Армія плюс-мінус вибори: чому начальника "Сухопутки" обирали

Полковника Романа Качура призначили новим начальником Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного - одного з найбільших і найстаріших воєнних вишів України. Цьому призначенню передувала незвична з точки зору засад державного управління та принципів керівництва військом пропозиція президента України та верховного головнокомандувача Володимира Зеленського, який запропонував своїй мільйонній армії "взяти участь в обранні" нового начальника академії у військовому застосунку "Армія+".

Революційна академія

Фактично йшлося про загальноармійські вибори командира окремої військової частини зі штатом у кілька тисяч курсантів та викладачів. Подібні голосування невластиві традиційним арміям з ієрархічною структурою та єдиноначальністю управління. Ба навіть в революційних збройних силах - як-то Революційна повстанська армія України Нестора Махна чи YPG/YPJ в сучасному Сирійському Курдистані - запроваджена виборність лише безпосередніх командирів.

У цивільних вишах України ректора безпосередньо обирає теж лише професорсько-викладацький склад, за студентів та інших працівників голосують їхні делегати. Призначати ж керівників військових навчальних закладів взагалі має право лише міністр оборони одноосібно.

Утім, скандал у сухопутній академії, що тривав останній рік, показав - міністерство оборони вкрай несамостійне у вирішенні проблемних питань. Попереднього начальника, 69-річного генерал-лейтенанта Павла Ткачука, який керував вишем останні 22 роки, міністр оборони Рустем Умєров звільнив 18 грудня. Відставці передували скарги курсантів на булінг, побори та побиття, розслідувати які спочатку взялася комісія Верховної ради із захисту прав військовослужбовців, а після неї - інспекція міністерства. На початку вересня вона підтвердила "ганебні факти" та неналежне виконання обов'язків керівництвом. Однак лише через чотири місяці, після офіційного візиту президента Зеленського до академії, Умєров  оголосив про відставку Ткачука, жодним чином не пояснивши її причини.

Читайте також: Генерал у своєму лабіринті: за що звільнили начальника сухопутної академії

Примітно, що список кандидатів на пост начальника академії головком Олександр Сирський та командувач Сухопутних військ Михайло Драпатий подали безпосередньо президентові, а не міністру Рустему Умєрову. "Вважаю кожного з них гідним призначення", - зазначив голова держави про п'ятьох офіцерів-орденоносців.

Так само й після завершення п'ятиденного голосування користувачів військового застосунку "Армія+" першим переможця назвав не міністр. "Кандидатуру полковника підтримала більшість учасників опитування... Доручив міністру оборони України призначити полковника Качура начальником академії", - написав Володимир Зеленський у Facebook 19 січня.

"Бог артилеристів" - що відомо про Романа Качура

У наступному пості Рустема Умєрова розкривалося не набагато більше інформації про нового начальника академії. "Полковник Качур - бойовий офіцер із великим досвідом… має глибоке розуміння потреб нашої армії і бачення шляхів реформування військової освіти", - написав міністр про командира 55-ї окремої артилерійської бригади родом із Сумщини.

Повний кавалер орденів Богдана Хмельницького та герой України, 40-річний Роман Качур - не надто публічний офіцер. В його єдиному доступному онлайн інтерв'ю військовому інформагентству "Арміяinform" він називає ці нагороди заслугою його колективу. "Це зворотний процес. Командир формує, вчить колектив, задає вектор руху", - говорив Качур, якого автори статті назвали "богом артилерії".

Міністр Умєров окреслив поставлені перед новим начальником завдання більш ніж загально: повний аудит вишу, запровадження реформ у військовій освіті та підвищення якості підготовки курсантів. DW не вдалося дізнатись, як саме полковник Качур збирається їх виконувати: він не відповів на повідомлення та дзвінки.

Читайте також: Міни українського виробництва. Чому стався брак

Бойовий досвід проти наукового ступеня?

