Впливова газета
10 січня 2012 р.У Німеччині назва газети Bild видавництва Springer вже давно стала синонімом поняття бульварної преси. Bild не залишає байдужим жодного жителя Німеччини, особливо тепер. Одні щодня читають цю газету, для інших вона – реакційна ворожа преса, "щелепа зла", як назвав її наприкінці 1970-их німецький публіцист Ґюнтер Вальрафф, або ж – демократичний орган контролю чи навіть окрема відточена форма журналістики. "Аби керувати державою, мені потрібні лише Bild, BamS (Bild am Sonntag – недільний випуск газети) та "телевізор", - казав свого часу екс-канцлер ФРН Ґергард Шредер.
Журналісти-дизайнери
Маючи наклад у майже чотири мільйони примірників щодня, Bild – газета з найширшим колом читачів у Німеччині. А в найкращі часи щодня друкували навіть майже шість мільйонів примірників. "Загадка газети Bild полягає в тому, що високий рівень дизайнерського підходу вона подає таким чином, що людям все стає зрозуміло незалежно від наявності у них шкільного атестату, - розмірковує берлінський медіа-експерт Норберт Больц. – Багато редакторів видавництва Springer бачать себе журналістами-митцями, які добре усвідомлюють, що їхнє головне завдання - дизайн".
Типовими для Bild є великоформатні заголовки, які завиграшки подають тему дня одним рядком: наприклад, "Wir sind Papst" (Ми – Папа), коли йшлося про обрання Папою Римським Бенедикта XVI, чи "Miss Germany" – про вибори Анґели Меркель канцлером ФРН.
"Від людини до людини"
Історії газета подає з багатьма фото та особистими деталями, віддаючи перевагу відомим особистостям чи стилізованим фігурам-"жертвам". Норберт Больц вбачає у цьому головну ознаку бульварної преси – пряме звертання "від людини до людини", яке дозволяє не описувати абстрактно та не використовувати якісь поняття, терміни й теорії, аби пояснити світ. Тобто Bild уникає всього того, без чого важко собі уявити інтелектуальне спілкування.
Саме це закидають Bild критики. Вже кілька десятиліть публіцист Ґюнтер Вальрафф у своїх викривальних матеріалах критикує, зокрема, техніку пошуку історій та інформації для статей журналістів Bild. Перша з трьох його книг, присвячених Bild, мала назву "Der Aufmacher – Der Mann, der bei Bild Hans Esser war" ("Сенсація номера – Людина, яка була в Bild Гансом Ессером") і принесла редакції бульварної газети, в якій під прикриттям працював Вальрафф, шість доган від Федеральної ради преси Німеччини (Deutscher Presserat).
Нині, коментуючи скандал, пов'язаний з дзвінком президента ФРН Кристіана Вульффа головному редакторові Bild Каю Дікманну, Вальрафф зазначає: "Хвилюватися треба про тих, хто не може просто взяти слухавку й зробити такий дзвінок, про тих, хто не має адвокатів, яких би боялася навіть Bild". Ґюнтер Вальрафф нагадує: "У мене є передсмертні записки людей, які здійснили самогубство після публікації про них у Bild".
Журналістика у стилі "Рембо"
Ще у 1960-их та 70-их Bild була втіленням усього ворожого для позапарламентської опозиції у Німеччині. Студентський протестний рух закидав видавничому концерну Springer, якому, до речі, крім Bild, належать видання Welt, Berliner Morgenpost та Hamburger Abendblatt, односторонню підтримку "істеблішменту". "У мої часи, – розповідає Ґюнтер Вальрафф, - журналісти Bild були такими собі рембо, які проникали у помешкання до людей як комівояжери. Фотографії часто діставали таким чином: батькам, чиїх дітей зґвалтували і вбили, погрожували зробити дитячі фото з моргу, якщо вони не дадуть якісь добровільно. Сьогодні в редакції Bild є й журналісти, які протестують проти таких методів, от тільки вони не обіймають керівних посад".
Німецький поп-гурт "Wir sind Helden" також не списує давніх гріхів з рахунку Bild. Так, на запит рекламної агенції з проханням знятися у кампанії Bild учасники гурту оприлюднили на своєму сайті відкритий лист, у якому нагадали, що видання "не можна вважати надбанням треш-культури чи зразком для наслідування стилю життя".
Bild вершить політику
Колеги з інших видань критикують зв’язки Bild з політиками, вказуючи на те, що політки, ймовірно, нерідко надають скандальній газеті свої фото та історії в обмін на позитивні статті про них. " Bild вершить політику, Bild супроводжує політку, впливає на політику, - погоджується і Ґюнтер Вальрафф. – Часто це у них виходить добре, але бувають і поразки, візьміть хоча б злет і падіння цу Ґуттенберґа". Імідж колишнього міністра оборони роками створювали за допомогою позитивних заголовків, не припинивши "дружби" з ним навіть після звинувачення у плагіаті й відставки.
Щоправда, на відміну від сімдесятих років, бульварна преса навчилася дистанціюватися від партій: "З Ґергардом Шредером Bild домовляється так само добре чи краще, як і з безбарвним федеральним президентом від ХДС, - каже Норберт Больц, - адже бульварна преса – це сенсація, скандали, "зірки", тому коли якийсь політик набуває статусу "зірки", Bild байдуже, з якого він партійного табору".
Бульварна преса як дзеркало суспільства
Журналістські кампанії – це ще одне звинувачення на адресу Bild, якій, приміром закидають медійне засудження ще до вироку, нагадуючи про випадок з німецьким телевізійним ведучим Йорґом Кахельманном, проти якого було висунуто звинувачення у зґвалтуванні. У випадку з Кристіаном Вульффом, на думку Гериберта Прантля - керівника відділу політики газети Süddeutsche Zeitung, про цілеспрямовану кампанію поки говорити зарано. "Звичайно, жоден журналіст не має права проникати у будинок федерального президента та робити там фото – це не відповідає суспільним інтересам. Однак ставити питання про його приватну власність, а також шукати про це інформацію – у цьому ж сама суть".
"Bild – це дзеркальне відображення – без сумніву, часто і багато в чому викривлене – того, що відбувається в суспільстві", - переконаний Вальрафф. До того ж, у порівнянні з іншими країнами німецька дискусія про бульварну пресу здається мало не невинною. У Франції така дискусія відбулася після того, як переслідування папарацці завершилося смертю колишньої принцеси. А у Великобританії у "News of the World", якої вже немає, роками прослуховували відомих особистостей.
Автори: Йоганна Шмеллер / Тетяна Бондаренко
Редактор: Наталя Неділько