Як Польща стала головною ціллю атак держпропаганди Білорусі

У Білорусі зносять пам'ятники солдатам Армії Крайової, у державних ЗМІ лунають заяви про те, що від Польщі треба вимагати репарації за час перебування в її складі Західної Білорусі, а Олександр Лукашенко знову обіцяє розібратися з білоруськими власниками карти поляка. Чому Польща стала головним противником офіційного Мінська і держпропаганди, з'ясовувала DW.

"Кожен обирає ворога, якого можна порівняти з власним потенціалом"

Польща традиційно підтримувала демократичний рух у Білорусі, тому давно дратує Олександра Лукашенка та його оточення, а після 2020 року це роздратування тільки посилилося, вважають співрозмовники DW.

"Коли Путін говорить про загрозу НАТО, він має на увазі США і, можливо, Великобританію. Коли про загрозу НАТО говорить Лукашенко, він має на увазі Польщу і Литву. Кожен обирає ворога, якого бодай якось можна порівняти з власним потенціалом", - зазначає польський журналіст Міхал Потоцький. На його думку, те, що з Польщі на Білорусь мовить телеканал "Белсат", а у Вільнюсі зараз перебуває лідерка опозиції Світлана Тихановська, Лукашенко сприймає як пряму загрозу для нього.

"У Лукашенка чітко сформувався образ Польщі, яка стоїть за подіями серпня 2020 року. Можу уявити, що він охоче вірить, що якщо у Варшаві перебуває NEХTA (Telegram-канал, заснований Степаном Путилом, який проживає у Варшаві, найпопулярніший ресурс під час протестів у Білорусі, визнаний у РБ екстремістським. - Ред.), то за цим стоять не якісь приватні особи, а польська держава", - додає білоруський історик Олександр Фрідман.

Читайте також: Литва завершила будівництво стіни на кордоні з Білоруссю

Радянське коріння антипатії Лукашенка до Польщі

Фрідман не виключає, що негативне ставлення до сусідньої країни у Лукашенка сформувалося ще у часи СРСР, коли "панську" Польщу сприймали як ворога. Погоджується з цією тезою і білоруський політолог Олександр Класковський: "Відчувається деяка особиста упередженість Лукашенка, може, ще з радянських часів у нього є якісь стереотипи про польських панів-експлуататорів. Він вважає, що поляки хочуть захопити половину або навіть усю Білорусь. Насправді жоден серйозний польський політик не декларує жодних реваншистських ідей".

Класковський вважає, що Лукашенко завжди був антизахідним діячем, але після 2020 року, і особливо після того, як він "став співучасником агресії Росії проти України", відповідна риторика у білоруського правителя посилилася. На думку співрозмовника DW, з одного боку, це пояснюється бажанням виправдатися: "Якби ми не вдарили, вони б першими на нас напали". З іншого - це відмовка, щоб не відправляти в Україну білоруських військових, які прикривають "спину російським братам" від удару НАТО і, насамперед, Польщі.

Потоптатися по могилах "ворога"

Класковський також звертає увагу на те, що в антипольській риториці білоруська влада і держпропаганда вдаються до маніпулювання історичними темами. "Справді, був період, коли Західна Білорусь перебувала під польською владою, ставлення до білорусів там було, м'яко кажучи, неідеальне. Інша річ, чи треба ятрити ці рани? Поляки з українцями показують зараз, що можна відсунути вбік історичні образи", - розмірковує політолог.

За його словами, "складні й неоднозначні сторінки у відносинах (у Білорусі. - Ред.) були з усіма сусідами, але у бік Росії кинути камінь страшно, а по поляках можна потоптатися, зокрема й у прямому сенсі - по могилах польських солдатів".

Своєю чергою, Олександр Фрідман вважає, що у руйнуванні могил солдатів Армії Крайової в Білорусі простежується радянське ставлення до місць поховань: "Якщо це не свої пам'ятники і цвинтарі, а ворогів, суперників або тих, про кого просто не хотіли пам'ятати, їх просто знищували. Так радянська влада чинила, наприклад, з єврейськими та католицькими кладовищами, з німецькими могилами після війни. Могили бійців Армії Крайової, з точки зору білоруської влади, - теж поховання ворога, на нашій території жодних слідів цього бути не повинно".

Читайте також: "Мета - залякати населення": як силовики "кошмарять" південні регіони Білорусі

Через звернення до історії вдарити по нинішній владі Польщі

Олександр Фрідман також прокоментував заяву глави білоруського товариства "Знання" Вадима Гігіна про те, що Білорусь може зажадати від Польщі репарації за час перебування Західної Білорусі в її складі у 1921-39 роках. Історик каже, що ця тема спливла в контексті польських претензій до Німеччини, і її підхопили пропагандисти в Білорусі та в Росії. За оцінкою Фрідмана, з юридичного погляду, претензії РБ абсолютно неспроможні.

Загалом, на думку історика, білоруська пропаганда не випадково звертається до Армії Крайової або Речі Посполитої 1920-30 років - у культурі польської історичної пам'яті ці періоди посідають особливе місце: "А якщо ми візьмемо сьогодні досить консервативний уряд Польщі, то це для них особливо важливі етапи історії, тому вдарити по цих періодах, це, зокрема, означає вдарити по сьогоднішній польській владі".

Білоруська держпропаганда не працює?

"Закон про геноцид білоруського народу, руйнування могил солдатів АК, репарації за період, коли частина сучасної Білорусі належала Польщі - білоруська влада знає, що у Варшаві такі теми сприймаються особливо боляче. Поляки більшою мірою живуть історією, ніж будь-який інший народ Європи. Крім того, у Білорусі немає інших можливостей нашкодити", - додає Міхал Потоцький.

Як він каже, єдине, що ще може зробити білоруська влада, - це натиснути на польську національну меншину, хоча Лукашенко вважає "білоруських поляків своїми". Інша річ - боротьба з незалежними організаціями білоруських поляків і поступова ліквідація польських шкіл.

Через це Олександр Класковський нагадав про чергову пропозицію Лукашенка "розібратися з орієнтацією" білоруських володарів карти поляка і зобов'язати їх повідомляти про свій статус держорганам: "На думку влади в Мінську, Польща вербує білоруських громадян, перетягує їх на свій бік. У їхніх очах власник карти поляка - це людина, яка таким чином продемонструвала лояльність іншій країні, тобто це фактично "п'ята колона".

Водночас, каже Класковський, як свідчать результати соцопитувань, у білоруському суспільстві, незважаючи на усі зусилля держпропаганди, Польщу не сприймають як ворога, цей наратив не працює. Майже не помічають риторику влади РБ і у самій Польщі.

"Так, це якось обговорюється, однак не можна сказати, щоб це була чільна тема. Поляки обговорюють зараз економічну ситуацію, енергетичну кризу. Якщо говорити про зовнішню політику, то, звичайно, Україну. З Лукашенком і так все всім зрозуміло, останніми роками він є практично васалом Росії. Думаю, у Польщі немає сумнівів, що це просто частина антизахідної компанії Союзної держави", - підсумував Потоцький.