США - за крок до конфіскації активів Лазаренка

Івану Лазаренку виповнилося 13 років. Молодший син екс-прем'єра України Павла Лазаренка - ровесник одного з найскладніших в історії США судових процесів, пов'язаних з відмиванням коштів і конфіскацією корупційних активів за кордоном. Іван народився у Сан-Франциско невдовзі після того, як його батька звільнили під домашній арешт після майже п'яти років у каліфорнійській в'язниці.

2009 року, через майже десять років після затримання у США, Павла Лазаренка засудили загалом до восьми років за ґратами за корупцію і відмивання коштів. Він вийшов на волю 2012 року. Сьогодні втікач з України живе у передмісті Сан-Франциско разом з другою дружиною - своєю колишньою перекладачкою - і трьома дітьми. Крім виховання дітей, головною справою життя для екс-прем'єра стала боротьба в суді за виведені з України корупційні гроші.

Складний процес

На Павла Лазаренка у США працює ціла армія адвокатів. Їхнє головне завдання - поставити під сумнів, що всі заморожені рахунки перебувають під контролем саме Лазаренка. Не лише в офшорних юрисдикціях, але й, зокрема, у Швейцарії довести це виявилося справою багатьох років для американських слідчих. Значна частина грошей Лазаренка перебуває на рахунках трастів, створених підрозділом банку Credit Suisse. Швейцарці не розкривають бенефіціарів трастів, однак в американських слідчих є чимало доказів того, що саме Лазаренко здійснював контроль за рахунками.

Друга юридична битва між США та Лазаренком стосується того, чи підлягають конфіскації всі закордонні активи екс-прем'єра - навіть ті, які ніколи не переказувалися до США і щодо яких не можна застосувати норми про відмивання грошей. Американці посилаються на екстратериторіальні закони США про боротьбу з корупцією. Тут слідчим треба довести, що корупційні дії, в якому б куточку світу вони не були вчинені, підпадають під американське антикорупційне законодавство, тобто для вчинення них були використані хоч якісь ресурси у Сполучених Штатах - приміром,  американські сервери для електронної переписки зі злочинними намірами.

Зустрічна скарга Лазаренка

Судова тяганина просувається вкрай повільно. Очікується, що процес закінчиться не раніше кінця наступного року. Українська прокуратура вже заявляла, що після конфіскації очікує повернення грошей в Україну. Наприкінці квітня суд округу Колумбія ухвалив перше рішення, яке наближає американських правоохоронців до закордонних грошей Лазаренка. Суд, як випливає з рішення, яке є у розпорядженні DW, остаточно зняв питання, чи поширюється на гроші Лазаренка за кордоном американське законодавство.

Таким чином суд дав відповідь на вирішальне для конфіскації грошей Лазаренка юридичне питання: чи можна вважати, що перекази вкрадених в Україні коштів у доларах США з однією країни світу до іншої через кореспондентські рахунки у Сполучених Штатах є достатньою підставою для визнання американської юрисдикції у цьому питанні.

Чи підсудні США перекази хабарів з Гернсі до Антигуа?

Павло Лазаренко та його адвокати наполягають, що перекази, скажімо, з острова Гернсі до Антигуа і Барбуда лише "транзитом" проходять через коррахунки у США і до них не можна застосовувати норми про відмивання грошей та інше американське законодавство про транскордонну корупцію. Натомість американські правоохоронці розглядають кожен переказ через коррахунок у Сполучених Штатах як два окремих: один переказ - з Гернсі на рахунок у США, а другий - з американського рахунку на Антигуа.

Рішення суду округу Колумбія засмутило Павла Лазаренка. Адже суд вирішив, що йдеться про два окремих перекази. Таким чином визнано юридичну основу для подальшої конфіскації заморожених коштів Лазаренка за кордоном. Водночас, вказав суддя, лише використання американських коррахунків було би недостатнім для конфіскації на користь США. Вирішальним у справі українського корупціонера стало те, що частину коштів злочинного походження він відмивав безпосередньо у Сполучених Штатах.

