Австрійський полковник про три можливі сценарії в Бахмуті

Полковник Маркус Райснер (Markus Reisner) - військовий історик, офіцер служби Генштабу австрійської армії, глава одного з відділів Військової академії у Відні. Служив на Балканах, в Афганістані та в Африці. В інтерв'ю DW він поділився своїм баченням ситуації довкола Бахмуту та оцінив перспективи подальшого розвитку воєнних дій.

DW: Пане Райснер, ситуація навколо Бахмуту стає дедалі критичнішою. Російська армія дедалі більше тисне з півночі та півдня у спробі оточити місто. Президент України заявляв, що Україна боротиметься за місто скільки буде потрібно, але не утримуватиме його "за будь-яку ціну". Чи варта, на вашу думку, подальша оборона міста?

Маркус Райснер: Перш за все, аналізувати те, що відбувається навколо Бахмуту, треба в контексті усього ходу війни. І тут, звісно, є два моменти для порівняння. Один - це ситуація у Маріуполі, коли великі українські підрозділи були практично оточені, і бої за місто тривали так довго. І друге порівняння - це бої за Лисичанськ та Сєвєродонецьк влітку торік, коли було прорвано першу лінію оборони Попасної.

Бахмут грає велику роль, тому що є наступні три аспекти, які потрібно враховувати. Перший - це те, що, як і тоді в Лисичанську, Сєверодонецьку та Маріуполі, місто, звісно, має велике символічне значення через важкі бої. Крім того, є чітка політична мета в українців - показати, що вони готові боротися за кожний метр землі. З іншого боку, є також два суттєві військові аспекти, які необхідно брати до уваги. Один із них - це, звичайно, те, що битва за Бахмут припускає, що Україні постійно необхідно поповнювати там резерви, які, можливо, їй потрібні для наступу на півдні в районі Мелітополя. І ми також бачимо тут, що росіяни намагаються виснажити українські збройні сили.

І другий військовий аспект - це те, що в принципі Бахмут є своєрідною фортецею на так званій другій лінії оборони. І тут згадується Попасна і Соледар. Якщо Бахмут впаде, то Україні, звичайно, треба буде відійти далі на захід, де проходить лінія міст - Краматорськ, Слов'янськ. І зрозуміло, що у такий спосіб певна територія дістанеться знову росіянам.

Читайте також: Німецький експерт про Бахмут: Україні потрібно берегти сили для контрнаступу

Які можливі варіанти подальшої оборони міста і розвитку ситуації?

З військової точки зору є три можливі сценарії. За одним із них, українці можуть спробувати дати відсіч наступу росіян з півночі або півдня, тобто здійснити контратаку для звільнення частин, які, можливо, перебувають в котлі.

Другий варіант - росіянам справді вдасться оперативно просунутися вперед, перетявши останні лінії постачання. На півночі та півдні дві ключові дороги вже під контролем Росії. Один центральний шлях ще може використовуватися як для отримання підмоги, так і для можливого відступу сил. Тоді українським силам, можливо, доведеться спробувати вирватися з котла, в тому числі вогнем, спробувавши зберегти основну живу силу, як ми бачили на початку літа торік в Лисичанську.

Третій варіант, який став би фатальним, це те, що росіянам вдасться створити котел ще до того, як українські сили зможуть відступити, не здійснивши контратаки. За такої ситуації, тисячі українських військових можуть опинитися в пастці, в цьому буде подвійний успіх росіян: з одного боку взяття "фортеці Бахмут", а з іншого, як у Маріуполі, - потрапляння в полон сотень українських солдатів. І це, звісно, росіяни захочуть максимально використати в пропагандистських цілях.

Щоб уникнути цього, якщо такі складуться умови, треба буде ухвалювати важке рішення, вчасно відходити з міста, залишивши його росіянам. Але, перш за все, зберігши війська для того, щоби потім здійснити атаку з вигідніших позицій або ж закріпитися на кращих оборонних позиціях вглибині.

Якщо все ж дійде до виходу ЗСУ з Бахмуту, чи це гратиме якусь роль для очікуваного на весні українського контрнаступу?

Не варто забувати, що якщо росіяни матимуть успіх у Бахмуті, то їм вдасться опанувати ще один шматок території, але прорив далі вглиб території не видається можливим, тому що за Бахмутом йде наступна лінія оборони. Україна може чітко показати, що наступні дуже важкі бої будуть знову неминучі, і що стратегія полягає в тому, щоб виснажити росіян так само, як росіяни намагаються робити це з українцями.

Вирішальним у боях за Бахмут було те, що після успіхів у Харківській області та Херсоні Україна планувала відносно швидко провести цей третій наступ у запорізькому напрямку на Мелітополь. Але через дуже сильний тиск на бахмутському напрямку їм неодноразово доводилося перекидати сили з району зосередження у напрямку Бахмуту.

