На варті прозорості
24 липня 2013 р.
Встежити за всіма - завдання не з легких. Одначе автори веб-порталу Abgeordnetenwatch, назву якого можна перекласти як "Депутатський патруль", заповзялися перевірити кожного з двох тисяч кандидатів на депутатське крісло у 299 виборчих округах. Звичайно, познайомитися з ними можна особисто, зустрівши їх на якомусь з передвиборчих з'їздів, або ж погортати інформаційні брошури. Але за всіма не вженешся, до того ж на цих виборах є і простіший спосіб, який пропонує веб-портал Abgeordnetenwatch.
На кожного кандидата цей ресурс "завів" особисту справу. Окрім біографічних даних, як дата народження чи партійна приналежність, у справі представлені професійні кваліфікації кандидата та дані про округ, у якому він живе і може балотуватися. Крім того, велика оранжева кнопка на сторінці веде до форми запиту, де кандидатові можна поставити конкретні запитання про його чи її позиції з тої чи іншої проблематики. "У наступні два місяці, що залишилися до виборів, ми очікуємо отримати десь 7-10 тисяч запитань від користувачів", - каже один зі співзасновників порталу Борис Гекеле.
Запуск порталу - вигідний і для самих політиків, впевнений співзасновник платформи. Усі запитання до кандидатів автори проекту обіцяють переглядати ще до публікації, таким чином запобігаючи появі расистських, образливих чи недоречних висловлювань. Звичайно, це чималий пласт роботи. Але з появою вичерпних відповідей політиків автори сподіваються на те, що знизиться і кількість повторювань одноманітних запитань на якусь задану тему.
"На останніх виборах до Бундестагу політики надали відповіді на 80 відсотків усіх запитань, що надійшли до них", - каже Гекеле і вважає це ознакою готовності політиків до співпраці.
Анґела Меркель поки ігнорує
Кандидат, який надав відповідь на поставлене запитання, автоматично піднімається угору в списку, позиціонуючи себе відкритим до виборців і діалогу політиком. Наприклад, кандидат Зелених на посаду канцлера Юрґен Триттин, схоже, відкритий до такого контакту. Принаймні про це свідчить статистика. Від нього надійшло 398 відповідей із загалом 505 поставлених йому запитань. Ще краще виглядає статистика відповідей депутата земельного парламенту Північного Рейну-Вестфалії Петера Мюнстерманна з Дюрена - цілих 100 відсотків. Хоча статистика тут справа відносна, адже депутатові поставили не десятки і сотні, а лише чотири запитання.
Зовсім кепсько виглядає статистика спілкування чинної канцлерки Анґели Меркель. Її відповіді досі очікують 404 запитання. Ще 63 дісталися у спадок з попередніх виборів. "Це цілком на неї схоже", - коментує інший співзасновник платформи Ґреґор Гакмак. "Радше вичекати дискусії, ніж швидко озвучити власні позиції", - пояснює він мовчання німецької канцлерки. Помічники Меркель виправдовують це тим, що, мовляв, важко "розбити" і диференціювати позиції Меркель, адже вона одночасно депутатка, канцлерка і голова Християнсько-демократичного союзу. "Але ж міністрові фінансів Вольфґанґу Шойбле таке поєднання функцій не заважає давати відповіді", - дивується Гакмак.
За більшу прозорість
Запитання до кандидатів ставлять і автори проекту. Зокрема, запитують про їхнє ставлення до проблеми боротьби з корупцією: чи підтримують ухвалення закону про підкуп депутатів або чи вважають обов'язковим оприлюднювати дані про пожертви на суми, вищі за 10 тисяч євро. 653 кандидати "обома руками" за посилення боротьби з корупцією цими та іншими шляхами. "Сподіваюся, ми в цьому напрямку просунемося, адже неприпустимо, що у ФРН досі немає закону про заборону підкупу депутатів. Даючи подібні зобов'язання, кандидати посилюють прозорість та сприяють збільшенню довіри до себе", - каже Гекеле.
Деякі кандидати цю платформу сприймають як серйозний інструмент передвиборчої агітації та діалогу. За додаткові 179 євро вони можуть розмістити на своїй анкеті фотографію або подати посилання на додаткову інформацію про себе та свої політичні позиції. "У перспективі ми хочемо фінансувати діяльність сайту за рахунок пожертв. Це необхідно для збереження незалежності", - пояснює Гакмак.
Досвідом роботи сайту, який існує з 2005-го року, зацікавились і за кордоном. Зокрема у постреволюційному Тунісі. Торік Ґреґор Гакмак допомагав створювати місцевий аналог сайту.