АдН: Як відрізнити правих популістів від екстремістів?
21 вересня 2024 р.На виборах земельного парламенту в Бранденбурзі 22 вересня може перемогти опозиційна "Альтернатива для Німеччини" (АдН) - партія, яка виступає за радикальне обмеження міграції. АдН, яка також пропонує скасувати санкції проти Росії і яку хвалив президент РФ Володимир Путін, набирає в опитуваннях майже 30 відсотків. На другому місці з відривом в один-три відсоткових пункти - правлячі соціал-демократи.
Бранденбург завершує серію важливих виборів у Німеччині цього року. Хоч це і регіональні вибори, вони вважаються тестом перед виборами до Бундестагу у вересні 2025 року. До цього АдН виграла вибори в Тюрингії і посіла друге місце в Саксонії. Загалом у Німеччині в АдН друге місце, за неї готові проголосувати близько 17 відсотків опитаних. Якщо раніше багато хто вибирав її з почуття протесту, то зараз - з переконання.
Після виборів у Тюрингії багато англомовних ЗМІ писали, що вперше після Другої світової війни вибори в Німеччині виграла "far-right party" - "вкрай права" або "ультраправа партія". Німецькі журналісти більш стримані в порівняннях із нацистами часів Гітлера. АдН частіше називають "правопопулістською", іноді "частково правоекстремістською". Лідера партії в Тюрингії Бйорна Геке (Björn Höcke) суд дозволив публічно називати "фашистом", але всієї партії це не стосується. Чому так?
Чим правий популізм відрізняється від екстремізму
Популізм, як і екстремізм, поділяють на правий і лівий, хоча межі розмиті. Федеральний центр з політосвіти (Bundeszentrale für politische Bildung) називає правим популізмом "політичну стратегію, що дотримується авторитарних уявлень, а також використовує та посилює поширені расистські забобони". У політології коренем популізму вважається протиставлення "простого народу" та "істеблішменту". Правий популізм може бути поміркованою формою правого екстремізму, але, на відміну від останнього, не є ідеологією.
Єдиного визначення "правого екстремізму" в Німеччині немає. Політологи пояснюють це тим, що в нього немає єдиного набору якостей, а є різні течії. У ЗМІ слова "правоекстремістський" і "праворадикальний" іноді використовують як синоніми, але німецькі держоргани проводять між ними чітке розмежування. Праві екстремісти виходять у своїх поглядах за рамки конституції, а радикали - ні.
Поняття "правий екстремізм" почали активно використовувати в Західній Німеччині (ФРН) у 1970-ті роки. Центр з політосвіти вказує такі характеристики правого екстремізму: ксенофобія, антисемітизм, расизм, націоналізм, авторитаризм і підтримка диктатури, вихваляння або баналізація націонал-соціалізму.
Визначення важливі для міністерств внутрішніх справ і відомств із захисту конституції - федеральних і земельних. Ці спецслужби відіграють вирішальну роль, коли постає питання, наприклад, про крайній захід - заборону.
Після війни у ФРН було ухвалено ліберальні закони про партії - їх дуже важко заборонити. Приклад із недавнього минулого - визнана правоекстремістською Націонал-демократична партія Німеччини (НДПН). ЗМІ іноді називають її неонацистською. НДПН існує з 1964 року і проходила в земельні парламенти. Її прихильники не визнають кордони Німеччини, що склалися після об'єднання ФРН і НДР, дозволяють собі ревізіоністські та ксенофобські висловлювання. НДПН невдало намагалися заборонити двічі, востаннє 2017 року. Конституційний суд по суті визнав її хоч і ворожою до конституційного ладу, але недостатньо небезпечною через слабкий вплив. НДПН, як і раніше, існує, але під іншою назвою - "Батьківщина" (Heimat). Її позбавили держпідтримки, успіхів на виборах вона не має.
