Ірена Карпа: Коронавірус і ЛГБТ

- Мам, а що, це правда, що в деяких країнах за те, що ти гомосексуальний, тебе може арештувати поліція? - питає мене 9-річна дочка. 8-річна уважно слухає, поки ми йдемо зі школи до метро.

- Гм, у принципі, правда, - чесно відповіла я. - У деяких взагалі камінням можуть за це побити.

- На смерть? - переляк у дитячих очах.

- Так, можуть і на смерть. Такі дикі закони є у певних країнах. Де релігія замістила здоровий глузд.

- Це в мусульман?

- Не у всіх. Лише в деяких… - я секунду зважую, якими словами дітям краще пояснювати про шаріат.  - А чого ти про це питаєш?

- Ну, нам просто вчитель сьогодні про це говорив.

- Овва… - про себе я посміхнулася прогресивності звичайної муніципальної школи в Парижі.

- Так! І фотки з проєктора показував: де два хлопці цілуються, і де дві дами одружуються, в білих сукнях!

- Ух ти. І що ви казали?

- Ну, коли цілуються - то це бє.

- А коли хлопець і дівчина цілуються, то це як?

- Ой, та це тим більше бє-е-е! Але так, щоби арештовувати людей, бо вони люблять одне одного, це жах! Мамо, у Франції ж такого нема?

- Ні, нема.

- А в Україні?..

- І в Україні нема. Люди стали дуже просунутими і толерантними. Знаєте ж, що таке толерантність і здоровий глузд?..

З моменту цього діалогу пройшло тижні чотири. Я про нього б уже й забула, якби не гортала в умовах карантину всі можливі веб-ресурси з Батьківщини і не наштовхнулась на "геніальний" вердикт Філарета: виявляється, коронавірус виник через дозволені шлюби ЛГБТ-меншин! Алілуя і еврика в одному! Скільки світових вчених ламає собі голову над природою COVID-19 і способів його подолання, а тут - он воно що, виявляється… Покаймося-но, поцілуємо всі до одної ікони, і замироточать вони вакциною животворною!

Читайте також: Коронавірус, СНІД і чума: чому теорії змови стають вірусними під час пандемій

(Ну все, все, це ми з вами просто дожартувалися про середньовіччя в Україні. От воно й матеріалізувалося. Надіюся, хмизу для вогнищ на Хрещатику вистачить - якраз того, що не встигнуть спалити на шашликах адепти майовок під час карантину).

Якби ми були активними прихожанами, я би, чесно, не знала, як пояснити дітям ту бздуру, яку видав почесний патріарх ПЦУ. Бо тут не тільки Дарвін у гробу перевертається, а кожен вчитель біології горить вогнем (ні, не Содома і Гоморри) іспанського сорому. Тут лише вкотре можу потішитися, що школа моїх дітей сповідує виключно світські принципи - вчительки-мусульманки не приходять на уроки в хіджабах, і відповідно, перше вересня не кропиться з кадилом під колективний "Отче наш". Для цього існують місця культу: церкви, мечеті тощо. Красиво - так, частина культури - звісно. Проте релігійна орієнтація - особиста справа кожного. Так само, як орієнтація статева.

Сама Франція легалізувала одностатеві шлюби не так давно - відповідний закон ухвалили 17 травня 2013 року. А вже у 2014-му одностатеві шлюби складали чотири відсотки від усіх зареєстрованих у державі. Звісно ж, ухваленню так званого "закону Тобіра", за прізвищем тогочасної міністерки юстиції, передувало чимало маніфестацій. "Шлюб для всіх!" - вимагала ліберально налаштована частина суспільства. Відповідно, консервативно налаштована бралася під білі рученьки з католицькими священниками й виходила на вулиці, аби "перешкодити гріху". Інколи цей розкол на "лібералів" і "консерваторів" ставався навіть в межах однієї родини. "Господи, як же соромно мені було побачити на фото в Le Figaro моїх начебто притомних дядька й тітку! - робить "фейспалм" моя сусідка-журналістка. - Та вони і в церкву-то максимум раз на рік ходили, коли хтось із родичів одружувався. А тут, дивися, які моралісти поробилися!" Ну звісно ж, закон зачіпав "святе" - право одностатевих пар на всиновлення дітей, на спадщину та на іншу рівність у розподілі громадянських свобод…

Читайте також: Франція: суперечка навколо одностатевих шлюбів загострюється

Франція тоді стала дев'ятою країною в Європі і дванадцятою у світі, що узаконила шлюб між людьми однієї статі. За словами Крістіан Тобіра, запровадження цієї сміливої реформи, яка передбачає розподіл і розширення громадянських свобод, вимагає неабиякої політичної й етичної відповідальності.

