Чому в Росії не чути тих, хто не погоджується з політикою Кремля?
20 вересня 2014 р.
У неділю, 21 вересня, в Москві та інших великих російських містах заплановане проведення "Маршів миру". Це буде перша за півроку масова акція опозиції та представників громадянського суспільства проти втручання Росії у конфлікт в Україні. До цього масові протести під гаслом "Руки геть від України" відбулись в країні лише у березні 2014 року напередодні рефрендуму в Криму щодо приєднання українського півострова до Росії.
Як свідчуть результати опитувань громадської думки, значна кількість росіян все ще підтримує політику Кремля щодо України. А голосів тих, хто вважає, що дії Москви спричиняють шкоду не лише Україні, а й Росії також, у країні практично не чути.
Пасивність та пропаганда
Згідно з даними російської аналітичної організації "Левада-центр" понад 80 відсотків росіян не хочуть брати участь у жодних масових акціях, якщо вони відбуватимуться в їхніх регіонах. Правозахисники та представники опозиції визнають, що таку відповідь можна назвати вражаючим успіхом уряду у боротьбі з тими, хто протестує. Запорукою цього успіху, на їхню думку, є агресивна пропаганда Кремля.
"Одурювання суспільства за допомогою агітпропа призвело до того, що у країні насаджується мілітаристська істерика. До цього додається фашизація громадської думки, коли засоби цькування та брехливої пропаганди застосовуються не лише до політичних активістів, але й до усіх дисидентів взагалі. Їх звинувачують в усіх смертних гріхах і називають націонал-зрадниками", - зазначив у розмові з кореспондентом DW Борис Нємцов.
Ефект пропаганди доповнюють політичні репресії проти опозиції. У зв'язку з цим Нємцов нагадав про кримінальне переслідування Олексія Навального і вердикти по "болотній справі". "Така політика багатьох людей насторожує, а деяких і лякає, і вони бояться виходити на вулицю", - пояснив політик.
Слабкість громадянського суспільства
На думку Сергія Смірнова, редактора сайту "Права людини в Росії", одна з головних причин відсутності протестів полягає у слабкості та нерозвинутості громадянського суспільства: "У 21-му столітті нас все ще позбавлено ефективної можливості впливати на рішення, від яких залежить доля нас самих, нашого суспільства, країни. Де наші громадські інститути? Ті, які повинні тримати руку на пульсі того, що відбувається, бити на сполох, коли тільки має місце погроза порушення прав людини, і тим більше, коли справа дійшла до загибелі людей?"
Смірнов звертає увагу на тиск з боку влади на некомерційні організації, який посилився в останні місяці. "Їх намагаються виставити "п’ятою колоною" та "іноземними агентами". Сьогодні ярлики вішають навіть на організації солдатських матерів", - обурюється Смірнов. На його думку, "людям дають зрозуміти, що публічне, послідовне вираження своєї громадянської позиції не має сенсу та навіть шкодить".
Афганські аналогії
Політик та громадський діяч Володимир Рижков пояснює слабкість протестного руху відсутністю у людей потреби в пошуку об'єктивної інформації. "Росіяни схильні слідувати за тією пропагандистською моделю, яку протягом усього року нав’язує їм засіб масової інформації - телебачення".
У відповідь на запитання, що має статись, щоб суспільство змінило своє ставлення до участі Росії в українському конфлікті, у тому числі військовому, Рижков проводить історичну аналогію: "Я добре пам'ятаю війну в Афганістані, яка тривала десять років. Перші кілька років ця війна також не викликала у радянських громадян жодної турботи і падіння підтримки радянського уряду. Зниження рейтингів почалось тільки тоді, коли до СРСР замість живих солдатів почали прибувати труни, і коли це торкнулось тисяч і тисяч радянських сімей".
Економічні наслідки
Серед можливих факторів зниження рівня підтримки політики Кремля щодо Києва Рижков називає економічні. "Можливо, розуміння тієї ціни, яку Росія платитиме за антиукраїнську політику, приходититме поступово, разом із тим, як нарощуватимуться економічні труднощі - девальвація рубля, скорочення робочих місць, зростання цін та дефіцит харчів", - прогнозує політик.
А його соратник Борис Нємцов переконаний, що ситуація зміниться лише тоді, коли громадяни отримають правдиву інформацію. "На Сході України немає громадяньскої війни. Це Росія воює проти України", - каже Нємцов. "Треба донести до громадян численні докази того, що на Сході України воюють наші солдати. Як тільки суспільство отримає об'єктивну інформацію про цю війну, антивійськовий рух почне набирати обертів".