Як правильно називати "Альтернативу для Німеччини"
З "Альтернативою для Німеччини" ситуація складніша. Заклики заборонити її періодично лунають, але думка скептиків переважає. Вони вказують на досвід невдалої заборони НДПН і ризики, що він повториться.
АдН була заснована в 2013 році як партія євроскептиків. Згодом партія зсунулася вправо, її ультраправе "крило" посилилося, але було формально розпущено. Останніми роками популярність партії зростає, вона представлена в Бундестазі та в усіх земельних парламентах.
Особливість Німеччини - федеральний устрій. Це означає, що на земельному рівні партія може бути визнана правоекстремістською, а на федеральному - ні. Саме так сталося з АдН. Ситуація нагадує клаптикову ковдру.
Наприклад, у Бранденбурзі в АдН статус "Verdachtsfall", тобто партію підозрюють у правому екстремізмі. Це другий ступінь із трьох. Такий самий статус у неї і на федеральному рівні - попередньо, АдН оскаржує його в суді. Водночас у Саксонії, Тюрингії та Саксонії-Ангальт АдН, а також її молодіжне крило "Молода альтернатива" визнані "gesichert rechtsextrem", що можна перекласти як "однозначно правоекстремістські". Це остання, третя сходинка в оцінці спецслужб, яка може бути підставою для заборони. Уже на другому щаблі за партією можуть стежити, використовуючи методи спецслужб, зокрема стеження та інформаторів.
Наразі, якщо йдеться про АдН загалом, її впевнено можна називати правопопулістською, а якщо про її осередки в Саксонії або Тюрингії - правоекстремістською. Загалом спецслужби вважають, що в АдН кожен третій - правий екстреміст.
Чи є зв'язки АдН з неонацистами?
Окреме питання - як бути, якщо лідера партії в Тюрингії Бйорна Геке суд дозволив називати "фашистом"? Це було у 2019 році. Противники Геке, яким влада містечка Айзенах у Тюрингії заборонила використовувати це слово на демонстрації, вважали, що це дозволене оціночне судження. Суд погодився. У 2024 році Геке був оштрафований за використання забороненого гасла часів націонал-соціалізму.
Слово "фашизм" рідко звучить на адресу всієї АдН. Якщо йдеться про правління Гітлера, у Німеччині говорять не про фашистів, а про націонал-соціалістів. Сучасних прихильників схожих ідей називають "нацистами" або точніше - "неонацистами". Федеральне відомство із захисту конституції дає їм визначення "прихильників ідеологічного напряму правого екстремізму, який орієнтується на історичний націонал-соціалізм". У тих, кого у ФРН заведено вважати неонацистами, немає єдиної структури, вони організовані в регіональні угруповання і малі партії, які періодично потрапляють під заборону.
Німецькі ЗМІ регулярно пишуть про ймовірні зв'язки АдН з неонацистами, партія від них відмежовується, мовляв, їх немає, вони приватні або були в минулому. Так, на початку 2024 року резонанс викликала публікація про зустріч ультраправих і неонацистів у Потсдамі, на якій обговорювалася ідея масової депортації мігрантів із Німеччини. Були там і представники АдН. За даними баварської медіакомпанії BR, серед помічників депутатів АдН у Бундестазі є учасники неонацистських маршів.
Партія виключає зі своїх лав тих, хто співпрацює з неонацистами і був близький з ними в минулому. Наприклад, АдН у Бранденбурзі збиралася виключити кількох своїх політиків, які створили на локальному рівні фракцію з депутатами неонацистської партії "Heimat". Іноді АдН конкурує з неонацистами, як у Саксонії. Там на нещодавніх виборах правоекстремістська партія "Вільні саксонці" набрала 2,2 відсотка, яких АдН не вистачило, щоб посісти перше місце.
У Гессені депутат земельного парламенту сам вийшов з АдН, після того, як з'явилися його фото з одним із лідерів забороненого неонацистського угруповання Combat 18. Президент РФ Путін у червні сказав, що не бачить "жодних ознак неонацизму в діяльності" АдН.