Як лікарі з України б'ються об німецьку бюрократичну стіну

Протягом наступних кількох років Німеччина зіткнеться з нестачею близько 50 тисяч лікарів, прогнозує федеральний міністр охорони здоров'я країни Карл Лаутербах (Karl Lauterbach).

Наразі в Німеччині проживає близько 1,2 мільйона українських та 972 тисяч сирійських біженців, і багато з них є висококваліфікованими лікарями. Чому ж так мало з них мають змогу працювати у німецькій медичній сфері, навіть проживаючи тут роками?

Бюрократичні перепони, які тривають довго і коштують дорого

Олексій Український, 45-річний лікар-анестезіолог з Одеси, визнав свій медичний диплом у Німеччині у 2016 році, але нині він констатує, що ця процедура стала набагато складнішою для біженців, які прибувають з України до Німеччини.

Згідно з дослідженням, проведеним виданням Die Welt, з моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року до Німеччини прибуло понад 1600 українських лікарів, і лише 187 з них отримали ліцензію на медичну практику.

У відповідь на цей наплив Олексій Український почав проводити безкоштовні вебінари та вести Telegram-канал для співвітчизників, які шукають порад щодо часто заплутаного та довготривалого процесу визнання медичних дипломів у Німеччині.

"Тоді мені потрібно було лише перекласти свій диплом, - розповідає Український. - Тепер вони (українські лікарі. - Ред.) повинні представити цю величезну кількість документів, які детально описують кожен аспект їхньої освіти. І навіть якщо ваш університет зараз не розташовано в зоні бойових дій і ви можете отримати документи, це може зайняти пів року, а переклад (німецькою мовою. - Ред.) коштуватиме тисячі євро. Для людей, будинки яких зруйновано, які не мають нічого, окрім, можливо, однієї валізи - це може стати нездоланною перешкодою".

Різні правила у кожній федеральній землі

Навіть після того, як документи перекладено і людина склала іспит з німецької мови, навряд чи можна розраховувати на безпроблемне працевлаштування в лікарську практику або лікарню. Наступна частина процесу - визнання освіти еквівалентною німецькому медичному ступеню. Через різні вимоги до кількості теоретичних іспитів та обсягу практичного досвіду в різних землях, більшість іноземних лікарів повинна компенсувати різницю шляхом проходження стажування або складання іспитів - або і того, і іншого.

Політика в галузі охорони здоров'я належить до компетенції урядів кожної з 16 федеральних земель Німеччини. І кожна з них має свій набір стандартів, яким повинен відповідати іноземний лікар.

"Більшість підписників у моєму Telegram-каналі, я б сказав, близько 80 відсотків, є жінками у віці від 35 до 45 років з дітьми. Їхні чоловіки змушені були залишитися в Україні, бо вони мобілізаційного віку, - розповідає Олексій Український. - Їм доводиться якось організовувати догляд за дітьми, поки вони самі готуються до іспитів. Або візьмемо, наприклад, лікарів старшого віку. 50-річному дерматологу, який має вже 20 років практики, але роки його навчання в медінституті вже давно позаду, не так і легко скласти іспит з внутрішньої медицини, який розраховано на 22-річних студентів у Німеччині".

За словами лікаря, цей процес триває дуже довго, багато місяців або навіть років. "А тим часом ви можете працювати медсестрою, якщо пощастить, або у супермаркеті або піцерії, якщо не пощастить", - каже анестезіолог.

Найбільша профспілка німецьких лікарів прагне зменшити бюрократію

Найбільша німецька профспілка лікарів, Marburger Bund, так само критично ставиться до системи ліцензування лікарів-іноземців. Цей процес є невблаганно повільним, кажуть вони, частково через те, що у ФРН існує лише єдине відомство, яке проводить оцінку кваліфікації іноземних лікарів і яке значним чином недофінансовано і недоукомплектовано персоналом. За словами речника Marburger Bund Ганса-Йорґа Фреезе (Hans-Jörg Freese), цей Експертний центр для професій у сфері охорони здоров'я (GfG), офіс якого розташовано у Бонні, потребує "більше персоналу, менше бюрократії, більшої цифровізації процедур" і більшої стандартизації в усіх 16 землях Німеччини.