Загальновійськове голосування чи то пак опитування, як його називає міністерство оборони, критикували чимало політиків та військових - навіть ті, хто минулого року вболівав за відставку попереднього начальника "сухопутки". "Сумнівною" процедуру називає і Юлія Яцик, яка розслідувала порушення в академії у складі парламентської слідчої комісії. "Жодних законних підстав для такого голосування немає. Складається враження, що президент і міністр хочуть красиво погасити скандал і при цьому перекласти частину відповідальності на всю армію - мовляв, дивіться, це не просто наше рішення, а людина, якій довіряє більшість військових", - ділиться думками з DW позафракційна депутатка-мажоритарниця від Запоріжжя.

Інформація про кандидатів у застосунку "Армія+" була вкрай лаконічною: лише ім'я та звання, звертає увагу Яцик, нагадуючи про мінімальні вимоги до начальника військового вишу - викладацький досвід та ступінь кандидата наук. І водночас погоджується - ними можна знехтувати під час воєнного стану, надавши пріоритет бойовому досвіду майбутнього начальника. "Під час наших перевірок виявилось, що в академії, яка має готувати офіцерів для оборони під час війни, 90 відсотків викладачів не мають такого досвіду. Доходило до того, що ці поважні професори посилали замість себе викладати бойові дисципліни курсантів, які прийшли з передової підвищувати кваліфікацію", - розповідає депутатка.

Читайте також: Дезертирство й СЗЧ: чому втікачі не повертаються до ЗСУ?

Очікування від нового очільника академії

Іншої думки дотримується один із головних винуватців зміни керівництва сухопутної академії - 21-річний Олександр Попович, тепер уже колишній курсант, якого за публічні скарги депутатам у квітні 2024 року відрахували з вишу в бойову частину. Ось уже пів року він добивається скасування наказу про відрахування в суді, а від нового керівництва академії чекає не бойових навичок, а зміну підходів до управління, бажання дослухатись до думки курсантів і вирішувати їхні проблеми.

Попович нагадує: перші скарги, які він рік тому писав разом з іншими курсантами, стосувались дрібниці - свавільного порядку звільнення у вихідні дні, запровадженого одним із заступників начальника. "Цю проблему можна було вирішити одразу всередині академії. Або після звіту інспекції міноборони у вересні. Натомість чотири місяці чекали доручення президента, а тепер розпитуємо про проблеми вишу тисячі солдатів, які там ніколи не були", - говорить військовий, зазначаючи: його теперішніх побратимів з 67-ї механізованої бригади "вибори" зовсім не зацікавили.

Сам він у списку кандидатів впізнав лиш одне прізвище - полковника Романа Качура. Попри скепсис, Попович сприйняв пропозицію президента як наказ верховного головнокомандувача і зрештою проголосував. Проте за іншого кандидата - бригадного генерала Михайла Сидоренка, дізнавшись, як успішно той у 2023 році командував військовим навчальним центром "Десна" під Києвом.

Натомість для самого Сидоренка - нині заступника командувача оперативного командування "Північ" - номінація на посаду начальника академії стала справжньою несподіванкою. "Хтось із офіцерів у штабі сказав, що йде таке от незвичне голосування і я серед претендентів. Я не вірив, поки не завантажив цей додаток. Думав, може, прикол якийсь. Вже потім зі мною зв'язався командувач Сухопутних військ і пояснив, що такі от справи", - розповів DW телефоном 40-річний генерал.

З грудня минулого року він лаштує резервні командні пункти на покровському та куп'янському напрямках і відчуває себе далеким від проблем академії. "Однак накази командування не обговорюються ", - говорить Сидоренко. І тут-таки зізнається: власний голос віддав за полковника Олександра Бакуліна - не менш уславленого командира 57-ї мотопіхотної бригади, якому після трьох років оборони Харківщини та Донеччини "вже час ділитись досвідом із майбутніми офіцерами".

Читайте також: З операторів дронів - у піхоту. Чому переводять військових і чим це загрожує

Цифровий голос війська

Наскільки ж популярнішим виявився полковник Качур за генерала Сидоренка, полковника Бакуліна та інших двох претендентів - командира 25-ї повітряно-десантної бригади Євгена Ласійчука та начальника головного управління ракетних програм міноборони Сергія Баранова? Ані міністерство оборони, ані президент не вважали за необхідне публікувати точну кількість голосів, відданих за кандидатів.

