Протести в Киргизстані: на порозі нової революції?

Киргизстан лихоманить. Масові протести розпочалися у понеділок, 5 жовтня, після оголошення результатів виборів до парламенту країни. На вулиці Бішкека вийшли люди, обурені тим, що через масові фальсифікації семивідсотковий бар'єр не подолали 12 з 16 партій, що брали участь у виборах. Натомість більше половини голосів зібрали дві партії влади. У списках кандидатів однієї з них - "Бірімдік" - брат чинного президента Асілбек Жеенбеков. Другу - "Мекенім Киргизстан" - вів на вибори брат чиновника, чиє ім'я фігурує в гучних антикорупційних розслідуваннях.

У країні й до виборів накопичився потенціал для соціального вибуху. "Уже було зрозуміло, що рано чи пізно щось подібне станеться, адже президент та його команда за три роки не змогли впоратися з жодним соціальним завданням. Народ сподівався. Що відбудуться справедливі вибори, і у владі з'являться нові обличчя", - розповідає політолог Таалатбек Масадиков, один із лідерів Соціалістичної партії Киргизстану (СПК), яка відмовилася від участі в цих виборах.

Спонтанний протест чи третя киргизька революція?

Як наслідок Бішкек та низку інших міст охопили протести. Центральна виборча комісія країни оголосила вибори недійсними. Зрештою президент Киргизстану Сооронбай Жеенбеков у п'ятницю, 9 жовтня, прийняв відставку прем'єр-міністра Кубатбека Боронова та уряду країни. Напередодні Жеенбеков заявив, що готовий піти у відставку з посади президента після нормалізації ситуації в країні. Крім цього, він оголосив у Киргизстані надзвичайний стан.

Інсайдери зазначають, що нинішні протести, на відміну, приміром, від революцій 2005 та 2010 років, почалися спонтанно. "Зазвичай, коли сценарій протесту розробляється заздалегідь, у його організаторів є час для проведення курултаю опозиційних сил і збору своїх прибічників у регіонах, для перекидання їх у Бішкек. А зараз розвиток ситуації був такий швидкий, що автобуси з людьми з регіонів просто не встигли б доїхати. Протести в столиці здійснили містяни та жителі прилеглих до Бішкека місцевостей", - каже в розмові з DW завідувачка кафедри міжнародних відносин і права дипломатичної академії МЗС Киргизстану Айнур Джоробекова.

Головною вимогою протестувальників було проведення нових виборів. "Звісно, за кожною партією стоять деякі впливові кола, але не думаю, що вони об'єдналися і централізовано спрямовували протести. Радше, це сталося спонтанно. На площі були різні групи. Єдиним у них було ставлення до влади, яка провела абсолютно сфальсифіковані вибори", - аналізує ситуацію Таалатбек Масадиков. А влада виявилася слабкою та не змогла контролювати ситуацію. Навіть серед силових структур вона не здобула необхідної підтримка, кажек він.

Дві координаційні ради опозиції претендують на владу

"Цього разу народ повівся більш організовано, ніж під час численних хвилювань минулих років. Протести спочатку відбувалися без безладів. Але у ніч на 6 жовтня з'явилися провокатори, які зайнялися мародерством, начебто від імені тих, хто мітингує. У підсумку силові структури спробували застосувати спецзасоби, шумові гранати, водомети, сльозогінний газ, і протестувальників вдалося розбити на декілька груп. Але народ не поступився, і силовики перейшли на його бік", - каже співрозмовник DW.

Як наслідок протестувальники взяли штурмом будівлю парламенту, звільнили з місць ув'язнення колишніх президента Алмазбека Атамбаєва та прем'єра Сапара Ісакова і ще кількох відомих політиків. Одного з них, Садира Жапарова, 6 жовтня депутати нинішнього складу парламенту під тиском натовпу призначили прем'єр-міністром.

Політики опозиційних партій створили дві координаційні ради, обидві заявили, що беруть на себе функції тимчасової влади. "Взяття влади було миттєвим, без великих протестів, і дещо сумбурним. Не думаю, що нинішня опозиція ставить за мету зміну конституційних основ влади. Найголовніше - це перегляд результатів виборів", - так оцінила ситуація Айнур Джоробекова.

Проблема в тому, що людей не стільки обурила перемога партії "Мекенім Киргизстан", скільки те, що велика частка тих, за кого віддавалися голоси, не потрапила до парламенту, адже не пройшла семивідсотковий бар'єр. Але цей бар'єр визначений законом, причому цілком розумним. І як це обійти на наступних виборах так, аби суспільство це прийняло, я поки що собі не уявляю", - вважає наукова співробітниця Центру східноєвропейських та міжнародних досліджень (ZOiS) у Берліні Беате Ешмент (Beate Eschment).

Що далі?

Айнур Джоробекова, яка має постійний контакт зі студентським середовищем, вважає, що нинішні події за всієї їхньої драматичності навряд чи виллються у громадянське протистояння і протистояння регіонів. "Принаймні, активна молодь у Бішкеку побоюється не цього, а того, що плодами протесту скористаються старі діячі, які вже сьогодні почали ділити портфелі та самопризначатися - хто прокурором, хто міністром, а когось уже називають президентом. І тоді це буде зміною політичних портретів, не більше того", - каже вона.

Німецька оглядачка Беате Ешмент дивиться на нинішню ситуацію зі скепсисом: "Зараз дуже важко розібратися, які там рушійні сили. Наприклад, поки що незрозуміло, хто стоїть за акцією зі звільнення Атамбаєва. Але що можна стверджувати - це не революція, адже революція означала б, що сама політична система в Киргизстані змінилася б. А я це виключаю на сто відсотків. Прийдуть нові люди, але не нова система. Як і після так званих революцій 2005 та 2010 років".