Як у нацистській Німеччині переслідували гомосексуалів
27 січня 2023 р.
У п'ятницю, 27 січня 2023 року, під час офіційних заходів з нагоди Міжнародного дня пам'яті жертв Голокосту і націонал-соціалізму у німецькому Бундестазі, вперше у центрі уваги опинилися люди, які зазнали переслідувань за часів нацизму через свою сексуальну орієнтацію або гендерну ідентичність.
Доля Отто Ґірінґа: ув'язнення, концтабір, кастрація
Отто Ґірінґ (Otto Giering) - один з жертв нацистів. Його історія увійшла до книги "Медицина і злочини" (Medizin und Verbrechen), яку видав Фонд "Бранденбурзькі місця пам'яті" (Brandenburgische Gedenkstätten). У 1939 році кравця-підмайстра з Гамбурга примусово кастрували в концтаборі "Заксенгаузен", після чого його висміяв наглядач: "Ти, педераст, залишився тепер без яєць". До цього 22-річного чоловіка уже двічі засудили за гомосексуальні контакти і він відбував термін у трудовому таборі.
Як описується в книзі, важкі випробування підірвали здоров'я Отто Ґірінґа: "У нього почалися проблеми з серцем, зі шлунком, він страждав від мігрені. Уже після закінчення війни, коли Ґірінґ оформляв заяву до відповідної інстанції на виділення йому компенсації за завдану шкоду, його знову стали долати моторошні спогади про життя в концтаборі. Отримавши відмову, він кілька днів не повертався додому, після чого його оголосили зниклим безвісти. Поліція знайшла його пригніченим і розгубленим".
Читайте також: 16 мовчазних свідків Голокосту: коли предметам є що розповісти (фото)
Отто Ґірінґ помер 1976 року - за кілька місяців до свого 60-річчя. Він був одним із приблизно 15 тисяч чоловіків-гомосексуалів, які опинилися в німецьких концтаборах до падіння "третього рейха" в 1945 році. Тільки в Заксенгаузені було близько тисячі осіб - більше, ніж в інших концтаборах.
У 1942 році в Заксенгаузені вбили 200 гомосексуалів
Чоловіків із нашивками у вигляді рожевого трикутника (rosa Winkel) поміщали у виправні установи. Серед них був завод Klinkerwerk, який входив до системи таборів "Заксенгаузен". Тут, крім іншого, виробляли озброєння. У 1942 році в цьому таборі було вбито 200 чоловіків-гомосексуалів. Загалом у "Заксенгаузені" померли понад 600 ув'язнених-гомосексуалів.
Попри те, що долі загиблих були задокументовано, протягом десятиліть про них не згадували. Меморіальну дошку в пам'ять про жертв нацизму, які постраждали через свою сексуальну орієнтацію, встановили в музейному комплексі "Заксенгаузен" тільки на початку 1990-х.
Співробітники "штазі" видаляли вінки з рожевими стрічками
Водночас перші спроби увічнити пам'ять чоловіків, яких переслідували за їхню гомосексуальну орієнтацію в концтаборі "Заксенхаузен", були зздійснені ще за часів колишньої НДР. Про це в інтерв'ю DW нагадує представник меморіалу "Заксенгаузен" Горст Зеференс (Horst Seferens). Члени гей-організації з Західного Берліна одного разу поклали вінки з рожевими стрічками в меморіалі "Заксенхаузен" у НДР, але їх одразу ж прибрали співробітники "штазі".
Читайте також: Боротьба за права ЛГБТІ у Німеччині: 20 років одностатевих партнерств
"Те, що про жертви серед гомосексуалів та їхню моральну реабілітацію заговорили з таким запізненням, пояснюється кількома причинами, - каже Горст Зеференс. - Головно це пов'язано з тим, що гомосексуальність і після 1945 року вважалася кримінальним злочином в обох німецьких державах". "Лібералізація ставлення до представників сексуальних меншин у колишній НДР почалася значно раніше", - нагадує співробітник меморіалу Заксенгаузен - там кримінальну відповідальність за гомосексуальні стосунки скасували у 1968 році.
Протягом десятиліть сінті та роми або гомосексуали офіційно не згадувалися, коли йшлося про жертв нацистського режиму. Їх також позбавили можливості отримати фінансову компенсацію.
Параграф 175 датується 1871 роком
І до приходу до влади націонал-соціалістів за гомосексуальні зв'язки та стосунки в Німеччині карали. Кримінальне переслідування було закріплено в параграфі 175 Імперського кримінального кодексу 1871 року. У рамках так званих "злочинів проти моральності" "протиприродний блуд" між чоловіками підпадав під дію цього параграфа.
Нацисти посилили кримінальні статті 1935 року і ввели параграф 175a. Відтоді було заборонено не тільки "сексуальні дії", а й усі "непристойні дії" між чоловіками. Засуджувалися і переслідувалися поліцією також жінки-лесбійки. Однак кримінальної відповідальності лесбійки зазнавали тільки в Австрії, де юридично не існувало відмінності між чоловічою і жіночою гомосексуальністю. Загалом долі лесбійок, які опинилися в концтаборах, вивчено набагато менше, ніж чоловіків-геїв, оскільки не існувало окремої категорії ув'язнених-лесбійок. Їх відправляли в концентраційні табори під різними приводами - як безхатченок, повій або жінок, яким приписували аморальний спосіб життя.
Антисемітизм, расизм і гомофобія за часів Гітлера
З приходом до влади націонал-соціалістів у Німеччині переслідування гомосексуальних людей, особливо чоловіків, набирали обертів. У 1933 році нацисти закрили всі заклади гей- і лесбійської субкультури, того ж року вони зруйнували й Інститут сексології в Берліні, заснований ще 1918 року Маґнусом Гіршфельдом (Magnus Hirschfeld). Однак їхній гнів був спрямований не тільки проти нього як одного з лідерів гей-руху, а й проти його єврейського походження.
У рік проведення літніх Олімпійських ігор у Берліні 1936 року націонал-соціалісти заснували "імперський центр із боротьби з гомосексуалізмом та абортами". Насамперед переслідували геїв. У нацистський період було розпочато близько 100 000 слідчих дій, 50 000 осіб були засуджені.
Коли нацистський терор закінчився, параграф 175а залишався чинним як у Федеративній Республіці, так і в колишній НДР. Остаточно його було скасовано тільки 1994 року. Німецькому Бундестагу знадобилося ще кілька років (до 2002 року), щоб реабілітувати засуджених нацистськими суддями ЛГБТ-громадян. Більшості з них на той час уже не було в живих.
Коли про жертв-гомосексуалів заговорили в суспільстві?
Лише 1995 року вперше публічно в Меморіальному комплексі "Заксенгаузен" про страждання гомосексуалів розповів чоловік, який пережив переслідування нацистів. Його промова прозвучала в рамках 50-ї річниці визволення концтабору. Приблизно тоді ж Німецький історичний музей і Музей гомосексуальності в Берліні підготували спеціальну експозицію.
У вересні 2022 року президент "Міжнародного комітету Заксенгаузена" Дік де Беф (Dik de Boef) нагадав про 80-ті роковини акції вбивств ґеїв-ув'язнених у тогочасному концентраційному таборі: "Пам'ять - це не просто спогади, не тільки минуле, а й віддзеркалення у сьогоденні. Це стосується становища і прав геїв та лесбійок, спільноти ЛГБТ+ у теперішній час".