Німці зацікавилися українською мовою

Народний університет Кельна (Volkshochschule Köln, VHS), виходячи з досвіду хвилі вимушеної міграції насамперед із Сирії до Німеччини 2015 року, коли біженцям пропонувалися курси німецької, а німцям - арабської мови, цієї весни не зволікав і терміново організував курс з вивчення німецької, а для жителів міста та його околиць - української мови.

За словами Забагат Екер (Dr. Sabahat Eker), організаторки та керівниці курсів української мови для німців та німецької - для українців, до війни в Україні потреби у вивченні української мови не було. Народний університет пропонував курси російської мови.

"Сьогодні у зв'язку з припливом біженців з України інтерес до української мови з боку жителів Кельна різко збільшився. Перший курс для початківців був запропонований під час великодніх канікул. Зараз українська мова викладається ще на трьох курсах, а з 30 квітня заняття проходять і у вихідні дні", - наголошує в інтерв'ю DW співробітниця цього центру додаткової освіти для дорослих. Через великий попит планується розширити пропозицію. Українські біженці, своєю чергою, можуть взяти участь у так званих інтеграційних курсах, які проходять у Народному університеті в Кельні, але фінансуються Федеральним відомством у справах міграції та біженців.

Читайте також: Стартап Jicki пропонує безкоштовні курси німецької та української мов

Хто і навіщо вивчає українську мову?

За словами Забагат Екер, загалом курси української мови уже відвідали або ще слухають близько 80 осіб, ще 16 охочих чекають на початок занять. "Такий великий інтерес до вивчення цієї мови нас здивував. Вдалося відразу набрати необхідну кількість слухачів. Курси української мови для німців ми пропонуємо за пільговими цінами, а курси німецької для біженців з України безкоштовні", - уточнює кураторка.

Вивчення української мови у Кельні організовують у різних форматах, включаючи онлайнкурс, який відбувається двічі на тиждень. Для людей, які працюють, уроки проходять по суботах, а двічі на тиждень влаштовують "компактні курси" - від 3 до 11 занять. Викладають на курсах носії української.

За словами співробітниці Народного університету в Кельні, вивчають українську ті, хто допомагає біженцям у Кельні: волонтери, педагоги, соціальні працівники, сім'ї, які прийняли чи планують прийняти у себе біженців з України, а також працівники німецьких благодійних організацій та фондів. Жителям Кельна хочеться вітати українців їхньою рідною мовою, розуміти та відповідати на елементарні питання, демонструючи тим самим свою повагу до людей, які рятуються від війни.

Читайте також: Які шанси у біженців з України на німецькому ринку праці

Забагат Екер переконана, що інтерес до вивчення української зростатиме, а освітній центр розширить свої послуги, бо, вочевидь, багато українців залишаться в Німеччині на кілька років і шукатимуть можливості для здобуття подальшої освіти та працевлаштування.

Курси української у вихідні дні

DW відвідала перше заняття курсу у суботу. В аудиторії цього дня перебували 13 осіб - люди різних професій, соціальних верств та віку, починаючи від студентів до пенсіонерів. Вів заняття Віктор Кравець, кандидат філологічних наук, колишній викладач Інституту славістики Кельнського університету, а нині письменник та ілюстратор книжок.

"Я родом з Києва, переїхав до Німеччини 15 років тому, у мене досі українське громадянство, у Німеччині народилися троє моїх дітей. Це перший мій курс у Народному університеті, і я з задоволенням погодився його вести, бо розумію, як важливо німцям краще взнати українських біженців. І допомогти їм у цьому можуть елементарні знання української мови. Я помітив великий інтерес у німців. Мені як українцю це дуже приємно, і я готовий зробити свій внесок", - наголошує Віктор Кравець.

Знання української мови допоможуть краще зрозуміти біженців

DW поговорила зі слухачами курсу української мови. Кожен зі співрозмовників має свої мотиви та плани, але усіх об'єднує прагнення допомогти українським жінкам та їхнім дітям краще інтегруватися в німецьке суспільство та використати час перебування в Німеччині з користю для себе.