Те ж саме стосується й інших результатів опитування: кількості учасників, їхнього розподілу за званнями чи формальним відношенням до академії, списку пропозицій із покращення навчального процесу - анкета для голосування у мобільному застосунку "Армія+" містила загалом 11 пунктів. DW намагалась розпитати про них заступницю міністра оборони Катерину Черногоренко, однак чиновниця, відповідальна за цифровізацію армії, не знайшла часу на спілкування.

"Армія+" - флагманський проєкт Черногоренко, яка перейшла до оборонного відомства з міністерства цифрової трансформації у 2023 році. Тож не дивно, що випущений за рік військовий мобільний застосунок багатьом нагадав цивільну "Дію" - не тільки дизайном, але й стратегією просування. Поруч із "ключовою фішкою" - електронними рапортами - розробники пропонують користувачам навчальні курси, програму лояльності від бізнесу і, звісно ж, елемент електронної демократії. Наприкінці грудня вони відзвітували про 500 тисяч користувачів - це орієнтовно половина від чисельності ЗСУ.

Сім опитувань, що передували "виборам" начальника академії в "Армії+", мали консультаційний характер: учасників просили поділитись думкою про такі загальноармійські проблеми, як якість форми чи сухпайків, доступність навчальних програм чи переведення між підрозділами. Їхні результати стають основою внутрішніх армійських змін, стверджують у МО. Та чи можливо це якось перевірити?

"Це виключно питання довіри. Навряд чи хтось дозволить зазирнути під капот воєнного застосунку, щоб оцінити підрахунок голосів", - вважає активіст та координатор партизанських "Кібервійськ" Микита Книш. Відомий своїм скептичним ставленням до політики "цифрової трансформації", він, однак, високо оцінює "Армію+", особливо у порівнянні з "Дією". "Військові використовують для авторизації систему BankID від Нацбанку - доволі надійну і прозору. Однак чи не постраждала вона під час масштабного зламу реєстрів? Якщо так, то в "Армії+" можна було створити тисячі фіктивних користувачів, використавши їх для "накрутки" голосів і не тільки", - пояснює фахівець з кібербезпеки.

Читайте також: Хакери проти "Київстару": історичний обвал мобільного зв'язку та уроки з нього

Плебісцит у смартфоні

Через кібератаку нещодавно ледь не зірвалось інше онлайн-голосування міноборони. У грудні-січні в такий спосіб пройшли вибори до Громадської антикорупційної ради - дорадчого органу без вагомих повноважень. Воно було ще більш "загальнонаціональним" - брати участь могли як військові, так і цивільні громадяни. З другої спроби проголосували зрештою трохи більше 101 тисячі осіб.

Подібні плебісцити, на думку голову Комітету виборців України Олексія Кошеля, йдуть у розріз з фундаментальними принципами представницької демократії. "На широкий загал виносяться питання не загальнонаціональної і навіть не загальновійськової компетенції. Значну частину армії не хвилює начальник академії, тому переможе той, хто залучить до цього опитування якнайбільше прихильників. А в того, хто програє, не буде можливості перевірити й оскаржити результати", - пояснює очільник організації, що спостерігає за виборчим процесом в Україні останні 30 років.

Почастішання експериментів з електронними виборчими технологіями - ознака наближення перших повоєнних виборів президента, парламенту та місцевих рад, вважає експерт. Голосування армії - одна з масштабних проблем, що стоять перед їхніми організаторами. "Навіть після припинення бойових дій сотні тисяч військових залишаться вздовж лінії фронту в місцях, куди не потрапить жодна виборча комісія з бюлетенями. Ще складніше армійцям буде реалізувати активне виборче право - балотуватись у депутати чи навіть на пост президента", - пояснює Олексій Кошель.

Опитуванням громадської думки свідчать про абсолютну довіру суспільства до ЗСУ, які значно випереджають президента, уряд і парламент. Спроби влади привчити військо до "демократії в смартфоні" можуть бути націлені саме на справжні загальнонаціональні вибори, припускає Кошель. Однак він вважає ідею вкрай небезпечною навіть не через брак прозорості чи проблеми кіберзахисту. "Істерики соцмереж, ворожі наративи в анонімних телеграм-каналах - все це робить смартфон радше знаряддям дезінформації. Як може він водночас бути інструментом демократії?" - застерігає голова КВУ.