Анексований Крим: життя кримських татар очима німецького фотографа

Німецький фотограф Моріц Кюстнер відвідував Крим кілька разів. Відразу після анексії півострова у 2014 році було заборонено традиційне відзначення Дня пам'яті жертв депортації 1944-го. Але кримських татар це не зупинило. Вони піднялися на гору Чатир-Даг, щоб вшанувати пам'ять жертв. Близько 5000 молодих кримських татар вирушили у важку подорож, започаткувавши нову традицію.

Кемалю Аґа Куку 82 роки. Він досі пам'ятає ніч депортації у 1944 році та погляд зеленувато-жовтих очей російського солдата, який приставив йому до рота пістолет і змусив родину залишити батьківщину. Попри це, у 2014-му Кемаль покладав надії на окупаційну владу РФ і був одним з небагатьох, хто виступив за "референдум". Думки змінилися, коли згодом ФСБ намагалася викрасти його старшого сина.

З поверненням кримських татар у Криму будувалися нові мечеті та ремонтували старі, адже за СРСР кримські мечеті як правило слугували музеями, кінотеатрами і складами. Із початком анексії Криму повернулось і підозріле ставлення російської "влади" в Криму до мечетей.

12-річна кримськотатарська дівчинка виступає зі своїм гуртом народного танцю на фестивалі весни. Після того, як контроль за багатьма культурними організаціями в Криму перехопили проросійські сили, традиційні святкування бойкотували більшість кримських татар.

Вдова Заріна Аметова з трьома дітьми. Її чоловіка Решата Аметова викрали та вбили проросійські сили самооборони. Його труп зі слідами тортур виявили лише за три тижні. Хоча є відео, на якому показано викрадення чоловіка, розслідування закрили через "брак доказів". Втрата батька також відбилася на трьох дітях. Зарина особливо стурбована станом трирічної доньки Хатіге. Їй важко подолати травму.

Ранок мусульманського свята жертвоприношень Курбан-байрам. Чоловіки залишають свої килимки перед новозбудованою мечеттю в Бахчисараї.

Решат Сабредінов пробивався зі Сталінграда до Берліна зі своєю зенітною батареєю. Здобув 45 медалей, навіть не всі з них помістилися на його грудях. Про депортацію свого народу дізнався лише через пів року. У 1945 році йому дали лише добу, щоб зібрати речі в Криму і депортували в Узбекистан. Попри це, каже, що любить Сталіна, а наказ про депортацію видали "інші люди" в Кремлі.

Коли наприкінці 1980-их років до Криму з Центральної Азії почали повертатися кримські татари, їхні будинки і майно вже давно належали іншим. Тож вони розробили принцип окупації землі, будуючи маленькі будиночки з дахом, дверима та вікном. Таким чином були створені цілі кримськотатарські квартали, в яких згодом, з невеликих хиж, виросли цілі житлові будинки.

Кримська татарка молиться біля могили тітки в долині, де розташоване її рідне село.

На цьому фото видно, як пелюстки троянд висушують на спальному ліжку, щоби потім заварювати з них запашний чай.

Телевізійна студія ATR порожня з 1 квітня 2015 року. Російська "влада" відкликала ліцензію на мовлення у єдиного кримськотатарського телеканалу ATR. Раніше команда телеканалу зазнавала величезного тиску і намагань втручатися у роботу.

Відтоді, як кримськотатарські активісти на материковій частині України підірвали одну з найважливіших ліній електропередач до Криму, кримські родини використовують автомобільні акумулятори та світлодіоди для освітлення будинків та осель.