Пенсіонерка Еріка Вайланд (Erika Weiland) уже п'ять років на добровільній основі опікується бажаючими самостійно вивчати німецьку мову та отримувати якнайбільше інформації про Німеччину. Тричі на тиждень вона працює у так званому мовному форумі при бібліотеці Народного університету Кельна. А щоп'ятниці спеціально для українських біженців тут відкрите мовне кафе. Вони можуть користуватися інтернетом, шукати інформацію про працевлаштування, спілкуватися з іншими людьми, які вивчають німецьку мову, а також займатися німецькою онлайн. Еріка охоче їм допомагає, консультує у вирішенні різних проблем, розповідає про життя у Німеччині.

Читайте також: Українським біженцям у Німеччині підвищать соціальну допомогу

"Я вважаю, що українським жінкам було б приємно чути, як я вітаюся або прощаюся з ними рідною мовою. Сподіваюся опанувати основи розмовної мови, щоб вести з ними прості бесіди, краще їх розуміти і показати їм свою повагу. Те, що їм довелося тікати від війни - велика трагедія, їм дуже потрібна моральна підтримка і людське тепло далеко від батьківщини. Я дуже сподіваюся, що цей курс дасть мені більше уявлення про мову, культуру та менталітет українців", - наголошує Еріка Вайланд.

За її спостереженнями, молодим жінкам легше дається німецька мова, а ось старші люди стикаються з труднощами. "Коли я бачу, з якою сором'язливістю люди похилого віку намагаються опанувати німецьку, то кажу їм: уявіть собі, якби я почала говорити вашою мовою, то ви б наді мною посміялися через мою вимову і помилки? Саме тому я тут, щоб допомогти вам перебороти страх і сором. Їй здається, що ці слова допомагають привернути до себе людей - українці ставлять багато запитань і менше соромляться вимовляти нові німецькі слова.

Аспірант з Росії: Вивчати українську мене спонукав Pink Floyd

Василь Осіпов приїхав до Німеччини близько року тому з Санкт-Петербурга. Він навчається в аспірантурі Кельнського університету за спеціальністю "фізична хімія". Василь - великий фанат гурту Pink Floyd.

"Я ніколи раніше не був в Україні, людей, які розмовляють українською, зустрічав рідко, але коли я подивився нове відео Pink Floyd "Hey Hey Rise Up" на підтримку українців на народну пісню "Ой, у лузі червона калина", то зрозумів, яка гарна українська мова. Цей трек зазвучав по-новому, коли фронтмен гурту "Бумбокс" Андрій Хливнюк заспівав її на Софійській площі у Києві. У треку використовується вокал Андрія. Назву сінгла Pink Floyd взяли з останнього рядка пісні "Гей, гей, вставай і радуйся". Мій улюблений гурт Pink Floyd створив цю композицію через війну в Україні. Це мене дуже вразило, і я вирішив вивчати українську мову", - емоційно розповідає росіянин Василь Осіпов.

За його словами, на тлі останніх подій йому хотілося зрозуміти, що таке Україна та люди цієї країни з погляду їхньої мови та культури. "Мені здається, що багато росіян судять про Україну, навіть не знаючи, що це за народ. Вони вірять у пропаганду, яка ллється з російських телеканалів, а це призводить до дуже сумних наслідків. Я поїхав з Росії, коли не було війни, і тепер стежу за нею здалеку та чітко розумію, яку помилку зробила російська влада, розв'язавши війну проти братнього народу. Мені боляче і хочеться якось допомогти українцям", - наголошує в інтерв'ю DW Василь.

Він працює волонтером у кельнському пункті реєстрації біженців. Незважаючи на те, що українці розуміють російську мову, йому хочеться вітати їх рідною мовою. "Щоб вони побачили, що є чимало росіян, які проти цієї жахливої ​​війни і які цікавляться їхньою мовою та культурою. Зараз складно щось передбачити, але ми маємо боротися проти насильства та пропаганди цього насильства. З чогось треба починати, і для мене вивчення української мови - це початок, як мені здається, великої любові до цього народу та його культури", - зізнається аспірант.

