист усіх російськомовних меншин у колишніх радянських республіках. Це доктрина "русского мира" і, скажу дещо полемічно, це трохи нагадує мені політику Німеччини щодо німецької меншини в Центральній і Східній Європі в період між війнами - з фатальними наслідками.

Що ви маєте на увазі? В чому тут паралелі?

Паралелі полягають у тому, що Німеччина використала свої німецькомовні меншини, наприклад, в Чехословаччині та Польщі, для політики експансії. Спочатку в період Веймарської республіки, а потім в ще більшій мірі за часів  націонал-соціалізму.

Це чутливе питання, тому прошу вас уточнити. Ви не порівнюєте Росію Путіна з нацистською Німеччиною, але попереджаєте про нову тенденцію?

Небезпечним є етнічний націоналізм. Усі етнічно заряджені націоналізми особливо небезпечні й агресивні.

Це означає, що можлива війна? Це читається у Путіна між рядків?

Я б не став так далеко заходити, але в деяких своїх висловлюваннях він справді загрожує так масштабно, що це можна інтерпретувати як загрозу війни. Наприклад, він пише, що "ми ніколи не допустимо, щоб наші історичні території і близьких для нас людей, які мешкають там, використовували проти Росії". Це пряма погроза не тільки Україні, а й Заходу.

Є ще важлива цитата, в якій Путін порівнює те, що він називає "курсом на насильницьку асиміляцію" в Україні із застосуванням проти Росії зброї масового ураження. Це пряма масштабна загроза і привід для занепокоєння в контексті радикалізації та етнізаціі путінського мислення.

Читайте також: Віденський історик: Україна - причина фантомних болів у більшості росіян

Уже після публікації статті Кремль оприлюднив відповіді Путіна на запитання щодо неї. Один з його посилів - Росія визнає "геополітичні реалії", тобто незалежність колишніх республік СРСР. При цьому президент згадує дружні стосунки з Казахстаном. Це можна інтерпретувати так, що, мовляв, якщо відносини не дружні, то й кордони можна ставити під сумнів. Кілька років тому в інтерв'ю газеті Bild Путін говорив, що для нього важливі "не територія і не кордони, а долі людей". Це відмова від міжнародного права?

Так, це пов'язано з тим, що йому йдеться й про етнічні кордони. Тобто етнічні росіяни або російськомовні в Україні, країнах Балтії та Казахстані теж відносяться до зони впливу Росії. Це однозначно важіль для можливого переходу кордонів або агресивних дій проти цих країн задля захисту росіян у цих країнах.

Говорячи про історичну частину статті Путіна, критики звертають увагу на те, що в ній змішані факти й напівправда. А ви як гадаєте?

Вміло написані пропагандистські тексти завжди змішують факти з напівправдою або навіть неправдою. Мені завжди кидається в очі один термін. Поняття "руський" щодо середньовічної Київської Русі використовується Путіним та іншими в значенні "росіянин", "великорос". Так він говорить про Київ як про "матір міст руських". При цьому середньовічна Русь неправильно трактується як Росія, хоча вона охоплювала населення всього князівства.

У контексті того часу взагалі не можна говорити про росіян і українців. Амбівалентність понять стає чіткою в іноземних джерелах XVI-XVIII століть, в яких "Росією, Руссю" називали Білорусь і Україну, а сьогоднішню Росію називали "Московія". Це дуже важливо. Сьогоднішніх росіян, українців і білорусів у Середньовіччі не було, це були інші спільноти з іншими культурними особливостями. Порівнювати їх історично неправильно.

Путін мовчить про те, що в українців вже в XVI, XVII і XVIII столітті була національна самосвідомість, що їхня мова не була майже однаковою з російською, як він пише. Я читав джерела XVIII століття, згідно з якими, дипломати в Москві звертались за допомогою до перекладачів, бо не розуміли цю східнослов'янську мову, якою тоді говорили на території сучасної України.

Читайте також: Австрійський історик: Час припинити вважати Україну молодшою сестрою Росії

Путін пише, що "історичної основи" для "уявлення про окремий від російського український народ" не було, а це все вигадали "польська еліта і частини малоросійської інтелігенції". Це частина його основної тези про нібито досі єдиний народ росіян, українців і білорусів. Він правий?

Для історика це складне питання - що вважати одним народом? Ми не може об'єктивно цього довести. Це не тільки мова. Німці й австрійці говорять однією мовою, але не вважають себе одним народом. Один народ - це коли більшість країни вважає і сприймає себе народом. У випадку України сьогодні чітко зрозуміло, що переважна більшість сприймає себе як окремий народ та націю. Це не виключає, що в українців і росіян багато спільного, мови споріднені, але твердження про один народ - це провокація.

Чого, на вашу думку, не вистачає статті Путіна, але що потрібно для розуміння теми?

Найважливіше, чого немає, це безпосередня причина нинішнього ставлення до Росії в Україні - військове втручання Росії в 2014 році, анексія Криму з порушенням міжнародного права, пряма військова підтримка сепаратистів на сході України. Все це радикально посилило антиросійські настрої. Це не громадянська війна, а російсько-українська війна. З точки зору пропаганди, чимало українців на сході бачать ситуацію так чи схоже з тим, як її змальовує Путін. Є й партії, які відстоюють ці ідеї, нехай і не так радикально, як Путін. І в цьому теж сенс цієї статті, мовляв, Путін нас розуміє, на відміну від українського керівництва.

Путін звертається в своїй статті й до Заходу як до центру, який, як він вважає, керує Україною. Що нового він сказав?

Важливо, як різко Путін виступає на адресу Заходу. Він звинувачує його в постановці Майдану, щоб вирвати Україну з орбіти Росії. Це неправда, тому що на Майдані в Києві протестувало близько мільйона українців, це ніхто не може підлаштувати. За цим стоїть бінарний світогляд Путіна.

Це, з одного боку, спадщина СРСР і холодної війни, що, мовляв, Захід і США проводять антиросійську політику, а поле бою - Україна. З іншого - теорії змови, завжди дуже популярні. Для світогляду Путіна це дуже важливо. Він і раніше говорив, що відчуває себе в оточенні ворогів. Схоже, це не тільки пропаганда, він у це вірить. Це робить його небезпечним - той, хто відчуває себе в небезпеці, може нанести удар у відповідь.