20 липня 1944 року: історія Німеччини могла отримати цілком інший розвиток
20 липня 2004 р.Газета ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ, зокрема, пише:
Зрідка трапляються моменти, коли історія наче зупиняється і один вчинок вирішує долі мільйонів людей. Нині, коли Німеччина поминає невдалий замах на Адольфа Гітлера, коли федеральний канцлер виголошує промови на честь графа Клауса Шенка фон Штауффенберґа, якого разом з іншими змовниками нацисти розстріляли 20 липня 1944 року, відлунює скорбота за великим втраченим шансом. Ще б трохи – й історія Німеччини отримала б цілком інший розвиток. Незалежно від того, наполягли б союзницькі війська, які тоді швидко наближалися до Рейху, на безумовній з боку німців капітуляції чи ні: Німеччина сама звільнила б себе від тиранії, під владу якої потрапила з власної вини, - читаємо в газеті ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ.
Газета ЗЕХЗІШЕ ЦАЙТУНГ зауважує, що важливо пам”ятати про цю дату саме зараз, коли в Німеччині помітного поширення набувають неонацистські течії:
Усі поминальні промови та урочистості не можуть приховати одного: переважна більшість німців до останніх тижнів війни підтримувала злочинний режим і фюрера, який майже цілу Європу довів до катастрофи. Берегти пам”ять про 20 липня є тим більше важливим, що нині правоекстремістські партії знову виходять на полювання за голосами виборців, причому частково успішно. Тільки той, хто пам”ятає свою історію, може запобігти її повторенню, - аргументує ЗЕХЗІШЕ ЦАЙТУНГ.
”Існує загроза, що день замаху на Адольфа Гітлера може канути в забуття”, - застерігає газета НОЙЄ ОСНАБРЮККЕР ЦАЙТУНГ і далі пише:
Необхідно терміново винайти нові форми нагадування, щоб з історії повстання офіцерів винести сучасний урок. Звичайно, національний день пам”яті – потрібне й розумне рішення, але воно не є універсальним рецептом. Набагато важливішим, аніж ці ритуальні урочистості, є постійне намагання донести ідеали та цінності тих, що наважилися на замах, до школярів та студентів. Добрий урок у вищій школі чи гімназії матиме в тисячу разів більше користі, аніж церемонія вшанування річниці владою, - переконана газета НОЙЄ ОСНАБРЮККЕР ЦАЙТУНГ.
До іншої теми. Газета РОЙТЛІНҐЕР ҐЕНЕРАЛЬ-АНЦАЙҐЕР присвячує свій коментар конфлікту всередині палестинського керівництва:
У тіні ізраїльської конфронтаційної політики та опираючись на часто позбавлену критики підтримку європейців, президентові Палестинської автономії Ясиру Арафату досі успішно вдавалося відстоювати свою позицію перед усіма нападами. Однак цього разу він, здається, перетягнув: тривалі протести у Секторі Ґаза свідчать про зміни приливів та відливів. Арафат усе ще є улюбленим палестинським політиком. Однак люди починають розуміти, що бажана зміна політичного стилю не обійдеться без зміни персоналу на владній верхівці, - вважає газета РОЙТЛІНҐЕР ҐЕНЕРАЛЬ-АНЦАЙҐЕР.
”Чи займає Арафат все ще вигідну позицію?”, - запитує видання РЕЙНІШЕ ПОСТ і відповідає:
Не зовсім. За ним стоїть все ще на диво багато палестинців – просто тому, що Арафат ніколи не давав змоги зрости жодному своєму конкурентові. Спершу він у нападі гострої самопереоцінки призначає свого родича Муссу Арафата, некоронованого короля корупції, керівником служби загальної безпеки Палестинської автономії, і тим самим пожинає зливу протестів. Потім він зміщує його для видимості і дає йому схожу посаду. Так функціонує система Арафата уже багато років, - критикує палестинського лідера газета РЕЙНІШЕ ПОСТ.
Газета ВЕТЦЛАРЕР НОЙЄ ЦАЙТУНГ, віддаючи належне багаторічному правлінню Ясира Арафата, вважає, що настав час поступитися владою молодшим політикам:
”Це заслуга Ясира Арафата, що доля палестинців за п”ять десятиліть не потрапила в забуття. Арафат розвинувся за цей час від лідера палестинської визвольної організації, яка серед іншого послуговувалася також терором, до міжнародно визнаного державного мужа без держави. Арафат, який так довго був реалістом, прогавив момент віддати владу молодшому поколінню політиків. Палестинські прем”єр-міністри, такі, як Махмуд Аббас та Ахмед Куреї, зневірилися через нерухливість Арафата, - наголошує газета ВЕТЦЛАРЕР НОЙЄ ЦАЙТУНГ.
Огляд німецької преси підготувала Христина Ніколайчук