Наразі створюються штурмові бригади, вісім бригад для наступу, з якими намагатимуться наступати у зручному місці. А тут напрошується напрямок Мелітополя. Чому саме там? Тому що це дозволило б ізолювати російські сили у Криму від Запорізької та Херсонської областей. У поєднанні, наприклад, із ще однією успішною атакою як на Керченський міст. І тоді, звичайно, росіяни мали б зовсім інші турботи, а саме - забезпечення своїх угруповань військ на тих територіях, а не продовження атак на Донбасі.

Читайте також: Німецькі військові експерти оцінили шанси на успіх контрнаступу ЗСУ

Щодо строків початку очікуваного контрнаступу, коли, на вашу думку, він може розпочатися?

Це залежить від того, наскільки швидко Україна зможе розгорнути нові сили. І тут треба реалістично оцінювати ситуацію, тому що кілька місяців тому генерал Залужний чітко сказав, що "щоби піти в наступ мені потрібно 300 танків, 600-700 БМП і 500 гаубиць". Це і стало приводом для бурхливих дискусій щодо постачання танків.

Спробували все порахувати і у відносно короткі строки все виглядало обіцяюче. Тепер же наступає певне протверезіння, коли з'ясовується, що конкретно може бути поставлено. Тому ми зараз говоримо про танковий батальйон, який нараховуватиме 31 танк Leopard, які зараз готові. Цікаво, що Пригожин (ватажок ПВК "Вагнер". - Ред.) днями говорив, що ЗСУ стягує Leopard на околиці Бахмуту, але досі цьому не було візуальних підтверджень. Створюватиметься і другий батальйон. Але, звичайно, ці цифри не йдуть в порівняння з 300-ма бойовими танками. Тут потрібен час, час на постачання й на тренування військових.

Погано те, що чим довше це триває, тим більше у Росії можливостей підготуватися: укріпити місцевість, вирити траншеї, замінувати поля. Тоді перед українцями постане той самий виклик, який зараз мають росіяни з їхнім наступом. У них це супроводжується великими втратами як видно на прикладі Вугледару.

Читайте також: Потепління сприятиме обороні Бахмуту - британська розвідка

Виходить, що весняний контрнаступ може перейти у літній?

Звичайно, це завжди важке рішення, коли проводити наступ. Як військовий, ви вирішуєте, чи чекати, поки накопичиться більше сил, щоб мати можливість завдати відповідного удару? Або приймати рішення атакувати - тому що ситуація здається сприятливою - з тим, що є зараз, навіть якщо ресурси не оптимальні. Це дуже важке рішення. Чи буде наступ вдалим чи ні, про це вам вже розповість воєнна історія, і військовий історик може потім пояснити, чому щось вийшло, а щось ні. Нині це важко оцінити.

Проте я хочу навести приклад контрнаступу під Харковом. Українці розпізнали, коли був сприятливий момент, і фактично досягли прориву з відносно невеликими силами та дуже швидко, що призвело до панічної реакції росіян. На той момент не можна було передбачити, що це станеться саме так. Але це сталося та увійшло до підручників історії. Щось подібне, звичайно, також цілком можливо як навесні, так і влітку. Ми це побачимо, і це дуже складне, безумовно, дуже важливе рішення, має ухвалювати Генеральний штаб.

Яким є ваш прогноз на цей рік?

З військової точки зору існує термін "Centre of Gravity, CoG" ("центр тяжіння" - з воєнної теорії Карла фон Клаузевіца. - Ред.). І це та сфера, яка - у разі проведення операції чи війни - має перебувати під абсолютним захистом, аби мати змогу продовжувати боротьбу. Якщо ми подивимося на обидві сторони, то для України таким "центром тяжіння" є підтримка з боку Заходу. Без західної підтримки Україна не зможе продовжувати цю війну. Це означає не лише військову підтримку, а й фінансову. Це означає підтримку населення. З іншого боку, для Росії таким "центром тяжіння" є згуртованість населення й підтримка президента. Поки це буде, росіяни продовжуватимуть здійснювати атаки, незважаючи на кількість людських жертв.

Отже, прогноз виглядає наступним чином: якщо Україна й надалі отримуватиме підтримку, то вона буде в стані продовжувати відбивати російські атаки. Стратегія спрямована на те, аби виснажити росіян, показати їм, що немає сенсу продовжувати напади. Доти, доки росіяни будуть здатні компенсувати втрачені ресурси, то вони не зупинятимуться. Ми можемо очікувати, що бойові дії поки що триватимуть, і що, можливо, лише влітку вдасться зрозуміти, в якому стані перебувають супротивні сторони і як ситуація розвиватиметься восени та взимку.