Десять років потому: як живуть люди у Фукусімі

Спочатку землетрус 11 березня 2011 року зруйнував основну систему електропостачання, потім цунамі затопило аварійні електрогенератори. Незабаром ядерне паливо в трьох із шести реакторів на атомній електростанції "Фукусіма-1" перегрілося, що призвело до розплавлення активної зони. Як наслідок водень, вирвавшись з баків високого тиску, кілька разів вибухнув в енергоблоках. Телевізійні кадри хмар радіоактивного диму над ядерним реактором врізалися в колективну пам'ять всього світу. Радіоактивні частинки забруднили понад тисячу квадратних кілометрів, і більш ніж 160 тисяч жителів втекли з міста.

Десять років потому видимих ​​ознак катастрофи майже не залишилося. Всюди в 20-кілометровій зоні навколо ядерного об'єкта екскаватори та крани знесли офісні будівлі і будинки, що стали непридатними для проживання через землетрус, багаторічне запустіння і радіоактивне забруднення. Гори мішків, що містять все, що залишилося після дезактивації, які роками спотворювали ландшафт, вивезені. На багатьох полях і лугах встановлені сонячні батареї.

Але оцінка десятої річниці катастрофи губернатора Фукусіми Масао Учіборі неоднозначна. "З одного боку, рівень радіації впав. Ми провели дезактивацію, сьогодні закрито тільки 2,4 відсотка території префектури", - говорить Учіборі. "З іншого боку, 37 тисяч колишніх жителів досі перебувають в евакуації", - відзначає він.

Чи можна їсти місцеві харчі?

Тим часом всі накази про евакуацію з 20-кілометрової зони скасовані. Але більша частина населених пунктів поблизу АЕС і на північний захід від станції все ще сильно забруднені. На загальній площі у майже 340 квадратних кілометрів радіоактивність щонайменше у 50 разів перевищує стандартну межу в один мілізіверт. Поки у цих районах створені лише невеликі дезактивовані особливі економічні зони, з яких має розпочатися поступове повернення жителів.

У населені пункти, розташовані на деякому віддаленні від АЕС, повернулися від 30 до 60 відсотків колишніх жителів. Однак сімей з дітьми вкрай мало. Вони побоюються радіації, та й багато хто вже прижився на нових місцях. Таким чином, більшість репатріантів - літні люди. Наприклад, 68-річна Томоко Кобаяші, яка разом з чоловіком керує  невеликим готелем за 14 кілометрів на північ від атомної електростанції.

Після аварії вона переїхала до родини сина у велике місто Нагоя. Але незабаром затужила за рідним домом. "Харчі у Нагої були не такими смачними, як в Фукусімі, - каже вона. - Тому ми повернулися подивитися, чи можна знову їсти місцеві продукти".

Подружжя приєдналося до місцевої ініціативної групи, члени якої проводять власні заміри рівня радіації в ґрунті, повітрі та продуктах харчування. За їхніми даними, споживання, наприклад, місцевого рису і овочів абсолютно безпечне.

Проблеми консервації АЕС

Прихильність до власного клаптика землі спонукала повернутися також Сеймея Сасакі. Його сім'я століттями жила неподалік від того місця, де була побудована атомна електростанція. Сасакі традиційно здає поля в оренду фермерам, які вирощують рис, а також отримує доходи від невеликого лісу. Бадьорий 95-річний чоловік відремонтував свій будинок з традиційним для Японії зігнутим дахом.

У нього немає ілюзій щодо майбутнього. "Я сподіваюся, що відновлення завершиться якомога швидше. Але мине 30, а може, навіть 50 років, поки все знову буде добре", - каже він. "Я також хотів би, щоб більше людей знову займалися сільським господарством. Але орендарів немає", - розповідає Сеймей Сасакі. За його словами, одна з причин - високі компенсаційні виплати. "Багато евакуйованих купили новий будинок в іншому місці і не хочуть повертатися", - пояснює він.

Ситуація на самій АЕС також рясніє контрастами. З одного боку, налагоджене охолодження розплавленого палива, напівзруйновані реактори стабілізовані і витримали повторні поштовхи. Але через надалі високий рівень радіації дезактивація просувається значно повільніше, ніж планувалося. Крім того, на території станції розміщено більше тисячі резервуарів, що містять 1,3 мільйони кубометрів забрудненої радіацією води. Оператор АЕС компанія Tepco хоче злити воду в Тихий океан, але уряд не дає дозволу, бо в ній міститься радіоактивний тритій.

Залишається відкритим і питання про те, де тримати розплавлене паливо, не кажучи вже про те, як його можна захоронити. Але менеджер Tepco Акіра Оно, який відповідає за консервацію зруйнованих блоків, поки не хоче обговорювати ці питання. "Якщо ви запитаєте десятьох людей, ви отримаєте десять різних думок", - каже він.

Японія не відмовляється від атомної енергетики

На відміну від, скажімо, Німеччини, яка після японської катастрофи ухвалила рішення про відмову від ядерної енергії, у самій Японії трагедія не викликала політичних потрясінь. Правоконсервативна коаліція, яка при владі вже понад вісім років, підтримує ядерну енергетику. Через необхідне для підвищення безпеки переоснащення із загалом 54 реакторів досі перезапустили лише кожен шостий енергоблок. Згідно з опитуваннями, більшість японців проти подальшого використання ядерних реакторів, але це не впливає на результати виборів, пояснює японознавиця Крістіна Івата-Вайкґенаннт (Kristina Iwata-Weickgenannt) з університету Нагої.

"За винятком 1960-х - початку 1970-х років в Японії ніколи не було яскраво вираженої культури протесту. Навпаки: політичний активізм відтоді зазнав сильної стигматизації", - каже німецька експертка. Зрештою, невдоволення політиками нині надзвичайно велике, але мало надії на те, що вуличні протести призведуть до змін, - вважає вона. "З огляду на це я не здивована, що протести проти ядерної енергетики переважно зійшли нанівець", - констатує Івата-Вайкґенаннт.