Саме так - ключове слово тут "відповідальність". Відповідальність перед усіма без винятку своїми громадянами, дотримання їхніх свобод і прав - зокрема, на родину. Поняття "ВСІ громадяни", безумовно, включає в себе громадян ЛГБТ. Інакше про яку свободу-рівність-братерство може йти мова?..

Я не збираюся тут влаштовувати порівняльні аналізи церквам і приходам (не антиклерикальне це діло), але: продвинуті священники у Сан-Франциско, розуміючи, як стрімко падає останніми десятиріччями авторитет церкви, вітають нових прихожан, зокрема, представників ЛГБТ-спільноти. Бо - увага-увага - "Бог є любов". Остання, якщо вникнути, включає в себе прийняття, підтримку, здатність вислухати.

Мені з цього приводу дуже зайшов серіал Sex Education, де чорношкірого підлітка-гея підтримує і його громада, і парафія. Хлопця люблять за те, що він добрий, щирий, чесний і добре співає. Єдине, за що боїться час від часу його батько - що через надто яскравий одяг його син може відгребти від місцевої гопоти. А вона ж усюдисуща.

Ще задовго до того, як мати власних дітей, років зо 15 тому, мені довелося познайомитися з однією лесбійською парою з дітьми. Дві опозиційні російські журналістки проводили літо на дачі. Поки Маша писала, Сара дерлась по драбині на дах їхнього заміського будинку, аби наклеїти на нього зірки. "Щоби тим, хто літає над нами в літаках, було гарніше". Діти тим часом бавилися у траві. Мені стало цікаво, як вони у свої 4 і 5 років визначають свої родинні зв'язки. "Хто це?" - напряму спитала я у хлопчика, кивнувши на двох жінок. "Маша моя мама і Сара моя мама", - спокійно відповів хлопчик, не відриваючись від леґо. Він був, як дві краплі води, подібний на маму-Машу, на відміну від дівчинки. Парадоксально, що всиновленою дитиною був лише він.

Читайте також: Гейбі-бум. Як живеться одностатевим родинам з дітьми у Німеччині

Ті дві жінки давно вже живуть у Каліфорнії. І чи збереглася на даху їхньої підмосковної дачі, недалеко від аеропорту Шереметьєво, мозаїка "Путин ...", яку мама-Сара виклала з тих зірок, що в неї залишалися, - хтозна.

…Зараз у Парижі ми чемно сидимо вдома під час карантину. На вулицях порожньо, ходять поліцейські патрулі й солдати. З'явилося чимало часу на розмови з дітьми.

- Мама, а що, є такі батьки, що забороняють своїм дітям бути гомосексуальними? - питає мене Кая.

- Є такі, - чесно кажу я.

- Бо чого? Думають, що це ненормально?

- Так.

- А це нормально?..

- Так. Люди всі різні. Так само, як є люди з білявим волоссям і чорнявим. Високі й низькі, худі й дебелі. У природі є багато різного, а в людей - іще більше. Треба бути спокійним і поважати інших. У них стільки ж прав, як у вас. - Кая замислюється і ненавмисно питає те, чим у різні часи мене намагалися підколупати "високоморальні" журналісти.

- А ти б мене любила, якби я була… ну… лесбійкою?

- Звісно ж! - сміюся я.

- Гм. Ну добре. Але є й такі батьки, що наполягають, аби їхні діти були конче гомосексуальними?.. - питає з недовірою вона. Тут я про себе гигочу зі свого надлишкового толератстського ентузіазму. Налякала мать дитину. Ич, нема на мене Філарета з богокаральним вірусом!

- Каю, - зітхаю я й обіймаю її. - Будь такою, як хочеш бути. Бажано щасливою. Нормальні батьки не можуть прагнути іншого.

"Авторська колонка" висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle в цілому.