Біженці з України: міста Німеччини на межі

Коттбус б'є на сполох. "Ми більше не можемо", - заявив нещодавно мер Гольґер Кельх (Holger Kelch). Місто здіймає білий прапор. Капітуляція. Школи та заклади охорони здоров'я працюють на межі своїх потужностей, пояснив DW речник мерії.

Коттбус знаходиться приблизно у півтори години їзди на південний схід від столиці Німеччини Берліна. Зважаючи на зростаючу кількість біженців з України, люди тут відчувають себе досить самотніми і далекими від великої політики в Берліні. Зараз місто з населенням у сто тисяч уже не приймає нових біженців на постійній основі. Належним чином інтегрувати людей, які вже перебувають тут, досить складно, зазначають у міській адміністрації. Більшість біженців з України, а це приблизно 1500 осіб, розміщені не в притулках, а в частково мебльованих кімнатах.

Читайте також: Українців образили у Лейпцигу - місцева влада обурилась і відреагувала

Найбільшим викликом для Коттбуса є інтеграція новоприбулих у життя міста, особливо у сфері шкільної освіти та медичного обслуговування. "Проблема полягає у подальших витратах для людей з України. Наприклад, охорона здоров'я. Ми не можемо це профінансувати", - пояснила Штефані Кайґузус-Шурманн (Stefanie Kaygusuz-Schurmann) у розмові з DW. Вона очолює міський департамент освіти та інтеграції і каже, що їм бракує, наприклад, перекладачів та іншого персоналу. Щоб мати можливість запропонувати додаткову допомогу, Коттбус залежить від щедрості волонтерів. Це помітно у приймальнях лікарських практик - там особливо багато утікачів від війни в Україні і на даний час практики часто перевантажені.

Покинуті Берліном

Коттбус розташовано неподалік від польського кордону. Після початку повномасштабної війни Росії проти України місто стало своєрідним центром руху українських біженців до Німеччини. Багато з нинішнього мільйона українців прибули до Німеччини через Коттбус. І деякі залишилися в місті. З приблизно 1500 українських мігрантів у Коттбусі близько третини - діти шкільного віку. Це означає, що близько 500 дітей та молодих людей з різним рівнем освіти, мовних навичок та з травмами, пов'язаними з війною, мали бути швидко інтегровані в шкільну систему. Масштабне завдання.

І це в місті з великими інфраструктурними проблемами. Без підтримки федерального уряду та землі Бранденбург це неможливо, неодноразово наголошував бургомістр Кельх. До проблем міста проявляють розуміння, але поки що жодних "сигналів підтримки", за його словами, не надходило. Бургомістр Коттбуса розраховує на зустріч на федеральному та земельному рівні на початку листопада, на якій мають прояснити, яким чином можна допомогти муніципалітетам фінансово.

"У цілому Німеччина дуже багата, - сказав DW речник бургомістра Ян Глоссман (Jan Gloßman). - Але це багатство розподілене нерівномірно". Як і біженці, на що вказують чиновники земельного і комунального рівнів. Розподіл біженців значною мірою є справою федеральних земель. Він базується на кількості населення та податкових надходженнях земель. Це означає, що густонаселена і порівняно заможна західна земля Північний Рейн-Вестфалія, за даними федерального відомства з питань міграції, приймає близько 21 відсотка біженців, які прибувають до Німеччини, тоді як східна земля Бранденбург, де розташований Коттбус, повинна прийняти три відсотки.

На папері формула може і працює, але на початку вересня 12 з 16 німецьких земель повідомили, що вони досягли своєї межі, згідно з даними федерального міністерства внутрішніх справ. Навіть після чітких закликів про допомогу з боку Коттбуса та багатьох інших міст - жодної реакції. "У них немає плану", - каже Кайґузус-Шурманн, маючи на увазі федеральний уряд.

Ще мільйон людей з України?

Кайґузус-Шурманн покладає відповідальність за ситуацію також на погану координацію на рівні ЄС. Європейський Союз роками сперечається про справедливий розподіл біженців. За даними Організації Об'єднаних Націй, Польща та Німеччина прийняли понад мільйон осіб з України, тоді як Франція - другий за чисельністю населення та валовим внутрішнім продуктом член ЄС - прийняла трохи більше 100 000 осіб. 

Дослідник міграції та соціолог Ґеральд Кнаус (Gerald Knaus) в інтерв'ю DW теж критикує відсутність координації всередині ЄС. І він побоюється, що безжальна воєнна стратегія Путіна може призвести до того, що ще більше людей залишать Україну цієї зими. Німеччина вже прийняла більше біженців, ніж під час великої хвилі 2015 року, сказав Кнаус в інтерв'ю DW. "Не виключено, що кількість українців у Німеччині знову подвоїться. Мета російської війни полягає в тому, щоб змусити людей тікати за допомогою цілеспрямованих атак на критично важливу інфраструктуру та цивільні центри". "Терор" як "військова стратегія" - ось що це таке. Висновок дослідника: "Німеччина і вся Європа повинні готуватися до ще більшої кризи біженців в надії, що вона не відбудеться".

Читайте також: Німецька преса про лідера ХДС і "соціальний туризм" українців

Відчуття "перманентної кризи"

Коттбусу на сході Німеччини за десятиліття, що минули з часу падіння стіни й возз'єднання Німеччини, доводилось постійно змінюватися. Місто страждає від репутації економічно відсталого регіону та притулку правих популістів. Потім прийшла пандемія Covid-19, а з початком війни Росії проти України - біженці, інфляція та стрімке зростання цін на енергоносії. Усе це призвело до відчуття "перманентної кризи", каже речник міста Ґлоссман. Рух біженців 2015-2016 років також відобразився на Коттбусі.

Читайте також: У Німеччині розслідують пожежу в готелі з українськими біженцями: що відомо

Коли Енас Тактак приїхав з сирійського Хомса у 2014 році, іноземці серед мешканців Коттбуса становили менше 4,5 відсотка. На сьогодні - їх понад 10 відсотків. Зміни також помітні у збільшенні кількості арабських продовольчих магазинів в історичній частині міста. На вулиці часто можна почути арабську мову. На місцевому ринку багато жінок з хустками на голові.

Викликає "жаль", що тепер місто оголосило про припинення розселення мігрантів і біженців, сказав Тактак в інтерв'ю DW. 24-річний хлопець працює на півставки в організації "Мережа біженців Котбуса", яка допомагає там, де місто вже не може справитися.

Ці прогалини, за словами Тактака, виходять за рамки гострих криз, спричинених війнами та іншими конфліктами, як-от в Україні. "Держава має запитати себе, чому ресурси настільки обмежені, - каже він. - Ми всі знаємо, що система освіти в Бранденбурзі погана. Але це не через біженців".