Як європейські праві впливають на ЗМІ

Вбивства словацького журналіста Яна Куціяка і його мальтійської колеги Дафни Каруани Галіції змусили заговорити про проблеми зі свободою слова у країнах ЄС. Крім цих вбивств, утім, є ще системна проблема: утиски свободи слова у країнах, де до влади прийшли праві популісти. DW поспілкувалася з журналістами у низці країн, яких стосується ця проблема.

Угорщина: новини під диктовку

"В Угорщині багато новин подаються з одного джерела, відколи уряд Віктора Орбана створив власну медіа-компанію", - зауважує журналіст Мартон Гергей, який працює у найбільшій щотижневій газеті країни HVG. Державний медіа-холдинг виробляє весь контент для суспільно-правових телеканалів, він включає і державну інформаційну агенцію.

"Їхні новини піддаються жорсткій цензурі, тобто переписуються так, як це потрібно уряду", - каже Гергей. Більшість контенту державна інформаційна агенція пропонує безкоштовно. Це витискає з медіа-ринку незалежних приватних конкурентів. Приватні радіокомпанії були законом зобов'язані транслювати блоки новин. Готові випуски новин державний медіа-холдинг надає їм безкоштовно. 

Безкоштовні випуски новин критики жартома називають "мігрантські новини". За словами Гергея, вони складаються переважно з негативних новин про мігрантів і хороших новин про уряд. "Це справжня машина пропаганди, яка коштує шалених грошей, особливо якщо порівняти, скільки грошей угорська держава витрачає на освіту і охорону здоров'я", - обурюється журналіст. 

Не оминула політика уряду Орбана і ринок друкованих видань. Розміщуючи рекламу державним коштом, уряд підтримує вірні газети грошима платників податків. Водночас, незалежні видання отримають менше або й зовсім жодної реклами. В Угорщині залишилося лише три загальнонаціональних газети, дві з яких є "рупорами Орбана", констатує Гергей.

Польща: кримінальні провадження проти журналістів

За схожим сценарієм події розвиваються й у Польщі. Після перемоги на виборах 2015 року націонал-консервативний уряд взяв під контроль суспільно-правові ЗМІ. Бартош Вєлінський працює у щоденній газеті Gazeta Wyborcza у Варшаві. На пресу, яка не пов'язана з урядом і не піддається цензурі, чиниться шалений політичний і економічний тиск, нарікає польський журналіст. "Зі мною самим досі, на щастя, нічого поганого не сталося, але мої колеги вже мають негативний досвід", - розповідає Вєлінський.

Чимало журналістів постали перед судом. Нам початку грудня одного з журналістів польського часопису Newsweek викликали на допит до поліції. За словами правоохоронців, він в одній з публікацій порушив особисті права заступника голови Конституційного суду, оскільки він згадав у статті назву вулиці, на якій мешкає суддя. Крім того, голова Конституційного суду закликала правоохоронців розслідувати діяльність журналіста після того, як вийшла критична публікація про неї. Ще одному журналісту навіть "світило" кримінальне провадження від військової прокуратури.

Так само як і в Угорщині, незалежні газети в Польщі переживають фінансові труднощі через те, що вони перестали отримувати державні замовлення на рекламу. "Як покарання за критичне висвітлення діяльності уряду перестає надходити реклама", - каже Вєлінський. Це стосується і реклами державних або пов'язаних з державою підприємств, таких як залізниця або телекомунікаційні компанії. Тиск на незалежні ЗМІ відчувається і в ускладненому розповсюдженні, каже журналіст Gazeta Wyborcza. Це видання, наприклад, марно шукати на заправках державного нафтового концерну: його або немає на стендах, або його навмисно ховають за іншими газетами і журналами.

Італія: цькування журналістів

В Італії утиски свободи слова поки не такі масштабні як в Угорщині або в Польщі. Тим не менше, відколи до влади прийшов уряд у складі правих популістів з "Ліги півночі" та руху "П'ять зірок", атмосфера у відносинах між політиками і журналістами значно погіршилася. Співробітники незалежних ЗМІ стали мішенями для атак політиків, розповідає Аналіза Каміллі з римського тижневика Internazionale. Політики, за її словами, стали часто називати журналістів брехунами. "Не рідкість й інші образи, подекуди навіть "нижче поясу", - каже Каміллі. Вона констатує, що урядовці дедалі рідше проводять традиційні прес-конференції, віддаючи перевагу коротким заявам на Twitter чи Facebook. Цей формат, нарікає вона, не передбачає можливості поставити критичне запитання "в лоба".