Навіть після того, як лікарі витримують довгі очікування, щоб отримати можливість скласти іспит, то "професійна ліцензія часто видається їм лише на два роки", нарікає Фреезе. "Тривалі затримки з подачею (другої) заявки можуть призвести до того, що ці лікарі втратять роботу через два роки і житимуть за рахунок допомоги з безробіття, навіть попри те, що їхній роботодавець відчайдушно намагатиметься їх утримати", - пояснює складний процес представник профспілки.

Заклики до єдиного уніфікованого процесу

Нібрас Субх, кардіолог із Сирії, який нині працює в лікарні в Геттігені, мав схожий досвід. Як і представники лікарської профспілки, він закликає до єдиного уніфікованого процесу визнання іноземних лікарських кваліфікацій по всій Німеччині.

За його словами, іноземні лікарі змушені подавати заявку на отримання медичної ліцензії через місцеві органи влади в кожній землі, кожна з яких має свої власні правила. "Вони можуть суттєво відрізнятися в різних частинах Німеччини, починаючи від необхідних документів і типів їх перекладу та легалізації, і закінчуючи наявними процедурами отримання ліцензії та структурою проведення іспитів", - розповідає Субх.

Чоловік приїхав до Німеччини у 2016 році, разом із сотнями тисяч інших сирійців, які рятувалися від громадянської війни на своїй батьківщині. За словами Даніеля Терценбаха (Daniel Terzenbach), федерального уповноваженого з питань інтеграції біженців на ринку праці, 70 відсотків з них знайшли роботу у ФРН.

Нібрас Субх - один з них. Він є членом SyGAAD (Сирійського товариства лікарів і фармацевтів у Німеччині), яке минулого року провело опитування на півночі Німеччини і виявило, що 30 відсотків людей, які подають документи на визнання їхньої лікарської кваліфікації, чекають на відповідне рішення щонайменше один рік.

Сирійські лікарі - під тиском закликів до депортації біженців

Сирійські лікарі у процесі отримання ліцензії стикаються й ще з однією перешкодою - тиском, пов'язаним із теперішніми закликами у Німеччині до нових депортацій біженців. Після смертельної ножової атаки сирійського шукача притулку в Золінгені на початку цього місяця деякі консервативні політики закликали взагалі припинити приймати сирійських біженців. Помірковані та праві політики дедалі частіше заявляють про необхідність депортації шукачів притулку до Сирії, що наразі є неможливим.

Хоча щороку на ринок праці у ФРН виходить все більше лікарів, як зазначають німецькі ЗМІ, цього недостатньо, щоб встигати за демографічними змінами. Більше того, величезна кількість лікарів перейшла на роботу у неповний робочий день. Згідно з повідомленням суспільно-правового мовника ZDF, у 2023 році лише 85 відсотків лікарів загальної практики працювало на повну ставку. Для порівняння: у 2009 році цей показник становив 98 відсотків.

"Робота на повну ставку означає, що лікар зазвичай працює 50 або 60 годин на тиждень", - розповіли телеканалу ZDF у лікарській профспілці Marburger Bund. Й лише ті лікарі, які скорочують свою зайнятість за контрактом до 70 відсотків від повного робочого часу, можуть в кінцевому підсумку мати звичайний 40-годинний робочий тиждень.

Лікарів також нерівномірно розподілено по Німеччині. Міські райони мають надлишок фахівців, тоді як мешканцям сільської місцевості часто доводиться долати великі відстані і довго чекати, щоб потрапити на прийом до лікаря загальної практики.

Тому є "абсолютно неприйнятним" ставити непотрібні перешкоди на шляху лікарів з міжнародною освітою, підсумовує Ганс-Йорґ Фреезе з Marburger Bund.