Бербок про експорт зерна: збільшимо вивезення Дунаєм

Рішення Росії не продовжувати зернову угоду, яка дозволяла Україні експортувати зерно, "шокувало" кожну країну та кожного делегата ООН, вважає міністерка закордонних справ Німеччини Анналена Бербок (Annalena Baerbock).

В інтерв'ю DW на полях церемонії у Нью-Йорку з нагоди 25-ї річниці створення Міжнародного кримінального суду (МКС), Бербок наголосила на важливості продовження тиску на керівництво РФ з тим, щоби це рішення Кремля було скасовано. Подробиці - у повній версії розмови.

DW: Пані міністерко, ви закликали Володимира Путіна припинити використовувати голод як зброю, після того, як він оголосив, що Росія припиняє участь у Чорноморській зерновій ініціативі. Яким вам бачиться найімовірніший вихід із ситуації?

Анналена Бербок: Спільний заклик, і світ звернувся із цим закликом сьогодні тут, у Нью-Йорку, до Організації Об'єднаних Націй. Кожен делегат від кожної країни був шокований тим, що Путін знову зупинив цю зернову ініціативу, тому що люди в усьому світі протягом останніх місяців відчули, наскільки потрібне зерно з України. Йдеться про 32 мільйони тонн зерна, яке пішло до близько 45 країн світу. Зловживання цим зерном, використання голоду як зброї, знову ж таки, слід сказати, стало шоком. Тому тиск на Росію вкрай необхідний, щоби зерно з України йшло у світ.

І що можна зараз зробити?

Я вважаю найперспективнішим те, щоби країни Африки, Латинської Америки, Азії зверталися безпосередньо до Путіна. За останній рік ми переконалися, що є різниця, коли інші країни світу, а не тільки європейські, звертаються до Путіна. Оскільки він у рамках цієї війни використовує фактично найуразливіших у світі, не дозволяючи постачати їм продовольство, це також стосується і їх. Тому спільний міжнародний заклик, на мою думку, дуже важливий.

З іншого боку, ми, європейці, від початку говорили, що не можемо покладатися тільки на добру волю Путіна. Тому ЄС активізував лінії солідарності, тобто вивезення зерна до інших країн світу залізницею, а також вантажними суднами Дунаєм. І ми маємо інтенсифікувати цей експорт, як вже робили це у минулому. Таким чином ми стаємо незалежними від мінливого настрою російського президента.

Німеччина щойно оприлюднила свою нову стратегію щодо Китаю. Чи достатньо вона жорстка для Сполучених Штатів і чи однаково обидві країни, Німеччина та США розуміють, що означає "зниження ризиків"?

Я вважаю, що ми маємо схоже розуміння зниження ризиків, але ця стратегія щодо Китаю не стосується ні США, ні Китаю. Йдеться про нас, європейців, про те, як нам стати стійкішими, як стати незалежнішими від Китаю. Нам, особливо Німеччині, за останній рік довелося винести урок з того, що наша залежність від Росії, від автократичної диктатури також є загрозою для нашої власної безпеки, нашої економічної безпеки, енергетичної безпеки, а отже, і для безпеки як такої. А розрив зв'язків означає припинення глобального обміну. У глобалізованому світі ми не можемо відокремитися, і це не те, чого прагнемо. Що нам потрібно, так це зниження ризиків. Тобто мінімізація власних ризиків. І оскільки Китай змінився за останні роки, має змінитись і наша політика щодо Китаю. Диверсифікація в усьому світі - так, думаю, дивляться і бачать картину інші країни, наприклад, США.

Ви також приїхали до Нью-Йорка, щоб відзначити 25-річчя Міжнародного кримінального суду (МКС). Відомо, що МКС не може переслідувати Росію за злочин агресії. Ви бажаєте залучити до цього інші країни. У чому ви бачите відповідальність Німеччини?

Німеччина у минулому була відповідальною за найтяжчі злочини у світі. Ми були і залишаємося відповідальними за зміцнення міжнародного права, щоб запобігти майбутнім війнам, запобігти геноциду, злочинам проти людяності.

І, як ми бачимо, у міжнародному кримінальному праві існує прогалина у відповідальності. Особливо щодо злочину злочинів - агресивної війни. Тому що не можна притягти до відповідальності країни, якщо вони не є підписантами Римського статуту.

Я вважаю, що після Нюрнберзького процесу, після створення МКС, ми також несемо відповідальність за усунення цієї прогалини, але це важко, тому що, очевидно, Рада Безпеки ООН стоїть на шляху, і нам потрібно більше країн, які б ратифікувати спочатку Римський статут, а також так звані Кампальські поправки. Таким чином, ми зможемо залучити до суду країни, які не підписали Римського статуту. Але я думаю, що зараз настав переломний момент, коли ми побачили, що якщо країна, яка входить до Ради Безпеки ООН, веде агресивну війну, то ми маємо реагувати на це згідно із законом і об'єднати тих, хто вірить у закон, а не у війну.

Сполучені Штати, близький союзник Німеччини, навіть не ратифікували угоду із МКС. Що можна зробити, щоб залучити і їх?

Думаю, дуже важливо, щоб ми не зупинялися лише тому, що у минулому в нас щось не вийшло. Це важливо для миру, життя, політики, що є ще один шанс. І зараз, внаслідок жорстокої агресивної війни з боку Росії, якої, очевидно, ніхто не бажав, я думаю, настав момент, коли ми повинні запитати себе: чи беремо на себе відповідальність нашого покоління зробити новий крок у галузі зміцнення міжнародного кримінального права. І як ми бачили протягом останнього року, значення МКС стало, на мою думку, більш помітним і для тих країн, які у минулому не брали участі в роботі МКС і не підписали Римського статуту.

Наприклад, вперше заяви Великої сімки напряму стосуються МКС. Тож для мене це крок уперед. І так, я закликаю всі країни світу, наших близьких партнерів, країни, які розташовані трохи далі від нас, подумати, чого б вони бажали, якби агресивна війна почалася безпосередньо у їхньому регіоні. І, можливо, це змінить і їхнє мислення.