Під знаком кризи
23 грудня 2012 р.
Ще на початку грудня у Євросоюзі панували далеко не святкові настрої. Одначе після останнього саміту ЄС приводи для обережного оптимізму все ж з’явилися. І хоча Європейський Союз і надалі має чимало причин для занепокоєння, глибока нестабільність валютного ринку, з якою ЄС увійшов у 2012-й рік, зникла.
Боргова криза навіть відтіснила на другий план усі інші турботи Євросоюзу, як то події на Близькому Сході, зокрема, в Сирії та Єгипті. Перспективами євроінтеграції Сербії та інших республік колишньої Югославії лідери Євросоюзу теж займалися дуже побіжно. Влітку 2013-го року до ЄС хоча вже й приєднається Хорватія, однак із Сербією, як заявила на останньому саміті Євросоюзу канцлер Німеччини Анґела Меркель, розпочинати переговори про вступ до ЄС ще "час не настав".
Похмурі настрої
Замість питань розширення Європейському Союзу доводилося вирішувати свої внутрішні проблеми. Навесні голова Європейської комісії Жозе Мануель Баррозу попереджав, що ніхто не має жити мареннями про "непохитність досягнень проекту об’єднаної Європи".
У свою чергу президент Європарламенту Мартін Шульц застерігав від соціальних протестів у зв’язку з високим рівнем безробіття серед молоді, називаючи це "ганьбою" і говорячи про загрозу демократії. У Європі панували невеселі настрої, а хтось навіть передрікав крах монетарного союзу.
Грецький "вихід"
Країною на яку і надалі спрямовані усі погляди залишається Греція. Там вже триває реалізація другої програми кредитної допомоги, але наскільки Афіни прогресують у впровадженні реформ стане очевидним лише ближче до осені наступного року.
Стан справ у Греції свого часу лаконічно описав єврокомісар з питань монетарної політики Оллі Рен. "Греція впродовж цілого десятиліття жила не по кишені".
Сумніви щодо доцільності подальшого перебування Греції у валютному союзі лунали навесні не лише з Німеччини. Так, міністр фінансів Австрії Марія Фектер у травні порадила Афінам повністю вийти з Євросоюзу, а згодом попроситися туди знову. "І тоді ми розглянемо, наскільки Греція відповідатиме критеріям вступу", - говорила міністр, нагадуючи про неправдиву статистику, яку греки подавали ще при приєднанні до валютного союзу.
Стабілізація від ЄЦБ
Але вже влітку "ціна" порятунку євро значно підвищилася. Тоді голова Європейського центробанку Маріо Драґі несподівано оголосив про необмежене скуповування державних облігацій проблемних країн зони євро. Голова німецького Бундесбанку Єнс Вайдманн хапався за голову, тоді як інші, навпаки, вітали цей крок, бачачи у ньому справжнє "рятівне коло".
Неодностайність позицій стала ще більш очевидною на червневому саміті ЄС. Тоді новий президент Франції Франсуа Олланд та італійський прем’єр Маріо Монті заявили про необхідність послаблення жорсткого курсу заощаджень. Оглядачі навіть говорили про поразку німецького канцлера Анґели Меркель.
Атмосфера ж у Європі була дуже прохолодною. Співголову фракції "Зелених" у Європарламенті Ребекку Гармс ці розмови помітно розчарували. "Поки ми дебатуємо, чи виграли Монті й Олланд, чи програла Меркель, чи Північ виступила проти Півдня або ж навпаки...Все це зовсім не сприяє пошуку виходу з кризи", - заявила вона.
Відчуття спільної долі
Атмосферу ж зрештою не поліпшило навіть вручення Європейському Союзу Нобелівської премії миру. Воно відбулося на тлі жорстких дебатів про бюджет, новий кредитний транш Греції та подальший курс заощаджень й порятунку євро.
Але щоближче до кінця року, тим сильнішим ставало відчуття, що усі сидять "в одному човні". А це вже зовсім не нагадує настрої, що панували на початку 2012-го. Єврозоні тепер не передрікають крах, припинилися розмови про вихід з ЄС котроїсь з країн, навіть якщо для цього знадобиться фінансова підтримка сильними слабших.
Але задля отримання цієї допомоги слабші країни муситимуть втілювати реформи. За відсутності спільних дій не лише майбутнє євро буде під питанням, але й глобальні позиції об’єднаної Європи. Про це в листопаді в Брюсселі говорила Анґела Меркель. Далеко не всім ці взаємозалежності до душі. Подекуди протести навіть переростають у насильство. І все ж відчуття взаємної відповідальності в європейській спільноті упродовж року, що минає, значно зросло.