Як у Німеччині відбувається формування нового уряду

Коли чотири роки тому після вересневих парламентських виборів у Німеччині нарешті був сформований уряд, край порога уже було католицьке Різдво. Коаліційні переговори та формування кабінету міністрів тривали тоді, у 2013 році, 86 днів. Партії з різними програмними положеннями можуть зближуватися у своїх позиціях багато тижнів поспіль, допоки не вироблять спільну урядову програму.  

Цього року коаліційні переговори також можуть бути доволі тривалими: Християнсько-демократичний союз / Християнсько-соціальний союз (ХДС/ХСС), "Союз 90/Зелені" та Вільна демократична партія Німеччини (ВДП) мають розбіжності з багатьох питань. Що настане раніше - свято Миколая чи перша на федеральному рівні коаліція "Ямайка" - наразі невідомо. Однак усі три партії ще перед першим раундом переговорів заявили про готовність до компромісів. Канцлерка Анґела Меркель (Angela Merkel) ставить на стабільний уряд. Тож якщо з "чорно-жовто-зеленою" коаліцією не складеться, усі сподівання будуть спрямовані у бік Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН). Її тоді наполегливо закликатимуть переосмислити свою відмову від утворення нової великої коаліції.

30 днів після виборів

У той час, як коаліційні переговори можуть тривати довгий час, новобраний Бундестаг починає свою роботу вже незабаром після голосування. На вівторок уже заплановані засідання новообраних фракцій. Як передбачено Основним законом Німеччини, найпізніше через 30 днів після виборів, тобто 24 жовтня, має відбутись перше засідання Бундестагу. До того часу попередній уряд продовжує виконувати свої обов'зки.

Звісно, цього разу може статися так, що новий Бундестаг не зможе одразу обрати нового канцлера чи канцлерку, оскільки коаліційні переговори ще не будуть завершені. У такому разі федеральний президент Франк-Вальтер Штайнмаєр (Frank-Walter Steinmeier) звернеться до канцлерки Меркель та її уряду з офіційним проханням продовжувати виконувати свої повноваження, допоки не будуть проведені вибори глави уряду.

Бундестаг ще ніколи не був більшим

Новообраний Бундестаг з його 709 членами буде найбільшим в дотеперішній історії ФРН. В останньому скликанні до його складу входили 630 народних обранців. Причиною таких розбіжностей у кількості депутатів є особливості німецького виборчого права: наявність так званих додаткових (нім. Überhangmandate - Ред.) та компенсуючих (нім. Ausgleichsmandate - Ред.) мандатів. Голова парламенту останнього скликання Норберт Ламмерт (Norbert Lammert) домагався законодавчого обмеження кількості депутатів у 630 осіб, однак не зміг цього втілити.

Зараз також вирішується питання, яким чином у пленарній залі розташовуватимуться шість парламентських фракцій. Те, що депутатиправопопулістської "Альтернатива для Німеччини"  сидітимуть праворуч перед головою парламенту, ще не вирішено, адже з 1949 до 2013 року ці місця займали обранці від ВДП.

Зміни до регламенту

До нового парламенту уперше увійшли 94 депутати від правопопулістської АдН. Передбачаючи такий результат, а також те, що найстаршим за віком депутатом може виявитись обранець від АдН, Бундестаг дещо змінив свій регламент. Річ у тім, що найстаршому депутату надається почесне право вести установче засідання новообраного Бундестагу, під час якого обирають канцлера та його заступника.

За старим регламентом, ця роль дісталася б народженому в 1940 році представнику АдН Вільгельму фон Ґотберґу (Wilhelm von Gottberg). Тож, щоб цього не сталося, парламент ще в червні змінив це правило - тепер установче засідання вестиме не найстарший за віком депутат, а народний обранець, який найдовше перебуває в парламенті. Цього разу відповідна роль, очевидно, випаде 75-річному міністру фінансів від ХДС Вольфґанґу Шойбле (Wolfgang Schäuble), який уже 45 років є депутатом Бундестагу і цього разу здобув перемогу на виборчому окрузі в Оффенбурзі. Провідний кандидат від АдН Александер Ґауланд (Alexander Gaulandd) у відповідь на це закинув іншим партіям, що вони вдалися до "шахрайства" через "страх перед АдН".

Бундестаг обирає канцлера або канцлерку

Найважливішим повноваженням нового парламенту є обрання канцлера чи канцлерки. Його чи її обирають за поданням президента без обговорення та шляхом таємного голосування. Для того, щоб бути обраним, кандидату чи кандидатці в канцлери необхідно зібрати абсолютну більшість депутатських голосів, так звану "канцлерську більшість". До цього часу всі німецькі канцлери - у тому числі й Анґела Меркель під час трьох попередніх виборів - обиралися ще під час першого туру голосування.

Якщо ж цього не відбудеться, то конституція передбачає подальші тури виборів, що мають відбутися протягом 14-ти днів. Однак у цьому разі існує ще одна перепона: під час останнього голосування буде обраний той, хто набере найбільшу кількість голосів. Якщо ця кількість становитиме менше, ніж більшість депутатів Бундестагу, тоді рішення про те, призначити кандидата або кандидатку на посаду канцлера чи розпустити парламент, ухвалюватиме президент.

Те, що станеться саме так, - вкрай малоймовірно. Проте можна з упевненістю казати, що формування уряду триватиме кілька тижнів. Спочатку партії мусять між собою дійти згоди щодо порядку переговорів та того, хто саме братиме в них участь, а також - зважаючи на величезний інтерес з боку ЗМІ - знайти місце, в якому вони під час перших зустрічей зможуть спокійно поговорити. Чотири роки тому таким місцем стали парламентські приміщення, які підземним переходом з'єднані з будівлею Бундестагу. Там вели перемовини спочатку ХДС, ХСС та Зелені, але не дійшли жодних успіхів. Тому в результаті вийшла велика коаліція з СДПН.