Чого не вистачає німцям?

У рейтингу World Hapiness Report, складеному фахівцями ООН, Німеччина не потрапила навіть у першу двадцятку. Щасливішими за німців виявилися навіть жителі бідних Венесуели та Панами. Соціологи чи економісти, ліві чи праві, оптимісти чи песимісти - залежно від фахових знань і поглядів, пояснення цього феномену лунають геть різні. Так само як і пропозиції, що треба змінити.

Загалом у Німеччині існує давня традиція урядових консультацій з експертним середовищем із суспільно важливих питань. Але цього разу за ініціативою канцлерки Анґели Меркель урядовці вирішили спробувати більш масштабний формат: нехай самі німці - від пекаря і перукарки до адвоката і банкіра - скажуть своє слово: чого їм не вистачає для щасливого життя у Німеччині?

Перші спроби були вдалими

Додають оптимізму канцлерці і перші успішні спроби діалогу з народом. Кілька років тому Меркель провела серію зустрічей із мешканцями маленьких містечок у різних куточках Німеччини, де кожен городянин міг висловитися щодо нагальних проблем. Аби діалог мав більш довгостроковий ефект, в інтернеті створили форуми звернень і пропозицій, на яких люди висловлювали свої зауваження.

Тепер уряд ініціював загальнонімецьку дискусію. Анґела Меркель, запускаючи проект, зізналася: через напружений графік урядової роботи вона іноді відчуває, що віддаляється від повсякденних проблем людей. За словами канцлерки, у неї нерідко складається враження, що їй під час численних візитів у регіони показують все насамперед з позитивної сторони. Іноді люди на зустрічах з головою уряду дуже хвилюються і не завжди встигають сказати все, що їх турбує. Щоб дійсно відчути, чим живуть люди, вона надто поспіхом скрізь їздить, визнає Анґела Меркель.

Діалог по всій країні

Загалом по всій Німеччині започатковано 150 громадських діалогів. Їхніми організаторами виступають фонди, профспілки, громадські об’єднання та церкви - усього 70 організацій. Федеральний уряд оплачує роботу професійних модераторів. Але вирішуватимуть, в якому форматі проводити спілкування, не вони, а місцеві оргкомітети. Мета - залучити якомога більше людей, щоб ніхто не міг сказати, що його не допустили. Розібратися, як функціонуватиме спілкування уряду з народом допоможе спеціальний сайт.

Крім канцлерки відвідувати зустрічі з громадянами будуть і всі без винятку міністри. Загальнонімецький діалог триватиме до жовтня. Після цього системним вивченням результатів дискусій з громадянами займуться науковці. Їхнє завдання - створити на підставі зібраних матеріалів план дій. Він міститиме "систему індикаторів якості життя".

Чи є сенс?

Чимало німців залишаються скептичними, чи має такий діалог сенс. Людям треба пояснювати, каже Сабіне Коппе, керівниця одного з регіональних відділень школи післядипломної освіти на півночі Німеччини. Вона вже не раз брала участь у подібних ініціативах. Коппе особливого значення надає діалогу за участі представників різних поколінь - від школярів до пенсіонерів. Важливо також, вважає педагог, активно залучати до суспільних обговорень мігрантів.

Цю пропозицію вона висловила і під час нещодавньої зустрічі з представниками громадянського суспільства з усієї Німеччини, яка відбулася у Берліні за участі канцлерки Меркель з нагоди старту громадського діалогу. Ганнелоре Верц, представниця об’єднання жіночих організацій землі Баден-Вюртемберґ зауважила у розмові з DW, що також вирішила під час нинішнього діалогу спробувати залучити тих людей, які зазвичай ігнорують будь-які ініціативи.

Успіх у розмаїтті?

Саме до цього всіх співорганізаторів громадського діалогу на місцях спонукала і Анґела Меркель. "Не бійтеся розмаїття", - сказала голова уряду представникам громадських організацій з усієї Німеччини. Вона зауважила, що "продуктивна культура суперечки" всім йде лише на користь. Її підтримав і віце-канцлер Зіґмар Ґабріель. Його особливо непокоїть дедалі нижча явка на виборах.

Заступник Меркель сподівається, що новий масштабний діалог нагадає людям: їхня думка має значення. "Елітарний діалог і повсякденний діалог - це різні речі", - наголосив віце-канцлер. Він констатує, що партії у Німеччині хоч і мають сильні традиції, але вже не претендують на те, щоб однаковою мірою репрезентувати всі прошарки суспільства. Питання сім’ї, здоров’я, роботи і навіть такі суспільно-філософські питання, як "якою буде завтра наша спільнота" - все це потребує нових широких форматів обговорення.

ВВП - ще не щастя?

Головна мета проекту - розібратися, які критерії вимірювання якості життя у Німеччині можуть стати альтернативою таким звичним економічним показникам, як внутрішній валовий продукт на душу населення. Звісно, "формулу щастя" постматеріального суспільства діалог не знайде. Утім, можливо, німці таки краще зрозуміють, чому люди у Панамі чи Венесуелі щасливіші за них.