Чи видасть ФРН Грузії опального генерала?

"Сказати, що я був приголомшений - нічого не сказати. Все життя змінилося за одну хвилину". Георгій Каландадзе згадує 19 грудня 2021 року, і в його голосі досі чути здивування.

Того дня громадянин України та колишній начальник генерального штабу збройних сил Грузії, Каландадзе приїхав до аеропорту Берліна, щоб відлетіти до Києва. Однак на паспортному контролі його зупинили і сказали, що його затримали на підставі міжнародного запиту прокуратури Грузії за звинуваченням у тортурах. В очікуванні на судове рішення про екстрадицію, його випустили з в'язниці під підписку про невиїзд і попросили здати паспорт. Перше засідання земельного суду Бранденбурга 4 січня для Каландадзе було невтішним: судді вирішили, що його можна видати Грузії.

Судові позови грузинського генерала

Проблеми Каландадзе тривають майже десять років. Він народився в Грузії у 1980 році. У грузинській армії дістав звання бригадного генерала. У серпні 2008 року командував 4-ою бригадою сухопутних сил Грузії, яка взяла на себе головний удар під час російського вторгнення до Південної Осетії.

Незабаром після цього Каландадзе став першим заступником начальника генерального штабу та першим заступником командувача сухопутних військ, згодом - виконувачем обов'язків командувача сухопутних військ. У жовтні 2012 року президент Михайло Саакашвілі призначив його начальником генерального штабу збройних сил країни.

Однак це рішення оскаржила партія "Грузинська мрія" мільярдера Бідзини Іванішвілі, яка перемогла партію Саакашвілі "Єдиний національний рух" на парламентських виборах за тиждень до цього. Новий уряд звинуватив Каландадзе у перевищенні посадових повноважень та заарештував. Незабаром генерала випустили під заставу, але усунули з посади. "Зрештою, я зміг виграти судовий процес, довести, що невинний", - сказав Каландадзе в інтерв'ю DW.

Незабаром після завершення президентства Саакашвілі у листопаді 2013 року генерал залишив Грузію та оселився в Україні. У 2014 році, після анексії Криму Росією, він став радником командування збройних сил України. "Весь цей час грузинський уряд не залишав спроб до мене дістатися, - нарікає Каландадзе. - Наприклад, на мене подала до суду за наклеп людина, яку я назвав російським агентом. Для забезпечення його позову на 10 тисяч доларів заарештували мій рідний будинок - без моєї присутності в суді! А наприкінці 2015 або на початку 2016 року відкрили ще одну справу - звинуватили мене в тортурах людини, яку спіймали на перевезенні вибухівки з Абхазії".

Тбілісі та Москва діють спільно?

2019 року Каландадзе отримав в Україні політичний притулок, про що, за його словами, Київ повідомив Інтерпол. На сайті організації відставний генерал у списках не значиться. Бригадного генерала призначили радником командувача Національної гвардії України. Президент Володимир Зеленський 2020 року дав йому українське громадянство. Отримання паспорта України тягне за собою відмову від попереднього громадянства. "Я багато разів в'їжджав і виїжджав з Європейського Союзу, бував в Угорщині, Франції, а Німеччину відвідував разів п'ять - і жодних проблем. Від влади ФРН я поки що не отримав зрозумілих пояснень, чому раптом виникли проблеми", - стверджує Каландадзе.

На його думку, тригером могло стати інтерв'ю, яке він дав одному з опозиційних грузинських телеканалів на початку грудня. У ньому генерал говорив про колишніх співробітників ПВК Вагнера, які, за його словами, за потурання влади обзавелися бізнесом у Грузії. "Насправді, мене хотіла б отримати і Росія - для помсти за 2008 рік. Виходить, що Тбілісі й Москва діють спільно", - заявив Каландадзе DW.

