Євромайдан: погляд із Білорусі

Які настрої переважають у білоруському суспільстві у зв’язку з подіями в Україні? Чого у них більше - підтримки, критики чи байдужості? Так, наприклад, провладні ЗМІ у Білорусі ось уже більше двох тижнів - від саміту "Східного партнерства" у Вільнюсі 29 листопада, на якому Україна так і не підписала угоду про асоціацію з ЄС - вагаються, відображаючи лінію білоруської влади, відзначає заступник голови руху "За свободу" політолог Олесь Логвинець. Президент Лукашенко досі не зробив жодної виразної публічної заяви щодо подій в Україні.

Офіційна позиція - стримана й вимушена

Офіційні особи Білорусі практично не коментують ані рішення Києва пригальмувати на шляху до ЄС, ані українські протести. І навіть у підсумковій тижневій програмі державного телеканалу "Білорусь 1" звучать думки російських, а не білоруських політологів. "Помітно, що у редакції немає розуміння того, які і де треба ставити акценти, хоча канал "Білорусь 1" за звичкою готує матеріали за принципом "не чув, але засуджую", - відзначає директор з досліджень "Ліберального клубу" Євген Прейгерман.

У результаті білоруські телеглядачі отримують характерний для білоруського агітпропу набір ідеологічних штампів: українські протести інспіровані Заходом для розвалу інтеграційних ініціатив на пострадянському просторі, а приїзд західних політиків та дипломатів на Євромайдан - це ніщо інше, як втручання у внутрішні справи України. Політичний оглядач Валерій Карбалевич пояснює це побоюванням влади, що київський приклад може "перекинутися на Білорусь".

Водночас, як зауважує Олесь Логвинець, Лукашенко та його агітпроп змушені утриматися від різкої критики України. "Мінську зараз більш вигідним є віддалення Києва від Москви - як конкурента у боротьбі за російські дотації", - пояснює політолог.

Білоруська опозиція вітає Євромайдан

Важко сказати, скільки білорусів встигло побувати на Євромайдані у Києві, однак там помітні біло-червоно-білі білоруські прапори, а у соцмережах розміщено велику кількість як фотографій на тлі київських барикад, як і палких коментарів з приводу подій в Україні. Представники практично всіх опозиційних партій і рухів висловили підтримку Євромайдану, а багато їхніх лідерів та активістів відвідали Київ особисто і навіть виступили зі сцени, передаючи від імені білорусів побажання добитися від української влади підписання угоди про асоціацію з ЄС.

Опозиційні кола у Білорусі вважають, що якби європейська інтеграція України розпочалася і проходила успішно, це стало б хорошим прикладом для білорусів, відзначає Карбалевич. А сам факт можливості масштабних протестів в Україні може революційним чином вплинути на білоруське суспільство, підкреслює політолог. Водночас експерт відзначає розколотість білоруського суспільства, котру вже давно констатують соціологи. Тож у ньому є також як критично налаштовані до Майдану люди, так і байдужі - однак говорити про їхні процентні співвідношення без проведення соцдослідження важко, наголошує експерт.

На думку Олеся Логвинця, загальна канва сприйняття подій в Україні проєвропейськи налаштованими білорусами позитивна, а багато хто навіть заздрить широкій народній мобілізації українців. На думку експерта, це примушує білорусів задуматися, чому у сусідній країні таке можливо, і чи є шанс на подібну мобілізацію в Білорусі.

Недержавні ЗМІ допомагають розібратися у ситуації

Недержавні білоруські ЗМІ події в Україні подають так само, як і українська опозиція, відзначає експерт Леонід Міндлін. На його думку, вони надають достатньо інформації для тих, хто бажає знати, що насправді зараз відбувається у Києві, та хоче розібратися у нинішній українській ситуації.

Недержавні білоруські інтернет-ресурси дають можливість не лише читати тексти і слухати радіопрограми, а й дивитися прямі включення з місця подій. Посилання на сайти, котрі у режимі реального часу ведуть трансляцію з Майдану, ось уже більше двох тижнів ставлять багато білоруських ресурсів, навіть ті, котрі не мають своїх кореспондентів у Києві.

Що стосується антиєвропейської пропаганди на російських телеканалах, у котрих Україні нав’язується роль меншого брата Росії, то, на думку Міндліна, сьогодні вона не спричиняє такого впливу на білорусів, як це було раніше. За його спостереженням, телебачення давно перестало бути значущим джерелом інформації для білорусів з активною життєвою позицією. Окрім того, частина білоруської аудиторії, котра не цікавиться політикою, узагалі не дивитися російські суспільно-політичні передачі, вважає медіаексперт.

На думку кінорежисера-документаліста Юрія Хащеватського, "російські телеканали дискредитували себе в очах білорусів відвертою брехнею і пропагандою, і це стосується не лише українських протестів".