Колишня вчителька замість російської обрала українську

Ґабріелє Буске (Gabriele Buske) пів року тому вийшла на пенсію, а до того усе життя працювала вчителькою англійської, французької та іспанської мов у одній з кельнських гімназій. "Зараз, коли у мене з'явилося більше вільного часу, я б хотіла вивчити нову мову - не романську чи германську, а слов'янську. Вибір припав на мову Пушкіна та Достоєвського, однак, коли у лютому Росія розв'язала війну проти України, я втратила будь-яке бажання вивчати російську. Як би пафосно це не звучало, але можна сказати, що Путін викликав до неї огиду, особливо у світлі того, що мета російського уряду не просто геополітична - він намагається русифікувати Україну, це війна і проти національної самобутності українців, проти їхньої культури та мови. Саме тому я вирішила вивчати не російську, а українську мову", - каже в інтерв'ю DW Ґабріеле Буске. Вона дуже задоволена вступним уроком. Віктор Кравець, за її словами, розповідав не лише про українську мову, а й про культуру, історію України, про те, як багато людей різних національностей проживало та проживає у Криму, який анексувала Росія.

Читайте також: У Німеччині працевлаштовують освітян зі знанням української - ЗМІ

"Українці давно зробили свій вибір на користь Європи, а Путін своєю війною ще більше підштовхнув українців у їхньому прагненні стати незалежними. Бомбардуючи музеї, театри, архіви, забороняючи книги українських письменників, він прагне знищити культурну спадщину цієї країни. І це особливо гірко", - зауважує мешканка Кельна. У своєму районі вона зустрічає дедалі більше українських біженців, її друзі прийняли у себе українську сім'ю із дітьми, сама вона планує розпочати роботу у благодійному товаристві, яке безкоштовно роздає продукти харчування біженцям.

"Тут мені дуже допомогли б знання української мови. Звісно, я могла б спілкуватися з біженцями і англійською, якщо вони не розмовляють німецькою, але мені важливо показати їм, що я почала вивчати їхню мову, цікавитися культурою цього сміливого і волелюбного народу. І нехай мені спершу не вистачить знань для складних тем, мені важливо бодай на побутовому рівні спілкуватися з людьми, допомогти їм краще облаштуватися у Німеччині та показати, що вони бажані в моїй країні", - наголошує пенсіонерка.

Уроки малювання для українських дітей

Івон Федер (Yvonne Feder) вивчає живопис в Академії мистецтв Дюссельдорфа. Кілька тижнів тому вона дізналася про один церковний проєкт для дітей українських біженців у цьому місті, і вона вирішила навчати їх малюванню. "Незважаючи на те, що наша спільна мова - малювання, я таки хочу опанувати основи української розмовної. Тим більше, що у спілкуванні з дітьми найкраще вивчається їхня мова. Але базові знання я хотіла б отримати на курсах у Народному університеті", - пояснює студентка.

Близько 20 дітей дошкільного віку, якими вона опікується разом з іншими колегами, поки їхні мами шукають роботу або вивчають німецьку мову, дуже раді тому, що можуть малювати та спілкуватися одне з одним. "Я спершу запропонувала дітям малювати разом - одна дитина починала малювати, інші доповнювали цей малюнок. Але потім, коли він був готовий, кожна дитина хотіла залишити його собі, щоб показати своїй мамі. Справа доходила навіть до сліз. І тоді я вирішила, що у кожної дитини має бути своя тека, куди вона після заняття складатиме малюнки. Її мета - відвернути дітей від спогадів про війну. "Ми малюватимемо сонце, блакитне небо, веселку, будинки та дерева, людей і тварин. Все, що бачать зараз навколо себе діти. Вони повинні забути про війну і повернутися до мирної України - без бомбардувань і вибухів. Кожна дитина повинна мати щасливе дитинство", - переконана Івон.

Українська мова для уроків на природі

З нею погоджується і вчителька природознавства Таня Кахель (Tanja Kachel). На її думку, розповіді про природу та навколишнє середовище цілком можуть відвернути дітей від думок про війну.

Вона планує організувати курси для українських дітей молодших класів, які включатимуть не лише вилазки на природу, знайомство з флорою та фауною федеральної землі Північний Рейн-Вестфалія, а й зустрічі за кавою з тістечками.

"Поки мами діточок будуть пити каву та спілкуватися одна з одною, я готова зайняти їхніх дітей розповідями про природу. Для цього мені необхідні базові навички української розмовної мови. Я завжди працюю з дітьми, і неважливо, звідки вони, спільну мову з ними завжди можна знайти", - з оптимізмом зауважує педагог Таня Кахель.