Гроші від "схеми Тимошенко"

Аналізуючи припустимість застосування законодавчих норм США для конфіскації коштів на рахунках Лазаренка за кордоном, суд округу Колумбія взяв до уваги чотири кримінальні схеми, гроші від яких надходили на нині заморожені рахунки українського екс-прем'єра. Йдеться, як зазначено у матеріалах судового процесу, зокрема, про 35 мільйонів доларів "за кришування бізнесу", отриманих від діяльності компаній "Агроснабзбут" Павла Кириченка та "Дніпронафта" Олександра Дитятковського, понад 23 мільйони доларів від схеми розтрати державного майна через агрофірму "Наукова", а також через шахрайський контракт на півтора мільйони доларів на будівництво збірних будинків. Однак головне джерело нелегальних доходів, про конфіскацію яких нині йдеться - "газові схеми" за участі компаній "Єдині енергетичні системи України" (ЄЕСУ) та "Ітера".

Згідно з матеріалами процесу, суд проаналізував транзакції з рахунків ЄЕСУ, підконтрольної Юлії Тимошенко. ЄЕСУ переказала на підконтрольні Лазаренку рахунки щонайменше 162 мільйони доларів, зазначено у матеріалах справи. Йдеться, як раніше встановило слідство, про "відкати" за сприяння у діяльності енергокомпанії. Будучи прем'єром, Павло Лазаренко, зокрема, видав державну гарантію на 200 мільйонів доларів за контрактом ЄЕСУ і "Газпрому" на постачання газу. Компанія Тимошенко не заплатила російському газовому монополісту за газ, і в підсумку розраховуватися довелося державі. А гроші від продажу російського газу спершу опинилися на офшорних рахунках Тимошенко, а потім і Павла Лазаренка. Останній визнає, що щодо "схеми ЄЕСУ" у позові США містяться суттєві докази міжнародної корупції, яка підпадає під американське законодавство. Водночас екс-прем'єр, як і в інших випадках, наголошує, що гроші від "газових схем" ніколи не надходили до Сполучених Штатів. Суд, утім, не визнав це завадою їхній конфіскації.

Хабарництво і відмивання грошей

Більше того, суд констатував наявність достатніх фактів, аби розглядати виведення грошей від Тимошенко у контексті законодавства США щодо міждержавного переміщення і отримання краденого майна, а також у контексті законодавства про відмивання коштів і про транскордонне хабарництво. Аналогічне рішення стосується і схеми незаконного збагачення через діяльність газової компанії "Ітера", через яку на рахунки Лазаренка надішли 53 мільйони доларів.

Водночас суд пристав на аргументацію адвокатів Лазаренка, визнавши, що в його випадку не можна застосувати американські законодавчі норми щодо вимагання й електронного шахрайства, оскільки відповідні злочини здійснювалися в Україні та не підпадають під американське законодавство про боротьбу з міжнародною економічною злочинністю.

"Живе на зарплату дружини"

Невдала спроба Павла Лазаренка піти у контрнаступ в американському суді може мати банальну причину: у нього закінчуються гроші. Екс-прем'єр стверджує, як повідомляла торік The New York Times, що живе на зарплату дружини і винен адвокатам вже 100 тисяч доларів.

А ось колишня прокурорка Марта Берш, яка свого часу запроторила українського корупціонера за ґрати, переконана, що з голоду Лазаренко не помре. "Він вивів наліво і сховав багато грошей", - сказала Берш в інтерв'ю NYT. Після конфіскації 2013 року колишньої вілли Едді Мерфі у Новато, Павло Лазаренко оселився не у гуртожитку для безробітних, а в маєтку за 1,8 мільйона доларів. Оформленому, як зауважує NYT, на його дружину. Колишня перекладача Лазаренка Оксана Цикова нині працює в адвокатській конторі, яка захищає інтереси її чоловіка.