Як теракт у Берліні вплине на висилку біженців

Теракт на різдвяному ринку на площі Брайтшайдплац у Берліні призвів до загибелі 12 людей. Головним підозрюваним в скоєнні нападу вважають 24-річного громадянина Тунісу Аніса Амрі, якого 23 грудня італійські поліцейські застрелили в Мілані. Можливо, трагедії вдалося би уникнути, якби його ще в листопаді депортували з країни. Однак висилка не відбулася, як гадають, через те, що він не мав паспорта.

Ця обставина, а ще низка інших, спричинила новий раунд суперечок у правлячій коаліції Німеччини навколо запровадження жорсткішої політики щодо біженців. При цьому головна тема - як домогтися того, щоб система екстрадиції тих, кому відмовили в наданні притулку, стала ефективнішою. Аніс Амрі проживав у Німеччині лише на підставі тимчасової відстрочки висилки. Це навіть не дозвіл на перебування: навпаки, в документі написано, що його власник має залишити країну.

Власників схожих посвідчень в Німеччині багато - лише на червень 2016 року їх було 170 тисяч осіб, і їхня кількість різко зростає. За оцінками відомства в справах міграції, за рік їх може бути вже до півмільйона. Водночас 37 тисяч з них взагалі не мають жодних паспортів, що лише ускладнює депортацію.

Вислати, але куди?

Питання, що робити з такими людьми, давно хвилює німецьких політиків. Голова комісії з внутрішніх справ Християнсько-демократичного союзу (ХДС) Ансґар Гевелінґ виступив з вимогою запровадити суворіші правила висилки та її відстрочки. В зв'язку з цим він закликав підтримати зміни до закону, згідно з якими тих біженців, які порушили закони на території Німеччини, будуть швидше брати під варту та висилати з країни. Відповідні поправки до закону запропонував ще в серпні міністр внутрішніх справ ФРН Томас де Мезьєр.

Експерт з питань внутрішньої безпеки фракції Християнсько-соціального союзу (ХСС) Штефан Маєр запропонував, коли справа доходить до висилки, запровадити розрізнення між тими, "хто не може залишити Німеччину не з власної вини ", та тими, хто "сам вперто перешкоджає цьому".

Згідно з чинними законами, арешт перед висилкою може тривати до півроку та бути максимально подовженим до року. Запропоновані де Мезьєром зміни до закону в якості однієї з підстав для такого арешту містять запровадження поняття "загроза громадській безпеці". Аніс Амрі, як вважалося, становив собою загрозу для безпеки.

"Транзитні центри"

З іншою пропозицією виступив внутрішньополітичний експерт фракції ХДС/ХСС у Бундестазі Вольфґанґ Босбах. Зокрема, він, а також низка інших колег по партії, знову озвучили ідею створення транзитних центрів на кордоні. Тим самим, на думку Босбаха, вдалося б уникнути неконтрольованого проникнення в країну осіб без паспортів. Якби таким особам відмовили в в'їзді в країну, то можна було би зменшити навантаження на органи охорони правопорядку, переконаний Босбах. "Неможливо протягом кількох місяців постійно стежити за всіма, хто становить загрозу в країні", - визнав політик. Щоправда, у випадку з Амрі це призвело би лише до перенесення навантаження на інші країни ЄС - Італію та Австрію, через які він потрапив до Німеччини.

У країні перебувають, за різними даними, від 250 до 500 осіб, яких силові структури оцінюють як потенційних злочинців, готових скоювати теракти. Для цілодобового спостереження за кожним із них, за оцінками експертів у сфері безпеки, потрібно близько 60 співробітників правоохоронних органів.

Але соціал-демократи (СДПН), що теж належать до правлячої коаліції, проти транзитних центрів, хоч і погоджуються, що вести спостереження за особами, які становлять небезпеку, неможливо. Транзитні центри суперечили би німецьким законам, заявив заступник голови СДПН Ральф Штеґнер.

Зробити "безпечними" країни Магрибу

Суперечка між політиками правлячої коаліції точиться й навколо визнання країн Магрибу - Тунісу, Алжиру та Марокко - "безпечними" державами, в які можна депортувати біженців. "Той, хто біжить з Тунісу, біжить не від війни", - зазначив Армін Шустер, внутрішньополітичний експерт ХДС, колишній поліцейський та запеклий критик, як він каже, "добре темперірованої політики Меркель щодо біженців". Навіть якщо підозрюваний Аніс Амрі не мав стосунку до теракту в Берліні, то він - приклад того, як багато-чого робиться неправильно в питанні поводження з біженцями, вважає Шустер. Він виступив з вимогою покращити координацію зусиль між окремими землями, адже Амрі, приміром, зумів уникнути уваги силових структур, переїхавши з федеральної землі Північний Рейн - Вестфалія до Берліна.

Але християнські демократи наштовхуються на спротив соціал-демократів, які блокують запровадження жорсткішої політики безпеки та жорсткіших норм міграційної політики. Зокрема, вони гальмують вже ухвалене Бундестагом рішення щодо країн Магрибу, яке, як вважають в ХДС та ХСС, помітно прискорило б обробку справ біженців з цих країн.

Соціал-демократи заперечують: навіть якби його ухвалили, все одно в випадку з Амрі це не допомогло б, адже щодо його справи так і не було ухвалено рішення про висилку. З таким запереченням виступив, приміром, Ральф Штеґнер. Важливіше укласти угоди з самими країнами Північної Африки про прийом біженців, яких висилають, а цього, на думку Шнеґнера, "має домагатися пан де Мезьєр".

Примітно, що під час гучної дискусії на другий план відійшло те, що німецький уряд уже домовився вжити низку заходів, спрямованих на посилення безпеки в країні. Зокрема, в середу кабінет ухвалив законопроект, який розширює відеоспостереження в громадських місцях та дозволяє поліцейським носити натільні відеореєстратори.