Європа намагається вирватися з лещат «Газпрому»

Російський концерн «Газпром» уже нині нагадує ненажерливого велетня: 160 тисяч кілометрів трубопроводів, близько тисячі дочірніх підприємств, 400 тисяч працівників і рекордний прибуток торік – 24 мільярди євро. Приблизно шоста частина газу, який споживається в світі, подається через трубопроводи «Газпрому». Таким чином цей концерн є найбільшим у світі експортером блакитного палива. Також Німеччина близько 40 відсотків своїх потреб у газі забезпечує за рахунок експорту з Росії. Очікується, що потреби в цьому енергоносії зростуть разом із втіленням у життя запланованої відмови від використання атомної енергії.

Досі російський монополіст заробляє на продажу газу великим німецьким імпортерам. Але, як-то кажуть, апетит приходить під час їжі. «Газпром» сподівається дістатися безпосередньо до гаманців європейських, у тому числі й німецьких споживачів. «Газпром поставив собі за мету пробитися до кінцевого клієнта, аби в своєму ланцюгу створення цінностей мати й цей етап», - каже Штефан Лехтенбемер, експерт Інституту з питань клімату, довкілля й енергетики, розташованого в німецькому місті Вупперталь. До Німеччини свої щупальці «Газпром» простягнув уже давно.

Російські зв'язки в Німеччині

Так, на початку 90-х років разом з німецькою компанією Wintershall «Газпром» заснував спільне підприємство Wingas, яке сьогодні постачає німцям близько 20 відсотків газу. Росіянам, однак, цього замало, вони хочуть більшого. Нещодавно поширилися чутки, що «Газпром» начебто збирається придбати німецьку компанію «Ruhrgas». Це дочірнє підприємство німецького енергетичного велетня E.ON Ruhrgas нині переживає труднощі. Оскільки E.ON Ruhrgas нині забезпечує близько половини всіх потреб газу Німеччини, то можна собі уявити, що для «Газпрому» така оборудка була б вигідною справою.

Водночас виникає сумнів, що такий шлюб отримує благословення з боку антимонопольного відомства. «Я твердо переконаний у тому, що з огляду на лібералізацію газового ринку в ЄС продати «Ruhrgas» «Газпрому» ніхто не дозволить, - вважає директор Фонду національної енергетичної безпеки в Москві Костянтин Сімонов. – Проблема в тому, що «Газпром» володіє великим пакетом акцій «Wingas» і до того ж має цінні папери в інших компаніях».

Лібералізація газового ринку в Європі

Європейські антимонопольні структури не допустять зосередження в руках «Газпрому» ще більшої влади. Більше того, нинішню потужну позицію цього концерну намагаються обмежити за допомогою трубопроводів. Упродовж багатьох років на газовому ринку в Європі, з одного боку, стояли великі виробники передусім з Росії та Норвегії, з іншого – великі імпортери блакитного палива на кшталт «Ruhrgas». Вся влада виробників залежить фактично від трубопроводів. Адже в кого нема можливості транспортувати газ, той не може й продавати його в Європі. Тому в майбутньому газопроводи планується зробити доступними й для тих виробників блакитного палива, які не мають власних газотранспортних можливостей. Такими є плани Єврокомісії. Контроль за транспортуванням газу в такому випадку мали б узяти на себе національні регулятивні органи.

Крім того, планується ще створити спеціальні біржі для торгівлі газом. Традиційно про закупівлю газу домовляються на довгостроковий період безпосередньо з виробником. При цьому ціна на блакитне паливо орієнтується на нафтові ціни. У майбутньому дедалі більше газу має продаватися на спеціальних торговельних майданчиках, де ціни встановлюватиме вже попит і пропозиція. «Ми нині переживаємо проміжний етап», - зауважив Йонас Ґрец з Фонду науки й політики в розмові з Deutsche Welle. За його словами, чистої олігополії більше нема, оскільки на ринок виходить більше виробників, які раніше такої можливості не мали.

«Газпром» бореться за сфери впливу

Росія звичайно виступає проти таких ідей, які суттєво обріжуть вплив «Газпрому», й домагається винятків у ЄС для своїх трубопроводів. Крім того, «Газпром» планує протягнути трубу в східному напрямку, аби одного дня продавати блакитне паливо Китаю й іншим країнам Азії, які нині переживають бурхливий економічний розвиток.

Йонас Ґрец не бачить у цьому загрози для поставок до Європи. «Європейський газовий ринок поки що залишається для «Газпрому» найпривабливішим, і росіяни, фактично, не мають альтернативи», - каже він. Оскільки трубопровід у напрямку Китаю тільки планується, то китайський ринок може стати цікавим не раніше ніж через 20-30 років.

Конкуренти не сплять

Тим часом у Європі «Газпрому» доводиться поступово рахуватися із серйозною конкуренцією. Консорціум фірм розглядає можливість проведення газопроводу «Набукко», який мав би транспортувати центральноазіатський газ до Європи в обхід Росії. Європейські країни вже отримують зріджене блакитне паливо, наприклад, з Катару. Газ у такому стані перевозиться танкерами. Після відкриття в США так званого «нетрадиційного» газу до Європи почали надходити невеликі обсяги цього енергоносія також звідти.

Усі ці можливості Німеччина повинна активно використовувати, аби зменшити ринкову залежність від Росії, вважає Йонас Ґрец. Німеччина могла б потужніше підтримувати німецький енергетичний концерн RWE, який інвестує в газопровід «Набукко». «Це був великий крок уперед», - вважає Ґрец. На його думку, Німеччина могла б інвестувати і в спорудження терміналів для зрідженого газу. Тоді можна було б ще більші обсяги газу закуповувати в ще більшій кількості інших країн. «Це була б виправдана стратегія з огляду на зростання потреб у газі», - вважає Ґрец.

Автор: Генрік Беме / Володимир Медяний
Редактор: Христина Ніколайчук