У тому, що в переслідуванні відставного генерала зацікавлені й Іванішвілі, й Москва, переконаний і міністр європейської інтеграції Грузії у 2010-2012 роках, а нині експерт Міжнародного інституту стратегічних досліджень у Лондоні Торніке Гордадзе. "Іванішвілі - бізнесмен. Він вважає, що Росія в цій ситуації може виявитися у виграші, і тому не хоче псувати стосунки з Путіним", - сказав Гордадзе в інтерв'ю DW.

На справу Каландадзе багато хто в Німеччині звернув увагу після того, як видання Bild зробило великий матеріал про нього. У статті журналісти пишуть, що запит на арешт генерала міг бути переданий із Тбілісі до Берліна дипломатичними каналами. Примітним є заголовок статті, де поруч із фотографією Каландадзе журналісти ставлять запитання: "Незабаром його долю вирішуватиме Путін"?

Наскільки незалежні суди в Грузії?

У німецькому суді Каландадзе говорив, що в Грузії його не судитимуть об'єктивно, оскільки система юстиції перебуває під контролем правлячої партії "Грузинська мрія" та її неформального лідера Бідзини Іванішвілі.

У своїй нещодавній доповіді міжнародна організація Transparency International дійшла висновку, що "вплив засновника правлячої партії Бідзини Іванішвілі на ключові інститути відповідає визначенню захоплення держави, хоча Іванішвілі офіційно пішов із політики. Його партія "Грузинська мрія" в останні роки зміцнила свою владу над судовими та правоохоронними органами, ефективно заглушивши політичний імпульс, необхідний для боротьби з корупцією”.

Читайте також: Боротьба з корупцією в Грузії. Чого не встиг зробити Саакашвілі

За словами колишнього депутата парламенту, одного із засновників опозиційної партії "Європейська Грузія" Георгія Канделакі, "судова система країни політизована нинішньою владою. При цьому вплив Росії на політику грузинського керівництва зростає. Майже повне мовчання офіційних структур щодо того, що відбувається навколо України, - лише один з прикладів". Канделакі переконаний, що розраховувати на справедливе судове розслідування у Грузії відставний генерал не може.

Грузія та німецька зовнішня політика

Чи можна у такому разі вважати Грузію правовою державою? Це запитання DW адресувала представнику МЗС Німеччини Крістоферу Бурґеру (Christofer Burger). "Зрозуміло, при розгляді прохання про правову допомогу відповідні суди і, звичайно, федеральний уряд ретельно оцінюють, чи дотримуються в тому чи іншому конкретному випадку основоположних принципів правової держави або є сумніви щодо цього. Така перевірка проводиться у кожному конкретному випадку", - запевнив Бурґер.

На прохання оцінити той факт, що грузинський уряд переслідує колишнього начальника власного генштабу, який сьогодні відіграє важливу роль в обороні України, представник МЗС відповів: "Я не коментуватиму окремий випадок, це завдання органів юстиції. Той факт, що хтось займав високе становище, ще нічого не говорить про те, чи винний він у скоєнні правопорушення.

За більш рішучі дії Берліна виступає Штефан Майстер (Stefan Meister) - експерт Німецького товариства зовнішньої політики (DGAP). "Ми - головний партнер Грузії серед усіх країн ЄС і могли б грати набагато більшу роль, допомагати демократичній трансформації країни", - зазначив Майстер у телефонній розмові з DW. Проте, за його словами, "все виглядає так, ніби Берлін хоче за будь-яку ціну підтримувати добрі стосунки з нинішнім керівництвом у Тбілісі". У результаті, за його словами, схоже, ніби зовнішня політика Німеччини "визначається не так політичними, як дипломатичними, я навіть сказав би, бюрократичними міркуваннями".

Георгій Каландадзе подав апеляцію на рішення бранденбурзького суду. Дата засідання наразі не визначена. Неодноразові прохання DW прокоментувати ситуацію, направлені до генеральної прокуратури та міністерства юстиції Грузії, а також до посольства країни в Німеччині, залишилися без відповіді.