Біг по колу. Чи відновлять Україна і Польща діалог істориків
29 липня 2020 р.
Під час зустрічі з українським колегою Дмитром Кулебою у понеділок, 27 липня, міністр закордонних справ Польщі Яцек Чапутович заявив, що Варшава сподівається вже незабаром відновити роботу польсько-української "історичної комісії" щодо спірних питань спільної історії двох держав. За його словами, Польща підтримує вирішення історичних питань з Україною, аби історія не була перешкодою для обопільних відносин.
Своєю чергою, Кулеба не лише заявив про готовність Києва до взаємодії у цьому питанні з Варшавою, але й розповів про домовленість щодо зняття заборони на ексгумацію польських поховань в Україні. "Тепер ми очікуємо на ухвалення Польщею рішення щодо відновлення одного українського пам'ятника, і після того, як це буде зроблено, у нас будуть відкриті всі можливості для подальшого розвитку взаємодії в цій царині", - розповів глава українського МЗС.
Читайте також: Відносини України і Польщі: монополії на правду бути не може
Історія - заручниця політики
Роботу Українсько-польського форуму істориків, який Чапутович у своїй заяві помилково назвав "комісією", припинилася внаслідок ухвалення парламентом Польщі у лютому 2018 року поправок до закону про польський Інститут національної пам'яті, розповідає DW український історик Олександр Зінченко, який раніше брав участь у організації роботи форуму. Закон, зокрема, встановлював кримінальне покарання за так зване "заперечення злочинів українських націоналістів". Після цього Український інститут національної пам'яті (УІНП) заявив про неможливість продовжувати роботу форуму у попередньому форматі. "Українські науковці не хотіли, аби їхні аргументи у суперечці хтось спробував витлумачити як порушення закону, і справедливо вважали, що нова норма обмежує свободу академічної дискусії", - пояснює Зінченко.
Втім, найбільшої шкоди двостороннім відносинам у сфері з'ясування історичних суперечок між Україною та Польщею завдала серія плюндрувань поховань вояків Української повстанської армії (УПА) на польській території. Так, у жовтні 2016 року було повністю знищено пам’ятник на братській могилі 13 бійців УПА на кладовищі села Верхрат. А у квітні наступного року аналогічний монумент було зруйновано у селі Грушовичі. При цьому останній випадок, за словами на той момент голови УІНП Володимира В'ятровича, став 15-им подібним інцидентом з 2014 року. "І жоден з них не був розслідуваний. Жоден пам'ятник не було відновлено", - зазначав тоді В'ятрович у спілкуванні з українськими ЗМІ.
Саме після інциденту у Грушовичах українська сторона заблокувала проведення пошукових робіт польських науковців на території України. Позиція В'ятровича полягала у тому, що відновлення пошуків має бути дозволеним лише після відновлення українських місць пам'яті на території Польщі. При цьому ексгумацію на вже виявлених могилах польських вояків Київ, попри заяви політиків, не забороняв, наголошували тоді в УІНП. "Цвинтарна війна", як її саркастично називають історики, відтоді почала домінувати у громадській дискусії щодо історичних суперечок між двома країнами, повністю відтіснивши на задній план роботу науковців, розповідає Зінченко.
Чи можуть Польща і Україна порозумітися?
Історик пов'язує загострення протистояння у історичній площині із тим, яку роль політика у цій сфері відіграє у позиціонуванні правлячої у Польщі партії "Право і справедливість" Ярослава Качинського. "Зараз, коли польські парламентські та президентські вибори залишилися позаду, Варшава пом'якшила риторику", - відзначає Зінченко. Втім, він впевнений - про справжнє поліпшення відносин у питанні історичних суперечок говорити поки що зарано, бо і раніше будь-які спроби вирішити суперечності через позицію польських політиків нагадували біг по колу.
Історик вказує, що попри зміну влади у Києві та те, що УІНП замість спірного для багатьох польських політиків В'ятровича очолив Антон Дробович, приницпово позиція України у цій суперечці не змінилася. Як вже згадувалося вище, новий міністр закордонних справ також вимагає від польської сторони розпочати відновлення українських пам'ятників. "Ми поважаємо право шукати і вшановувати історичні місця, у тому числі місця поховань, але для нас абсолютно критичним, як власне, думаю, і для наших польських партнерів, є принцип взаємності", - зазначив Кулеба у Варшаві.
Читайте також: Новий формат - Україна, Польща і Литва створили "Люблінський трикутник"
Однак відповідь польської сторони поки не дає підстав говорити про готовність до взаємних кроків. Польський міністр Чапутович після зустрічі із українським колегою зазначив, що відповідні польські установи поки що досліджують прохання Києва про відновлення однієї з меморіальних дошок. "Думаю, що ці справи будуть вирішуватися відповідними органами, бо це відбувається поза компетенціями МЗС", - поспішив при цьому зняти з себе відповідальність польській міністр.
Утім, додає Зінченко, навіть успішні кроки з припинення "цвинтарної війни" не гарантують повернення істориків до спільної роботи. Передусім це пов'язано із тим, що можливість кримінального покарання за "заперечення злочинів українських націоналістів" досі формально не скасоване. У січні 2019 року Конституційний суд Польщі вирішив, що поправка до закону про польський Інститут національної пам'яті в частині про злочини українських націоналістів була неконституційною, однак жодних змін до закону після цього Сеймом внесено не було. "Ніхто у Польщі, а тим більше й в Україні, досі не знає, чи, наприклад, якщо взяв участь у форумі істориків та висловивши свою думку щодо подій часів Другої світової війни, яка не збігається з польським мейнстрімом, тобі потім не доведеться захищатися від звинувачень, за які можна відсидіти три роки у в'язниці", - обурюється Зінченко.